Перейти до вмісту

Калач

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Не плутати з Колач.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Калач (значення).
Калач
Альтернативні
назви		Колач
ТипДесерт
Група стравВеликодні хліби, солодкі хліби
ПоходженняУгорщина Угорщина, Сербія Сербія, Росія Росія, Румунія Румунія, Україна Україна
Регіон чи країнаСхідна та Південно-східна Європа
Входить у національні кухніБілорусі, Болгарії, Молдови, Сербії, Словаччини, Польщі, Росії, Румунії, Угорщини, України, Чехії
АвторСлов'яни
Необхідні компонентиборошно пшеничне і борошно Редагувати інформацію у Вікіданих
Схожі стравиПаска, Артос, Бабка, Великодня голубка, Панетоне, Пандоро, Штрудель Великодня піца, Козонак, Куліч, Орназо, Паастол, Пинця, Фолар, Хрестова булочка, Цурекі

Кала́ч, кола́ч[1] — білий обрядовий хліб особливої форми, випечений із крученого й переплетеного тіста. Випікають з вчиненого тіста, як правило, плетеним з трьох-чотирьох качалочок. Часто в калачів посередині дірка. У Сербії та Угорщині калач використовують як Великодній хліб (відповідно серб. ускршњи колач та угор. fonott kalács).

Етимологія

[ред. | ред. код]

Схожі назви обрядового хліба існували в інших слов'янських народів: біл. і рос. калач, болг. колач («коровай»), серб. колач/kolač, словен. kolác, чеськ. kolač, словац. koláč, пол. kołacz). Давнішою формою є колач (д.-рус. колачь, прасл.: *kolačь) — ця назва круглого хліба походить від *kolo («колесо», «коло»). Зміна [o] на [a] відбулась внаслідок асиміляції [o] перед наступним складом з наголошеним [ɑ] (як у словах «багатий», «гарячий», «кажан», «хазяїн»)[2][3]..

Історія

[ред. | ред. код]

Калач в деяких регіонах України виконує функцію короваю. Інколи, його випікають маленьким (розміром з кулак) — тоді він виконує роль шишок[джерело?].

Цікаві звичаї, які стосуються весільних калачів. Ними обмінювалися роди, маленькими калачами запрошували на весілля (так само, як шишками). На Херсонщині молода крізь дірку в калачі дивилася на молодого, коли він приходив забирати її до себе[джерело?].

Калачі печуть також і на хрестини (Поділля, Карпати), на Великдень та Різдво[4].

Українські колачі виготовляють, сплітаючи тісто з пшеничного борошна у кільцеподібні або довгасті форми. Вони є символом удачі, благополуччя та доброї щедрості, і їх традиційно готують на Свят-Вечір (Святу Вечерю), український ритуал напередодні Різдва.

На різдвяний калачах складаються три плетені короваї різних розмірів, що представляють Трійцю[5]. Кругла форма хліба символізує вічність. Коли його подають як частину різдвяної вечері, у центрі витончено заплетених хлібів ставлять свічку, але хліб не можна їсти до Різдва, оскільки дотримання Різдвяного посту вимагає утримання від яєць до півночі напередодні Різдва[6].

На похорони хліби приносять до церкви на Божественну Літургію, щоб їх благословляли, а потім подавали скибочками зі свіжими фруктами як символ добра, яке робив покійний за своє життя. Точні звичаї різняться, але, як приклад, три хліби прикрашають трьома яблуками, трьома апельсинами та виноградом, у центрі знаходиться свічка. Іноді дають невеликий індивідуальний коровай[5].

В околицях Києва було прийнято, щоб акушерка дарувала батькам калач як частину благословення на родючість[7]. Калачі також використовували в похоронних церемоніях.[8] Як і в Галичині та на Буковині, їх дарували діти своїм хрещеним батькам на церемонії, яка називалася кола́чинами або кола́чанням[9].

Музей хліба у Львові, містить безліч прикладів складно сплетених калачів, пасок та бабок[10].

