Калинівський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Калинівський район
Coat of Arms of Kalynivsky raion in Vinnytsia oblast.gif Flag of Kalynivsky raion in Vinnytsia oblast.gif
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Вінницька область
Код КОАТУУ: 0521600000
Утворений: 1923
Населення: 57 409 (01.01.2018)
Площа: 1090 км²
Густота: 52,67 осіб/км²
Тел. код: +380-4333
Поштові індекси: 22400—22461
Населені пункти та ради
Районний центр: м. Калинівка
Міські ради: 1
Сільські ради: 28
Міста: 1
Села: 51
Селища: 6
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 22400 Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, пл. Леніна, 1, 2-28-05
Веб-сторінка: Калинівська РДА
Калинівська районна рада
Голова РДА: Поліщук Василь Кіндратович
Голова ради: Нагребецький Анатолій Іванович
Мапа

Commons-logo.svg Калинівський район у Вікісховищі

Кали́нівський райо́н — район Вінницької області в Україні розташований у північній частині області, яка у фізико-географічному відношенні належить до лісостепової зони. Площа району 1086 км², що становить 4,2 % площі області. Районний центр — місто Калинівка. У районі 58 населених пункти, у яких мешкає 59,5 тисячі чоловік.

Археологічні дослідження[ред. | ред. код]

З давніх-давен на території нинішнього Калинівського району існували населення. Поблизу багатьох сіл виявлено поселення черняхівської, трипільської, ранньо-слов'янської культур, збереглись рештки стародавніх земельних укріплень.

Історія[ред. | ред. код]

Часом заснування Калинівки дослідники-краєзнавці вважають 17 ст. Відомо, що у 1635—1645 рр. шляхтич Станіслав Варшицький — чоловік княжни Олени Вишневецької — заснував Варшицю тепер передмістя м. Калинівки.

Перша письмова згадка про це поселення датується 1744 р. В Калинівці тоді налічувалось 44 двори, в яких проживало 143 душі чоловічого та жіночого населення.

У 18 ст. закріпачена Калинівка була невеликим селом і належала шляхтичам, потім — графам — Мишкам-Холоневським. У 1836 р. шляхтич, адвокат графа Холоневського Ігнатій Собещанський придбав Калинівку у свою власність.

Безземелля і поміщицький гніт були причинами виступів жителів Калинівки та навколишніх сіл проти поневолювачів. Антикріпосницька боротьба проти гнобителів на Поділлі, очолювана Устимом Кармелюком, точилась і на території нинішнього Калинівського району. Сам Устим Кармелюк бував у Калинівці, місцеве населення переховувало його від переслідувачів.

У 60-х рр. 19 ст. Калинівський маєток купив німецький підприємець Людвиг Вальков.

У 1871 р. завершилось будівництво залізниці Київ-Одеса, яка пролягла через Калинівку. За короткий час Калинівка розбудувалась і була віднесена до розряду містечок. У кінці 70-х років 19 ст. тут з'являється ряд підприємств, у тому числі цукровий і винокурний заводи.

Зростала торгівля. Чотири рази в рік тут відбувалися ярмарки. Культура в пореформеній Калинівці була дуже низькою. Майже всі її мешканці були неписьменними. Лише в 1885 р. тут при церковному приході було відкрито першу церковно-приходську школу, а у 1902 р. відкрилось міністерське 2-х класне училище, що містилось біля будинку волосної управи. 1903 р. в містечку відбувся страйк робітників. У 1906 р. в Калинівській волості виникли заворушення, а в Калинівці городяни спалили поміщицький маєток.

