Калач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Калач.

Кала́ч, кола́ч[1] — білий обрядовий хліб особливої форми, випечений із крученого й переплетеного тіста. Випікають з вчиненого тіста, як правило, плетеним з трьох-чотирьох качалочок. Часто в калачів посередині дірка.

Етимологія[ред.ред. код]

Схожі назви обрядового хліба існували в інших слов'янських народів: біл. , рос. калач, болг. колач («коровай»), серб. колач/kolač, словен. kolác, чеськ. kolač, словац. koláč, пол. kоłасz). Давнішою формою є колач (дав.-рус. колачь) — праслов'янська назва круглого хліба *kolačь походить від *kolo («колесо», «коло»). Зміна «о» на «а» відбулась внаслідок асиміляції [o] перед наступним складом з наголошеним [ɑ] (як у словах «багатий», «гарячий», «кажан», «хазяїн»)[2][3]..

Історія[ред.ред. код]

Калач в деяких регіонах України виконує функцію коровая. Інколи, його випікають маленьким (розміром з кулак) — тоді він виконує роль шишок[Джерело?].

Цікаві звичаї, які стосуються весільних калачів. Ними обмінювалися роди, маленькими калачами запрошували на весілля (так само, як шишками). На Херсонщині молода крізь дірку в калачі дивилася на молодого, коли він приходив забирати її до себе[Джерело?].

Калачі печуть також і на хрестини (Поділля, Карпати), на Великдень та Різдво[Джерело?].

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Колач // Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 267.
  2. (укр.) Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 2: Д — Копці / Укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 1985. — 572 с.
  3. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. 
Їжа та напої Це незавершена стаття про їжу та напої.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.