Каламітська затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каламітська затока
Kalamitskiy zaliv1.JPG
Каламітська затока
45°03′ пн. ш. 33°28′ сх. д. / 45.050° пн. ш. 33.467° сх. д. / 45.050; 33.467Координати: 45°03′ пн. ш. 33°28′ сх. д. / 45.050° пн. ш. 33.467° сх. д. / 45.050; 33.467
Море Чорне море
Прибережні країни Україна Україна
Регіон Автономна Республіка Крим
Довжина 13 км
Ширина 41 км
Максимальна глибина 30 м
Вливаються
  • Булганак, Альма
  • Солоність 18 ‰
    Міста та поселення Євпаторія
    ідентифікатори і посилання
    GeoNames 707234
    Каламітська затока. Карта розташування: Україна
    Каламітська затока
    Каламітська затока
    Каламітська затока (Україна)
    Каламітська затока. Карта розташування: Автономна Республіка Крим
    Каламітська затока
    Каламітська затока
    Каламітська затока (Автономна Республіка Крим)
    CMNS: Каламітська затока у Вікісховищі

    Каламі́тська зато́ка — затока Чорного моря, розташована у західного берега Кримського півострова.

    Каламітська затока вдається в суходіл на 13 км. Ширина біля входу 41 км. Глибини близько 30 м. Затока обмежена із півночі мисом Євпаторійським, а з півдня — мисом Лукул.[1]. У північній частині затоки береги низовинні, піщані. На півдні глинясті, високі. На узбережжі затоки багато солоних озер, відокремлених від затоки піщаними пересипами: Сасик (Євпаторійське), Сакське, Мойнаки, Чайка, мають лікувальне значення, і Кизил-Яр. У північний берег Каламітської затоки вдається Євпаторійська бухта. У затоку впадають річки Булганак і Альма. На берегах затоки розташовані місто Євпаторія, смт. Миколаївка і Заозерне, села Новофедорівка, Берегове, Піщане, Углове. Південна частина затоки входить у адміністративні кордони міста Севастополь.

    Затоку було названо на честь Каламіти, не існуючого нині генуезького міста. Натомість слово «каламіта» перекладається різними джерелами з грецької як «очерет», «файний мис»[джерело не вказане 2267 днів], «гарний»[джерело не вказане 2267 днів].

    У південній частині затоки, неподалік гирла річки Альми, розташований мис Лукул. Частина дослідників поводить назву мису від імені давньоримського полководця Лукулла Понтійського. Проте більшість схиляється до версії, що назва мису походить від кримськотатарського «Улу-Кул», перекладного як «великий схил чи скат». Територія мису і акваторія навколо нього вважається унікальному об'єктом природного фонду з водними і наземними екосистемами, у зоні взаємодії моря і суші та є заповідною. Тут розташовано гідрологічний пам'ятник природи місцевого значення — «Прибережний аквальний комплекс коло мису Лукул» загальною площею 125,6 га.

    Біля мису Лукул перебуває велике скіфське городище, нині зване як Усть-Альмінське, що виникло на межі III–II століть до н. е. Справжня назва поселення невідома, існують різноманітні версії — Палакий, Напит, чи Хабеї. На цей час близько половини площі городища підмита і завалена морем.

    Джерела[ред. | ред. код]

    1. Каламитский залив // Топонимический словарь Севастополя. EdwART. 2011.

    Посилання[ред. | ред. код]