1923 р. був утворений Калинівський район, адміністративним центром якого стала Калинівка. Однією з найжахливіших подій в історії Калинівського району була колективізація з її спустошливими наслідками. Лозунг «ліквідація куркульства як класу» означав, що тих, хто чинив найзапекліший опір розстрілювали, масово вивозили в табори примусової праці на північ. В цій половині 1930 р. було розкуркулено 174 господарства. 22-м згодом повернули майно. Їх визнали середняцькими. Наступні хвилі розкуркулення тривали протягом кількох років. Лише в лютому 1930 р. було розкуркулено 133 господарства. Господарів або ж виселяли за межі району, або виселяли з села в спеціальні поселення по 10-12 садиб, що знаходились на території району, або ж виселяли у північні райони СРСР. (Їх приблизна кількість в районі була 21). За роки колективізації в Калинівському районі було знищено найактивнішу, найпідприємливішу, економічно-міцну частину селянства, князів, що хотіли і вміли працювати.

В результаті колективізації у Калинівці до кінця 1930 р. утворилось 2 колгоспи. Реконструйовано було спиртзавод.

Утисків та репресій в цей час зазнала і прогресивна інтелігенція, служителі культу. Назвати хоча б українського письменника, уродженця с. Котюжинець Й. П. Зорянчука, в творчості якого переважала тема голодомору. В середині лютого органи ДПУ вилучили в пошти листа Йосипа Зорянчука до Остапа Вишні. В листі приводились випадки смерті з голоду в с. Котюжинцях Калинівського району. Й. Зорянчуку пощастило: справа до суду не дійшла.

Голодомор 1932—1933 рр. страшним вихором пронісся Калинівщиною. Смертність у 1933 р. набула значних розмірів. Якщо за 1932 р. в районі померло 1325 чоловік, то в трьох селах району за 2,5 місяці в 1933 р. — 286 чоловік. Траплялись і випадки людоїдства.

В 30-ті роки в Калинівці було відкрито 2 середні школи, кінотеатр. Будинок культури, поліклініку. Розширилась бібліотека. Але дальшому розвитку перешкодила Друга світова війна. 22 липня 1941 р. Калинівку окупували німецько-фашистські війська. В центрі селища гітлерівці влаштували гетто, на околиці — табір для військовополонених. Сотні євреїв було розстріляно в травні 1942 р. Та знаходились люди, що незважаючи на ризик і загрозу смерті переховували євреїв, рятували їх від фашистів.

Однією з таких була калинівчанка Параска Вікторівна Володіна (Ворона). У 1998 р. її було нагороджено медаллю «Праведник народів світу» за врятування євреїв під час окупації. За роки окупації було відправлено до Німеччини 430 чоловік. На шляху між Вінницею і Калинівкою споруджувалась штаб-квартира Гітлера «Вервольф», а на північ від Калинівки — штаб Герінга. Військовополонених використовували на будівництві аеродрому, а з осені 1941 р. — возили на будівництво «Вервольфу».

На боротьбу з ворогами піднімались безстрашні підпільники, народні месники. Підпільну групу в Калинівці очолив комуніст Микола Архипович, який перед війною працював тут секретарем райкому комсомолу. До березня 1944 року (визволення Калинівки) тут діяло партизанське з'єднання ім. Леніна, куди входило більш як 1300 чоловік. 9 жителів Калинівського району удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

На фронтах Німецько-радянської війни, у партизанських загонах і підпільних групах воювало понад 19 тисяч жителів Калинівського району.

Не обминув Калинівщину і голод 1946—1947 рр. Посуха 1936 р. Знову в селах з'явились збирачі хліба. Уповноважені мінзагу мали право без суду забирати в рахунок натуральних податків і корову, і теля, і домашні речі…

За час відбудови у післявоєнний період активно розвивалась інфраструктура району. Сформувались в основному промислові підприємства району, заклади торгівлі, побуті, культури і освіти. Активно розвивався агропромисловий комплекс району.

За досягнуті успіхи трьом жителям Калинівського району присвоєно звання Героя Соціалістичної праці: І. Й. Димінському, голові колгоспу «Більшовик» (м. Калинівка), П. І. Рублю, агроному райсільгоспуправління, М. І. Мушенко бригадиру рільничої бригади (с. Дружелюбівка).

В 1979 р. Президією Верховної Ради України Калинівці надано статус міста районного підпорядкування.

