Калачівка (Болградський район)
| село Калачівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Болградський район
|
| Тер. громада | Тарутинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA51060170060032051 
|
| Облікова картка | Калачівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1909 |
| Населення | 580 |
| Площа | 0,66 км² |
| Густота населення | 878,79 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 68521 |
| Телефонний код | +380 4847 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 46°23′16″ пн. ш. 28°59′21″ сх. д. / 46.38778° пн. ш. 28.98917° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
73 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 68521, Одеська обл., Тарутинський р-н, с. Калачівка, вул. Центральна, 53 |
| Карта | |
  Калачівка | |
 Калачівка | |
| Мапа | |
| |
Кала́чівка (Сабаніївка, Колачівка[1]) — село Тарутинської селищної громади в Болградському районі Одеської області в Україні. Населення становить 580 осіб.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області», увійшло до складу Тарутинської селищної територіальної громади[2].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Тарутинського району, село увійшло до складу новоутвореного Болградського району[3].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 657 осіб, з яких 297 чоловіків та 360 жінок[4].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 580 осіб.[5]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]
| Мова | Чисельність | Відсоток |
|---|---|---|
| румунська | 216 | 37,24% |
| українська | 183 | 31,55% |
| болгарська | 103 | 17,76% |
| російська | 66 | 11,38% |
| гагаузька | 7 | 1,21% |
| циганська | 3 | 0,52% |
| білоруська | 2 | 0,34% |
| Усього | 580 | 100% |
- ↑ Немцы России. Населенные пункты и места поселения: энциклопедический словарь. [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області. www.kmu.gov.ua (укр.). Процитовано 15 червня 2025.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 жовтня 2019.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 Населені пункти Тарутинської селищної громади | |
|---|---|
| Селища | |
| Села | Виноградівка • Вільне • Калачівка • Красне • Лужанка • Петрівськ • Підгірне • Прикордонне • Рівне • Слобідка • Сухувате • Ярове • Ярославове |
