Каллокаїн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Каллокаїн»
Обкладинка українського видання
АвторКарін Боє
Назва мовою оригіналуKallocain
Дизайн обкладинкиО. Баратинська
КраїнаШвеція Швеція
Мовашведська
Серія«Майстри світової прози»
Жанрполітична антиутопія
ВидавництвоУкраїна — Видавництво Жупанського
Швеція — Albert Bonniers förlag
Видано1940
Видано українською2016
Перекладач(і)Олег Король
Тип носіядрук (оправа)
Сторінок184
ТиражУкраїна — 2 000
ISBNISBN 978-966-2355-71-0

«Каллокаїн» (швед. Kallocain) — антиутопічний роман, що написаний шведською письменницею Карін Боє та вперше опублікувався у шведському видавництві «Albert Bonniers förlag» 1940 року. Роман розповідає про тоталітарне суспільство майбутнього, контроль за людьми у якому здійснюється за допомогою сироватки правди. Роман порівнюють з такими антиутопіями як «Ми» Євгена Замятіна, «Прекрасний новий світ» Олдоса Гакслі та «1984» Джорджа Орвелла[1].

Українською мовою роман вперше перекладено Олегом Королем і опубліковано у «Видавництві Жупанського» 2016 року[2]. 1981 року був знятий однойменний[sv] двосерійний міні-серіал[3].

Створення

[ред. | ред. код]

На створення твору Карін Боє надихнуло перебування у Радянському Союзі і Нацистській Німеччині, де на той час були встановлені тоталітарні режими[4]. Роман було написано протягом літа 1940 року, менше ніж рік до самогубства письменниці[5], після виходу він був одразу ж визнаний найкращим серед робіт Боє[4]. Написання цього твору для письменниці було важким через те, що, з однієї сторони вона вперше писала такий великий роман без автобіографічних вкраплень, а з іншої, під час опису такого типу суспільства у Карін Боє лише наростав жах[5]. Після завершення роботи над романом, Боє 21 серпня 1940 року написала своєму видавцеві: «Я добре розумію, що роман має свої недоліки, проте принаймні він захоплюючий, і якщо від цього буде хоч якась утіха, я обіцяю, що більше ніколи знову не напишу чогось такого похмурого»[6].

Відгуки

[ред. | ред. код]

Письменник Сашко Завара: «Каллокаїн» пані Боє примушує замислитися над тим, що написане з вказаних вище імперій зло насправді не пощезло. Воно притихло і чекало на свій час. На мить, щоб воскреснути і спалахнути з новою силою. І гортаючи сторінки роману, читач обов’язково знаходитиме всередині до болю знайомі пісеньки і гасла. І це вочевидь найстрашніше, бо вкотре доводить: люди не змінюються»[7].

Видання

[ред. | ред. код]
  • 2016 рік — «Видавництво Жупанського».

Нагороди і номінації

[ред. | ред. код]

У 2016 році книгу «Каллокаїн» було номіновано на премію «Ретро Г'юго» в номінації "найкращий роман 1941 року"[8]

Екранізації

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. видавництво (13 травня 2016). «Каллокаїн» українською. Видавництво Жупанського. Архів оригіналу за 20 липня 2016. Процитовано 20 липня 2016.
  2. видавництво (20 липня 2016). Вийшла друком книжка «Каллокаїн» Карін Боє. Видавництво Жупанського. Архів оригіналу за 22 липня 2016. Процитовано 20 липня 2016.
  3. Kallocain. IMDb. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 14 серпня 2016.
  4. а б Vowles Richard B. Kallocain—Karin Boye’s dark dystopia (pdf) // Prometheus. — The Newsletter of the Libertarian Futurist Society, 2012. — Vol. 2, no. 2. — P. 4. Архівовано з джерела 4 березня 2016.
  5. а б Vowles Richard B. Kallocain—Karin Boye’s dark dystopia (pdf) // Prometheus. — The Newsletter of the Libertarian Futurist Society, 2012. — Vol. 2, no. 2. — P. 5. Архівовано з джерела 4 березня 2016.
  6. Vowles Richard B. Kallocain—Karin Boye’s dark dystopia (pdf) // Prometheus. — The Newsletter of the Libertarian Futurist Society, 2012. — Vol. 2, no. 2. — P. 5-6. Архівовано з джерела 4 березня 2016.
  7. Сашко Завара (12 листопада 2016). «Каллокаїн»: прочитав — розкажи іншим. Друг читача. Архів оригіналу за 16 листопада 2016. Процитовано 16 листопада 2016.
  8. 1941 Retro-Hugo Awards ((англ.)) . The Hugo Awards. Архів оригіналу за 14 серпня 2017. Процитовано 15 серпня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Карін Боє. Каллокаїн. Видавництво Жупанського. Архів оригіналу за 23 липня 2016. Процитовано 23 липня 2016.