Жахлива війна в Афганістані своїм чорним крилом торкнулась і багатьох сімей на Калинівщині. Десять чоловік із Калинівського району загинули на цій війні. Це Володимир Бездушний з с. Байківки, Володимир Валігура, Анатолій Шкорба і Микола Олійник з с. Пикова, Всеволод Отолярський і Оскар Кирейс з с. Корделівка, Сергій Нечипорук з с. Жигалівка, Анатолій Бабій і Василь Гуменчук з с. Павлівки, Віктор Драбенюк з с. Сальник.

В 1995 р. в м. Калинівці відбулось урочисте відкриття пам'ятного знака загиблим воїнам-інтернаціоналістам.

Історичні поселення[ред. | ред. код]

Села Янів (нині Іванів), Мізяків, Пиків, Гущинці є найдавнішими поселеннями на території Брацлавщини (нині входять до складку Калинівського району).

Гущинці: Поблизу села, в лісі, споруджено пам'ятник партизанам періоду Німецько-радянської війни. Зберігся партизанський табір.

Гулівці: Слов'янське городище ІХ — Х І ст.

Іванів: Палац (XVI ст.) Костьол (1780 р.). В 1812 — 1830 рр. при палаці існувала друкарня, де друкувалися книги переважно релігійного змісту — польські, католицькі та українські.

Нова Гребля: Михайлівська церква (1701 р.) Цегляна, в стилі пізнього класицизму. В 1860 р. капітально відремонтована. На стінах зберігся живопис 19 ст.

Уладівське: Уладово—Люлинецька дослідна селекційна станція (1888). Пам'ятник українському вченому-селекціонеру Л. Л. Семполовському (1868−1960). Будинок, в якому мешкав селекціонер з 1938—1960 рр.

Мізяків: За твердженнями краєзнавців тут проживав та мав частку землі Іван Федоров (Іван Федорович Москвитін: ? — 15.12.1583), друкар.

Хомутинці: Батьківщина українського поета—класика С. Руданського (1834—1873). Літературний музей та пам'ятник поету.

Пиків: Є відомості про перебування тут гетьмана Б. Хмельницького (1595—1657) у червні 1649 р. під час національно-визвольної війни українського народу.

Пожовклі архівні сторінки донесли до нас відгомін подій 1596 р., коли жителі села приєднались до повсталих козаків під проводом Северина Наливайка.

Адміністративний устрій[ред. | ред. код]

Район адміністративно-територіально поділяється на 1 міську раду та 28 сільських рад, які об'єднують 58 населених пунктів та підпорядковані Калинівській районній раді. Адміністративний центр — місто Калинівка (місто)[1].

Транспорт[ред. | ред. код]

Територією району проходить автошляхи E583 та Т 0219.

Залізничні станції: Голендри, Гулівці, Калинівка II, Нова Гребля та Холонівська.

Зупинні пункти: Сальницький та Черепашинці.

Населення[ред. | ред. код]

Національний склад населення за даними перепису 2001 року[2]:

Національність Кількість осіб Відсоток
українці 63085 97,15 %
росіяни 1317 2,03 %
білоруси 91 0,14 %
поляки 90 0,14 %
молдовани 79 0,12 %
інші 274 0,42 %

Мовний склад населення за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 63475 97,75 %
російська 1279 1,97 %
молдовська 48 0,07 %
білоруська 34 0,05 %
вірменська 30 0,05 %
інші 70 0,11 %

Політика[ред. | ред. код]

25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Калинівського району було створено 59 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 73,25 % (проголосували 34 410 із 46 977 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 71,48 % (24 597 виборців); Юлія Тимошенко — 14,92 % (5 133 виборців), Олег Ляшко — 4,63 % (1 592 виборців), Анатолій Гриценко — 3,08 % (1 061 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 0,74 %.[3]

Культура[ред. | ред. код]

Народні майстри[ред. | ред. код]

З давніх-давен населення, що проживало на території нинішнього Калинівського району славилось працелюбством. До найдавніших промислів краю відносились рибальство, мисливство, бджільництво, обробки вовни та волокна, деревообробні промисли та ремесла, гончарство, обробка шкіри, інші.

