Каланті
| Каланті | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 60°49′07″ пн. ш. 21°33′23″ сх. д. / 60.8186° пн. ш. 21.5563° сх. д. | ||||
| Країна |
 Фінляндія  | |||
| Адмінодиниця |
Уусікаупункі | |||
| Часовий пояс | UTC+2 (Фінляндія) | |||
| GeoNames | 654828 | |||
| Міська влада | ||||
| Мапа | ||||
 | ||||
|
| ||||
 Каланті у Вікісховищі | ||||
Каланті (фін. Kalanti, швед. Kaland, до 1936 — Уусікіркко ТІ[1], швед. Nykyrko[2]) — колишня громада в провінції Південно-Західна Фінляндія у Фінляндії. Площа громади становила 178 км². Населення у 1993 році становило 3846 жителів. Кам'яна церква Каланні була завершена в XV столітті[3]. У цьому районі також працював старий ринок Мянняйнтен Рууккі вздовж Сірппуйокі.
Каланті межував з громадами Лайтіла, Пюгяранта, Уусікаупункі та Вегмаа. У 1993 році Каланті об'єднано з Уусікаупункі. Колишніми сусідніми громадами були сільська громада Ууденкаупунїн, Пюгямаа та Локалагті, які до цього також були приєднані до Уусікаупункі.
Колишня територія муніципалітету Каланті виходила до моря на південному заході та північному заході, на схід від міста Уусікаупункі. Основною водною артерією Каланті є річка Сірппуйокі, також відома як Мянняйстенйокі, що бере початок на території Лайтіли та впадає в море на північному заході, поблизу маєтку Торлахті. На території Каланті розташовано понад 20 озер, однак усі вони невеликі та знаходяться в лісистій місцевості. Найвищою точкою є гора Кууванвуорі, висотою 53 метри над рівнем моря[4].
У письмових джерелах Каланті згадується вперше ще у 1316 році під назвою Kalenningiatekt (володіння Каланті), а як самостійна парафія існувала з 1411 року[5].
У 1756 році в Каланті розпочалося потужне релігійне пробудження, яке справило великий вплив на Південно-Західну Фінляндію, коли Лійса Еркінтютяр зазнала глибокого духовного прозріння та стала ініціатором руху Молитовністи[6].
Про давню парафію Каланті розповідається у книзі «Давній Каланті та його сусіди» (Muinainen Kalanti ja sen naapurit).
У 1980-х роках традиційними стравами Каланті було визнано проссака — картопляну запіканку, а також калттіайнен — випічку з очищеного молока та ячмінного борошна[7].
Через Каланті проходять шосе національного значення № 43 та залізниця Уусікаупункі[4].
Мовною основою говірки, якою розмовляють у Каланті, є північний південно-західнофінський діалект. Діалект Каланті належить до раумської підгрупи північної групи південно-західнофінських діалектів[8].
- ↑ toim. Karilas, Yrjö (1958). Suomenmaa: Maamme kuntien entiset nimet. Pikku jättiläinen. Porvoo: Werner Söderström Osakeyhtiö. с. 469.
- ↑ Ändringar av kommunnamn Väestörekisterikeskus. Viitattu, 26 грудня 2009
- ↑ Kalannin kirkko, esite, Uudenkaupungin seurakunta
- ↑ а б Hannu Tarmio, Pentti Papunen ja Kalevi Korpela (toim.): Suomenmaa 3: maantieteellis-yhteiskunnallinen tieto- ja hakuteos, s. 30–34. Porvoo-Helsinki: WSOY, 1970.
- ↑ Muinainen Kalanti ja sen naapurit, 2003, Veijo Kaitanen, Esa Laukkanen ja Kari Uotila
- ↑ Murtorinne, Eino (päätoim.) (2000). 1591-1808. Kristinuskon historia 2000. Porvoo: Weilin+Göös. с. 55. ISBN 951-35-6516-5.
- ↑ Kolmonen, Jaakko 1988. Kotomaamme ruoka-aitta: Suomen, Karjalan ja Petsamon pitäjäruoat, С. 20. Гельсінкі: Patakolmonen Ky.
- ↑ Wiik, Kalevi (2006). Sano se murteella. Pilot-kustannus Oy. с. 194. ISBN 952-464-447-9.
- Kaitanen, Veijo & Laukkanen, Esa & Uotila, Kari (toim.) (2003). Muinainen Kalanti ja sen naapurit: Talonpojan maailma rautakaudelta keskiajalle. Гельсінкі: Suomalaisen Kirjallisuuden Seura. ISBN 951-746-289-1.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Каланті
