Калиниченко Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Калиниченко Микола Іванович
Народився 27 грудня 1924(1924-12-27)
Кандибине (нині Новоодеського району Миколаївської області), УСРР
Помер 6 грудня 2007(2007-12-06) (82 роки)
Миколаїв, Україна
Країна СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність хірург
Alma mater Одеський медичний інститут
Галузь медицина
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медичних наук
Нагороди
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
Орден «Знак Пошани» Орден «Знак Пошани»
Медаль «За оборону Одеси»
Медаль «За оборону Одеси»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Заслужений лікар України
Заслужений лікар України

Мико́ла Іва́нович Калиниче́нко (нар. 27 грудня 1924(19241227), Кандибине (нині Новоодеського району Миколаївської області), УСРР — 6 грудня 2007, Миколаїв, Україна[1]) — український лікар-хірург, доктор медичних наук (1973), заслужений лікар України.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1941 році закінчив Первомайське медичне училище.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Брав участь у обороні Одеси та Північного Кавказу. Після важкого поранення працював фельдшером у шпиталі міста Кизляр. Інвалід війни 2-ї групи.

З 1946 по 1953 роки навчався в Одеському медичному інституті.

У 1953—1956 роках працював лікарем в Ізмаїльській області.

З 1956 по 1985 роки — головний судновий лікар на китобійних флотиліях «Слава» та «Радянська Україна». Провів понад 3000 операцій в морських умовах радянським та іноземним морякам.

У 1985—1990 роках працював у Анголі, Іспанії.

З 1990 року — завідувач спеціальної науково-клінічної лабораторії нетрадиційних методів лікування при санаторії-профілакторії «Лучезарний» Миколаївського глиноземного заводу. Мешкав у Миколаєві.

Обирався членом проблемної комісії Південного наукового центру АН України та міністерства охорони здоров'я з адаптації людини у світовому океані.

Відомий завдяки створенню лікарських препаратів на основі морських тварин.

Також Калиниченко товаришував із з Володимиром Висоцьким, який присвячував йому вірші.[2]

Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]

Заслужений лікар України.

Нагороджений українськими орденами Богдана Хмельницького 3-го ступеня й «За мужність» 3-го ступеня, радянськими орденами Трудового Червоного Прапора (двічі), «Знак Пошани» (двічі), Вітчизняної війни 2-го ступеня, Червоної Зірки, багатьма медалями.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

На честь Миколи Калиниченка в 2016 році у зв'язку з декомунізацією перейменована вулиця в Корабельному районі Миколаєва.[3] До переймеування носила ім'я червоного командарма Івана Федька.

Література[ред. | ред. код]

  • Шванева Е. А. «Николай Иванович Калиниченко» — Миколаїв: Видавництво Ірини Гудим, 2009.
  • «Николаевцы, 1789—1999 г.г.» (енциклопедичний словник) — Николаев: Возможности Киммерии, 1999.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. [Блог «Московского врача» (рос.). Архів оригіналу за 21 лютого 2017. Процитовано 7 вересня 2013.  Блог «Московского врача» (рос.)]
  2. Калиниченко Микола Іванович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021. 
  3. Миколаївський міський голова. Розпорядження від 19 лютого 2016 № 28р «Про перейменування об'єктів топоніміки». Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 березня 2016. 

Посилання[ред. | ред. код]