Калач

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Калач.

Кала́ч, кола́ч — білий обрядовий хліб особливої форми, випечений із крученого й переплетеного тіста. Випікають з вчиненого тіста, як правило, плетеним з трьох-чотирьох качалочок. Часто в калачів посередині дірка.

Етимологія[ред.ред. код]

Схожі назви обрядового хліба існували в інших слов'янських народів: біл. , рос. калач, болг. колач («коровай»), серб. колач/kolač, словен. kolác, чеськ. kolač, словац. koláč, пол. kоłасz). Давнішою формою є колач (дав.-рус. колачь) — праслов'янська назва круглого хліба *kolačь походить від *kolo («колесо», «коло»). Зміна «о» на «а» відбулась перед наступним складом з наголошеним «а» (як у словах «кажан», «багатий», «гарячий», «хазяїн»)[1][2]..

Історія[ред.ред. код]

Калач в деяких регіонах України виконує функцію коровая. Інколи, його випікають маленьким (розміром з кулак) — тоді він виконує роль шишок.

Цікаві звичаї, які стосуються весільних калачів. Ними обмінювалися роди, маленькими калачами запрошували на весілля (так само, як шишками). На Херсонщині молода крізь дірку в калачі дивилася на молодого, коли він приходив забирати її до себе.

Калачі печуть також і на хрестини (Поділля, Карпати), на Великдень та Різдво.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009.
  2. Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. 
Їжа та напої Це незавершена стаття про їжу та напої.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.