Калениченко Іван Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іван Йосипович Калениченко
Народився 1805(1805)
Суми
Помер 17 січня 1876(1876-01-17)
Місце проживання Харків
Країна Російська імперія
Національність українець
Діяльність лікар, ботанік
Alma mater Харківський університет
Галузь Медицина, біологія, палеонтологія
Заклад Харківський університет
Посада завідувач кафедри фізіології
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медицини
Науковий керівник Іван Дмитрович Книгін
Відомі учні Іван Петрович Щелков

Іван Йосипович Калениченко (Калиниченко) (1805, Суми — 17 січня (за іншими даними 20 січня)[1] 1876) — український натураліст, доктор медицини, професор.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1805 р. в Сумах в селянській родині.

Навчався в Сумському повітовому училищі, у Харківській гімназії та Харківському університеті.

Після закінчення університету в 1829 р., отримав звання лікаря і був посланий за кордон. Після повернення, у 1833 р. затверджений лектором для викладання природничих наук у Харківському університеті. У 1836 р. призначений ад'юнкт-професором приватної терапії в Харківському університеті. У 1837 р., захистив дисертацію та отримав ступінь доктора медицини. Затверджений на посаді екстраординарного професора кафедри фізіології і загальної патології, якою завідував до 1863 р. У 1838 р. І . О. Каленіченко отримав звання ординарного професора, а в 1862 р. — заслуженого професора. У 1864 р. Іван Осипович вийшов у відставку. 

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Діяльність Івана Йосиповича Каленіченко була виключно різнобічною. В Харківському університеті він викладав природну історію, фізіологію, загальну патологію, порівняльну анатомію, палеонтологію і деякі інші дисципліни, вивчав українські народні методи лікування, завідував там зоологічним і мінералогічним кабінетами. Вивчав геологічну будову України, землетруси, рослинний і тваринний світ Африки, Америки, сорти пшениці Європи тощо. Мав наукові публікації у галузі орнітології, малакології, мікології і систематики судинних рослин. Загалом опублікував близько 40 наукових праць, у тому числі й «Листи з України».

Написав, між іншим:

  • «Quelques mots sur les Daphnes russes etc.» (укр. Кілька слів про російську Daphnes, 1849);
  • «Recherches Ornithologiques» (укр. Орнітологічні дослідження, 1839);
  • «Revision des escargots (Helices) Russes etc.» (укр. Ревізія російських равликів, 1853),
  • «Description des Limaces, qui se trouvent dans l Ukraine» (укр. Опис слимаків, які знаходяться в Україні, 1851).

В 1836 р. був відряджений до Курської губернії для опису її в зоологічному, мінералогічному і геогностичному відношеннях.

Медик[ред. | ред. код]

У свій час Івана Калениченко вважали в Харкові одним з найкращих лікарів-практиків. З 1836 по 1863 керував створеною при Харківському університеті самостійною кафедрою фізіології.

Праці:

  • «Сучасні фізіолого-патологічні дослідження жовчі» (1856),
  • «Про дію чорних хлібних ріжків над організмами людей».

Ботанік[ред. | ред. код]

Спільно зі своїм близьким соратником ботаніком В. М. Черняєвим, він робив екскурсії і тривалі експедиції по Україні. Описав декілька видів судинних рослин, серед яких Волошка сумська (Centaurea sumensis) і Вовчі ягоди Софії (Daphne sophia).

Міколог[ред. | ред. код]

В галузі мікології І. О. Каленіченко опублікував дві роботи. Перша робота, написана в 1837 р. є дисертацією на ступінь доктора медицини і присвячена вивченню аскоміцета Claviceps purpurea (Fr.) Tul. in Sacc. У другій роботі розглядається використання гастероміцетів Phallus impudicus в народній медицині.

Палеонтолог[ред. | ред. код]

Вчений захоплювався також палеонтологічними дослідженнями. У 1839 р. в селі Кулішівка на березі річки Хусь йому вдалося відкопати добре збережений кістяк мамонта. Це були перші залишки мамонта, знайдені в Україні. Це спонукало вченого разом з Юрієм Головкіним — власником маєтку, де був викопаний кістяк, встановити в 1841 р. пам'ятник на честь наукового відкриття — один з найоригінальніших у світовий історії. Автором проекту пам'ятника був сам Іван Калениченко. Кошти на його виливку на одному із заводів Харкова надав власник маєтку Юрій Головкін.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. А. Н. Крылов-Толстикович. Русские врачи XVIII — начала XX столетий [Архівовано 17 квітня 2013 у Archive.is] (рос.)
  2. IPNI,  Kalen.

Література[ред. | ред. код]

  • Змеев, «Русские врачи-писатели», «Врач. Вед.», 1876. № 5. «Харьк. Губ. Ведом.», 1876, № 15.
  • Баник М. В. Иван Осипович Калениченко // Орнитологи Украины. Биобиблиографический справочник. вып.1 (изд-е 2, исправленное и дополненное). Авторы-составители: Т. А. Атемасова, И. А. Кривицкий. Харьков, 2008. — 51-52 с.

Джерела[ред. | ред. код]