Калач сирний

[ред. | ред. код]

Колач сирний круглої форми, має отвір посередині. Він ліпиться з овечого сиру а потім вариться в олії. Страва була частиною весільних обрядів.[11]

В інших народів

[ред. | ред. код]

Угорська традиція

[ред. | ред. код]

Угорський калач (угор. kalács) — солодкий хліб, дуже схожий на бріош, який зазвичай випікають у плетеній формі і традиційно вважають великодньою їжею. До кінця XIX століття приготування калача було подібним до приготування повсякденного хліба; різниця полягала у формі та використанні борошна кращої якості. Тепер калач готують із тіста з доданням молока та яєць[12]. Його випікають у печі або цегляній печі, іноді безпосередньо на черені цегляної печі або на деці.

Калач є частиною традиційного великоднього меню в Угорщині, яке часто освячують разом із шинкою в католицьких церквах. У районі Сегеда на День усіх святих випікали калач без начинки, який називали «Калачем усіх святих» і віддавали жебракам біля воріт кладовища. Також калач отримували жебраки, які молилися біля брами кладовища на Житньому острові, щоб не дати померлим повернутися[13]. Віддавати калачі жебракам — це християнська форма язичницької традиції лікування померлих[14].

Румунська традиція

[ред. | ред. код]
Створення калачів

Традиційний румунський та молдавський колач (рум. colac, множина colaci) — це плетений хліб, який зазвичай роблять для особливих випадків або свят, таких як Різдво, Великдень, весілля та похорони[15]. Це традиційний звичай румунського сільського суспільства, напередодні Різдва збиратися групами, ходити в різні будинки та співати колінди, традиційні колядки. У деяких селах вони йдуть спочатку до будинку голови, а потім до будинку вчителя, тоді як в інших районах немає заздалегідь встановленого порядку. Потім сім'ї запрошували їх до господи і дарували їм різні маленькі подарунки, такі як горіхи, сухофрукти та колачі.

Приказки

[ред. | ред. код]
  • Нагодують калачем, та і в спину рогачем[16]
  • Плети йому калачі, а він тобі лапті
  • Калачем не заманити — не привабити ніякою принадою

Див. також

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Калач

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Колач // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  2. ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
  3. ↑ Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. Архів оригіналу за 6 березня 2016.
  4. ↑ Різдвяні павуки, калачі та дідухи: українські традиції свята. Архів оригіналу за 6 квітня 2018. Процитовано 24 лютого 2018.
  5. ↑ а б Walker, Harlan (1994). Look and Feel: Studies In Texture, Appearance and Incidental Characteristics of Food. с. 150. ISBN 9780907325567. Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 30 квітня 2021.
  6. ↑ «Sweet Treats around the World: An Encyclopedia of Food and Culture: An Encyclopedia of Food and Culture». p. 346. ABC-CLIO.
  7. ↑ Boriak, Olena (2010). The Midwife in Traditional Ukrainian Culture: Ritual, Folklore. Folklorica. doi:10.17161/folklorica.v7i2.3723.[недоступне посилання з 01.01.2018]
  8. ↑ Havryl’iuk, Natalia (2003). The Structure and Function of Funeral Rituals and Customs in Ukraine. Folklorica. VIII (2). Архів оригіналу за 30 листопада 2012.
  9. ↑ колачини - Словник української мови - значення слова, це. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  10. ↑ karpaty.info. Museum of Bread — Lviv. www.karpaty.info. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
  11. ↑ Володимир Шухевич. Гуцульщина (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 березня 2018. Процитовано 28 березня 2018.
  12. ↑ Ortutay Gyula (1979). Magyar néprajzi lexikon II. (F–Ka). Budapest: Akadémiai. ISBN 963-05-1287-4. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 4 жовтня 2008.
  13. ↑ Paládi-Kovács Attila, ред. (1988). [[[:Шаблон:MEK]] Magyar néprajz]. Budapest: Akadémiai Kiadó. ISBN 963-05-4922-0. Процитовано 4 жовтня 2008.
  14. ↑ Bálint Sándor (2004). [[[:Шаблон:MEK]] Ünnepi kalendárium 2. A Mária-ünnepek és jelesebb napok hazai és közép-európai hagyományvilágából] (2008-10-04). Budapest: Neumann Kht. ISBN 963-360-044-8.
  15. ↑ Шаблон:DEX
  16. ↑ Рогач // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 503. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 18 лютого 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Калач&oldid=46910249