У кожному населеному пункті Калинівщини і нині проживають і творять народні майстри, умільці. Здавна на території сучасного Калинівського району розвивався гончарний промисел. Гущинці, Кам'яногірка, Янів, Павлівка, Майдан-Бобрик (нині Літинського району) складали так званий Янівський район гончарного промислу, який в колишній Подільській губернії посідав друге місце за кількістю осіб, зайнятих цією справою і за збутом виробів. На початку ХХ ст. в цих селах нараховувалось 255 гончарів. Нині майстри гончарної справи збереглись у трьох селах: Павлівці, Кам'яногірці та Гущинцях. Найбільше гончарів проживає у с. Гущинцях: Володимир Дишкант, Микола Трикіз. Юрій Завірюха, Іван Сидорук. Але найприємніше те, що в селі є й молоді гончарі: Леонід Коваль та Олександр Левчук, які продовжують справу своїх предків, не дають загинути народному промислу. Та й попит на горщики, глечики й макітри в селах все ще є, бо їжа приготована в такому посуді смачніша.

Не загинуло на Калинівщині таке давнє ремесло як стельмаство. Так в с. Кіровці проживає стельмах Михайло Станіславович Ходаківський. Виготовляє майстер вози — той древній вид транспорту, без якого ніяк не обійтися в селі.

Не вміє того лиш, за що не брався житель с. Хомутців Віталій Васильович Орел. Це бджоляр, фотограф, тесла.

Справжнім майстром «золоті руки» є житель с. Пикова Борис Васильович Киричук . Досить сказати, що меблі виготовлені його руками не відрізняються від фабричних. Кожен годинник в оселі майстра — в дерев'яному обрамленні неповторної краси. Багато гарних і красивих речей змайстрував Б. В. Киричук: шафи, буфети, ліжка, дивовижної конфігурації столи, підстави для квітів, тощо А коли комусь доведеться побувати в музеї Уладово—Люлинецької дослідно-селекційної станції та захоплюватись його оформленням — знайте: то в основному робота його, Б. Киричука. А скільки вікон, дверей, інших столярних робіт виготовив він для односельчан!

З давніх-давен славилась ця земля вишивальницями. Дівчата змагались між собою в доборі узору, у загальній композиції елементів орнаменту, в майстерності вишивання. Одяг був свого роду характеристикою майстерності дівчини її працьовитості. Поганою нареченою вважалась та дівчина, що не оволоділа цією майстерністю змалку.

Для краю характерний у вишивці рослинний орнамент; кольори — чорний та червоний, інколи вишивальниці користувались і жовтим кольором. Нині вишивають дівчата і жінки у кожному селі і у м. Калинівці.

Схожі на музеї художньої вишивки оселі Н. О. Услової, Г. А. Захарченко — Фрусевич, А. В. Шафрановської (м. Калинівка), Г. С. Вдовиченко (с. Павлівка).

Вмілими вишивальницями є О. В. Чорна (м. Калинівка), Г. С. Лихогляд, Г. С. Кириченко (с. Сальник), Г. Г. Подковська, О. С. Рябцева (м. Калинівка), В. А. Пальчак (с. Голендри) та ще багато інших.

Художник, графік Микола Васильович Петрук родом з с. Лемешівка. На полотнах відтворює подільські пейзажі, в яких бездоганно поєднується глибоке знання природи з поетичним натхненням, любов'ю до рідної землі. Роботи М. В. Петрука експонувалися на районних виставках народної творчості, у містах Вінниці та Києві. Родом із с. Пикова художник Володимир Миколайович Атлантов, якого нагороджено двома орденами Червоної зірки: з села Нападівка молода художниця Людмила Іванівна Олейнікова, роботи якої експонувались не лише в Україні, а й за кордоном.

Полотна художниці є й у приватних колекціях багатьох міст України, за рубежем — у Польщі, Англії, Франції, Китаї.

