Календжин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жінки календжин

Календжин — етнічна спільнота (група нілотських народів) в Кенії. Включає кіпсигіс, мараквет, нанді, покот, сабаот, туген, ельгейо та деякі інші дрібніші етнічні підгрупи, які мають свої племінні організації. Чисельність - 3,46 млн осіб (оцінка на 1999) [1].

Календжин розмовляють східносуданськими мовами шарі-нільської групи ніло-сахарської мовної сім'ї [2].

Історія

[ред. | ред. код]

Згідно з переказами, батьківщиною календжин була гора Елгон, за іншою версією - Стародавній Єгипет. Календжин населяють західні схили Центральних нагір'їв і долину Керіо. У сучасній Кенії намічається консолідація календжин [1].

Основні заняття

[ред. | ред. код]

Землеробство, в тому числі вирощування товарних культур (чай, піретрум), розведення домашньої худоби, а в регіонах з більш посушливим кліматом - напівкочове скотарство [1].

Спорт

[ред. | ред. код]

Останні три десятиліття кенійські бігуни, серед яких виділяються представники календжин, домінують на світовій арені. Досягненню таких результатів сприяє їхній спосіб життя. Календжин живуть на високогірних плато в провінції Рифт-Валлі. Чоловіки пасуть худобу, діти допомагають їм вже з п'яти років; переганяючи стада, вони щодня пробігають кілька десятків кілометрів і в результаті вже в юності чудово фізично розвинені. Також важливе значення має раціон харчування календжин. Їх основна страва - угалі - є найбагатшим джерелом енергії [3].

Житло

[ред. | ред. код]

Традиційне житло календжин - хатина на каркасі з гілок, дах з трави [4].

Фольклор

[ред. | ред. код]

Фольклор народів календжин представлений усною прозою та народною поезією, також залишками міфологічних уявлень.

Основними джерелами фольклору календжин, зокрема нанді та сук (покот) колоніального часу є 2 монографії англійських етнографів:

  • Hollis C. A. The Nandi, their language and folk-lore (1909)
  • Beech M. W. H. The Suk: their language and folk-lore (1911).

Узагальнюючою працею-монографією з усної народної творчості календжин постколоніального періоду є праця кенійської дослідниці С. Чесайни: Oral literature of the Kalenjin (1991).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Н. Ф. Матвєєва 2004: Додати с. 18
  2. Всесвітній енциклопедичний словник 2004: Додати с. 548
  3. Іванов Н., Зигмунд Е. 2007
  4. Народи і релігії світу, 1998.

Література

[ред. | ред. код]
  • Балезин А. С. Календжин // Народы и религии мира / Глав. ред. В. А. Тишков. М.: Большая Российская Энциклопедия, 1998.
  • Всемирный энциклопедический словарь / гл. ред. — Адамчик М. В. — Мн. : Современный литератор, 2004. — С. 548
  • Иванов Н., ЗигмундЕ. Делай ноги / Н. Иванов, Е. Зигмунд // Итоги. — 2007. — № 37.
  • Матвеева Н. Ф. Кения / Матвеева Н. Ф. — 3-е изд., перераб. и доп. — М. : Вост. лит., 2004. — 160 с : карта.