Калліппа
| Калліппа | |
|---|---|
| дав.-гр. Καλλίππα | |
| Рід | Гіппострати-Калліппи |
| Батько | Гіппострат (гіпотетично) |
| У шлюбі з | Афіней |
| Діти | Андріск (?) |
Калліппа (дав.-гр. Καλλίππα) — наложниця македонського басилевса Персея, пізніше наложниця або дружина Афінея, сина пергамського басилевса Аттала I. Надала підтримку авантюристу Андріску, завдяки якій останній зміг знайти союзників серед фракійців і на короткий час стати басилевсом Македонії.
Походження та ранні роки[ред. | ред. код]
Точне походження Калліппи невідоме. Дослідник Юрій Кузьмін вказував, що її ім'я рідкісне та аристократичне. На його думку, Калліппа належала до аристократичного македонського роду Гіппостратів-Калліппів з Берої. Кузьмін вважав, що жінка була дочкою гегемона Гіппострата, одного з полководців басилевса Антігона III Досона. Таким чином, її братом був Калліпп, політарх Берої, якого деякі дослідники вважали тотожним однойменному наварху басилевса Персея[1]. На думку Джона Грейнжера, Калліппа належала до старої македонської еліти і була дочкою вже згаданого полководця Калліппа[2]. Іншу думку на це питання мав дослідник Даніель Огден, який вважав Калліппу гетерою[3].
Діодор Сицилійський називав Калліппу наложницею басилевса Персея. Слово дав.-гр. παλλακίς не вказувало на принижене становище жінки, а тільки, що зв'язок був позашлюбним. Невідомо коли саме цей зв'язок тривав, до одруження басилевса з селевкідською принцесою Лаодікою, чи під час шлюбу[4][5]. Даніель Огден вважав, що Калліппа народила від басилевса сина — Андріска[6].
Кузьмін припускав, що після поразки Персея у Третій Македонській війні, Калліппа могла познайомитися з пергамським полководцем Афінеєм, який належав до роду Атталідів, правителів Пергаму. Він був молодшим сином басилевса Аттала I та братом наступних правителів, Евмена II і Аттала II. Афіней брав участь у війні, як один з очільників пергамських військ, а потім супроводжував римського воєначальника Луція Емілія Павла під час його подорожі по Греції[7].
Питання про статус відносин Калліппи та Афінея залишається дискусійним. Серед західних дослідників зустрічається думка, що Калліппа вийшла заміж за Афінея[2][8]. На думку дослідниці Елізабет Косметатоу, за шлюбом Калліпи з Афінеєм стояло не кохання, а прагнення Атталідів розширити свої володіння за рахунок колишніх територій Македонії[9]. Однак, російський дослідник Юрій Кузьмін стверджував, що зі свідчень Діодора не зрозуміло який статус мала Калліппа, вона могла знову стати наложницею, або ж вийшла заміж за пергамського принца[10].
Зустріч з Андріском[ред. | ред. код]
Приблизно у 150—149 роках до н. е., в Пергамі, якийсь арфіст Миколай організував зустріч Калліппи зі своїм товаришем Андріском. Останній стверджував, що він виживший син македонського басилевса Персея — Філіпп[К 1]. Андріск вже кілька років мандрував світом і шукав союзників для повернення батьківської держави, знищенної римлянами Його кілька разів заарештовували, але потім відпускали, бо римляни не бачили у ньому загрози. Калліппа першою визнала Андріска сином Персея, вона дала претенденту царське вбрання, діадему, гроші та двох рабів. Кузьмін вказував на важливість цієї події і називав її «фактичним благословінням на царствування». Також Калліппа порадила Андріску звернутися до фракійського правителя Тереса, який був одружений з сестрою Персея. Він скористався порадою і невдовзі захопив Македонію за допомогою фракійських союзників, що спричинило Четверту Македонську війну[4][11].
Питання про мотиви Калліппи та наскільки вона діяла самостійно, залишається дискусійними. На думку Юрія Кузьміна, Калліппа діяла як приватна особа, бо басилевс Аттал II був незаінтересований у відродженні Македонії та пізніше брав участь у війні з Андріском. Олег Клімов[ru] припускав, що Афіней і його брат знали про контакти Андріска з Калліппою, оскільки остання не могла діяти цілком таємно[12]. Джон Грейнжер вважав, що Афіней з дружиною належали до антиримської течії у пергамській політиці. Ще Калліппа, як македонянка, могла мати ностальгічні почуття до часів незалежності Македонії. Також дослідник вказував, що десять років тому пергамський володар підтримав у схожій ситуації іншого претендента — Александра Баласа[2]. Даніель Огден вважав, що дружина пергамського принца могла підтримати представника династії Антигонідів, неважливо справжнього або самозванця, лише у виключній ситуації. Тому дослідник вважав Калліппу матір'ю Андріска, а самого претендента справжнім сином басилевса[6].
Примітки[ред. | ред. код]
Коментар[ред. | ред. код]
- ↑ Насправді Філіпп був не сином, а молодшим братом Персея, якого останній усиновив після смерті батька. Філіпп помер у римському полоні приблизно у 164 році до н. е.
Література[ред. | ред. код]
- ↑ Кузьмин, 2013, с. 82—83, 90.
- ↑ а б в Grainger, 2013.
- ↑ Ogden, 1999, с. 192.
- ↑ а б Діодор, XXXII, 15, 5.
- ↑ Кузьмин, 2013, с. 84—86.
- ↑ а б Ogden, 1999, с. 191—192.
- ↑ Кузьмин, 2013, с. 85—87.
- ↑ Ogden, 1999, с. 231.
- ↑ Kosmetatou, 2009, с. 164.
- ↑ Кузьмин, 2013, с. 85.
- ↑ Кузьмин, 2013, с. 87-88.
- ↑ Кузьмин, 2013, с. 88.
Джерела та література[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Кузьмин Ю. Н. Аристократия Берои в эпоху эллинизма : [рос.]. — Москва : Университет Дмитрия Пожарского, 2013. — 192 с. — ISBN 978-5-91244-098-4.
- John D. Grainger. Rome, Parthia & India: The Violent Emergence of a New World Order, 150–140 BC : [англ.]. — Pen and Sword, 2013. — 208 с. — ISBN 9781473830134.
- Elizabeth Kosmetatou. The Attallids of Pergamon // A Companion to the Hellenistic World : [англ.] / ed. Andrew Erskine. — John Wiley & Sons, 2009. — 624 с. — ISBN 9781405154413.
- Daniel Ogden. Polygamy, Prostitutes and Death: The Hellenistic Dynasties : [англ.]. — Duckworth with the Classical Press of Wales, 1999. — 317 с. — ISBN 9780715629307.