Нині проживають у Калинівському районі і творять Ю. О. Коваль (с. Н. Гребля), В. М. Тимофєєв (м. Калинівка) та плеяда молодих художників: А. М. Цешківський, О. А. Новченкова, В. М. Зубков (м. Калинівка), інші.

Майстри, що творять прекрасні вироби з лози (здебільшого корзини, хлібниці, стільці, столи, ажурне обплетення дзеркал тощо) Данило Володимирович та Володимир Панасович Ігрушеви проживають у с. Гищинцях.

Колісник справ майстрами та вмілими бондарями здавна славилось село Кам'яногірка, і нині житель цього села Володимир Васильович Беляков займається бондарною справою, знає секрети цього ремесла.

Так, на базі Калинівського районного центру зайнятості діють курси з художнього лозоплетіння та вишивання. Навчає безробітних громадян майстерності лозоплетіння молодий майстер Володимир Бочій. Допомогу у цьому надає Гущинецьке ВПТУ № 312 яке має ліцензію на підготовку таких спеціалістів. Майстерності художнього читання навчає жінок та дівчат калинівчанка Інна Волинець.

Відділ у справах молоді і сім'ї Калинівської райдержадміністрації сприяє тому, щоб молоді люди — інваліди віком від 16 до 21 року навчались мистецтву вишивання. Калинівчанка Олена Бабій, інвалід дитинства, уже навіть отримала замовлення з Києво—Печерської лаври. Отож, не переводяться таланти в Калинівському районі.

Життєдайну, кришталево чисту воду дарував людям житель Цвіркових Леонід Іванович Цвірко, ветеран та інвалід Другої Світової війни. За своє життя він викопав понад 500 криниць. Його добре знають не лише в районі, а й за йог межами. І в м. Бердичеві, і у м. Вінниці, і в багатьох районах Вінницької областей п'ють люди джерельну воду з колодязів, викопаних його працьовитими руками. Старенький уже Л. І. Цвірко, у листопаді 1999 р. відзначатиме своє 80-річчя.

«Калинівським Маресьєвим» називають заслуженого механізатора Миколу Степановича шпеня. Багато років працював він у Калинівському колгоспі «Більшовик», нині дослідне господарство «Артеміда». Ще молодим під час жнив поранив ногу, рана виявилась підступною — довелось ампутувати ногу. Та М. С. Шпінь не уявляє свого життя без улюбленої роботи. У нього вистачало мужності повернутись на поле комбайнером. Нині Микола Степанович на заслуженому відпочинку.

В с. Хомутинцях проживає Юлія Всеволодівна Грош, завдяки подвижницькій діяльності якої створено музей С.Руданського в селі, на батьківщині поета-класика. Працювала Ю.В Грош завідуючою сільською бібліотекою, була головою місцевої жіночої ради, виховала четверо дітей і тридцять онуків була завідуючою музеєм С. Руданського, його мудрою хранителькою. В січні 1999 р. минає 40 років часу створення цього музею.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Ян Непомуцен Потоцький (1761—1815) — польський письменник, драматург, історик, етнограф, археолог, географ, соціолог, публіцист, редактор, видавець, бібліограф, мандрівник Європою та Азією.
  • Стефан Вітвіцький (1801—1847) — польський поет, публіцист.
  • Степан Руданський (1833—1873) — український поет, перекладач античної літератури, автор класичних сатир на міжнаціональну та антиімперську тематику, професійний лікар.
  • Степан Антонюк (1919—1982) — радянський офіцер-артилерист, учасник німецько-радянської війни, Герой Радянського Союзу (1945).
  • Олександр Домбровський (1962) — міський голова Вінниці (2002—2005), голова Вінницької обласної державної адміністрації (2005—2010), народний депутат України 7-го скликання.
  • Віталій Буяльський (1993) — український футболіст, півзахисник київського «Динамо» та молодіжної збірної України.

Див.також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Хмільницький район Козятинський район
Літинський район Gray compass rose.svg Погребищенський район
Вінницький район Липовецький район