Калмики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Калмики
Хальмг
Чаепитие калмыков.jpg
Чаювання в степу., Дінська обл., Сальський район. кін. XIX ст., фонди Російського Етнографічного музею, СПб.
Загальна кількість понад 550 000
Найбільші розселення Росія Росія: 178 000
Монголія Монголія: 205 000[1]
КНР КНР: 139 000[2]
Близькі етнічні групи монголи, буряти
Мова калмицька мова
Релігія ламаїзм
Калмикія у сучасних кордонах

Калми́ки, староукр. калму́ки[1]Китаї та Монголії також Ойрати, самоназва Хальмг, рос. Калмыки, застаріле російське Ойра́ти) — єдиний монгольський (монголомовний) та буддійський народ Європи, корінне населення республіки Калмикія (Росія).

Країни розселення і чисельність[ред.ред. код]

Земля розселення калмиків у 16 сторіччі до приєднання Сибіру до Московії

Калмики живуть у Росії (бл. 166 000 осіб), на території Калмикії (146 000 осіб), у сусідніх областях Волго-Уральського регіону, Ставропольському краї та Сибіру, за межами Росії — невеликі діаспори у державах Середньої Азії, США, деяких країнах Європи тощо.

У російській етнографічній літературі, на противагу західній практиці, нерідко ойратів Китаю і Монголії, які і в наш час[Коли?] проживають на давній етнічній батьківщині калмиків у Центральній Азії, не вважають частинами єдиного з калмиками народу. Попри спільну історію, мову і коріння культури, ці дві великі групи ойратів живуть тривалий час відособлено, але зберігаючи єдину національну самосвідомість.

Загальна чисельність ойратів (і калмиків) — понад півмільйона осіб.

Історія[ред.ред. код]

Калмицький буддійський храм у Белграді

У XVII ст. ойрати-калмики рушили з Джунгарії, переправившись через річки Урал, оселившись між Уралом та Волгою, а згодом поза нею, заснувавши Калмицьке ханство. У 1632 році хани калмики-торгоутів утворили залежний від Московського царства союз, проте автономний. В завдання входило захист кордонів Московії від атак казахів. Також вони брали участь у походах московського царства під час війн з Річчю Посполитою, Османською імперією та Швецією. Відігравали важливу роль у військах московських царів, що діяли в Україні. Крім того, суттєво допомогали Петру I під час Азовських походів й перші роки північної війни.

З утворенням Російської імперії центральна влада обрала шлях на придушення старовинних свобод та знищення привілеїв. Цей процес поступово став торкатися калмиків. Особливо він посилився за часи Анни I, цю політику продовжила Єлизавета I. Імператориця Катерина II фактично завершила цей процес. Зрештою у 1770 році такі дії викликало спротив калмиків, які зв'язалися з урядом династії Цін, вирішивши повернутися до Джунгарії. Хан Убаша зібрав більшу частину свого народу перетнув Урал (тоді Яїк) й рушив через казаські степи до колишньої батьківщини. На вздогін їм царський уряд спрямував яїцьких козаків. Водночас проти калмиків виступили казаські жузи та киргизи. Зрештою частину вдалося утримати у кордонах імперії, частину повернути. Інші калмики дісталися до Джунгарії, де їх роззброїли та розсередили на значній території західних провінції Китаю.

Національний рух[ред.ред. код]

Під час Російської революції калмики пройшли з’їзди калмицького народу, був створений Калмицький військовий уряд. Після визвольних змагань близько тисячі калмиків опинилися в еміграції, де створили політичні організації та видання. Пізніше частина діаспори взяла участь у формуванні Калмицького національного комітету та Калмицького кавалерійського корпусу у нацистській Німеччині. У повоєнні часи більша частина діаспори переселилася до США.

Депортація[ред.ред. код]

У 1943—1944, під час Радянсько-німецької війни калмики зазнали репресій з боку радянської влади та були масово депортовані в райони Сибіру і Середньої Азії.

Хани та тайши калмиків на Волзі[ред.ред. код]

  • Урлюк-тайши (1632–1643)
  •  Шукур-Даїчін (1644–1661)
  • Мончак (1661–1670)
  •  Аюка-тайши  (1670–1713), хан з 1690 року
  •  Чакдуржав  (1713–1718)
  •  Аюка-тайши  (1718–1724), вдруге
  • Черлю-Дондук (1724–1737)
  •  Дондук-Омбо (1737–1741)
  •  Рандул (1741)
  • Дондук-тайши (1741–1761)
  • Убаша (1761–1771)

Антропологія[ред.ред. код]

Портрет калмика роботи Іллі Рєпіна, 1871
Аннушка. Портрет роботи Івана Аргунова

Калмики належать до центрально-азіатського антропологічного типу великої монголоїдної раси з усіма характерними рисами, притаманними монгольським народам: невисокого зросту, але кремезні, з різко окресленими вилицями, трохи приплюснутим носом, типово монгольським розрізом очей, смуглявою шкірою і чорним прямим волоссям.

Мова[ред.ред. код]

Калмики розмовляють калмицькою мовою, що належить до монгольської групи мов алтайської мовної сім’ї. До XVII століття користувалися старомонгольським письмом, після - створеною на його основі писемністю тодо-бічіґ. Створили релігійну та історичну літературу класичною калмицькою мовою. У перші два десятиліття радянської влади калмицька мова кілька разів змінювала писемність на кирилицю та латинку.

Релігія[ред.ред. код]

За віросповіданням, як і ойрати Центральної Азії, калмики є буддистами-ламаїстами. Невелика частка російських калмиків сповідує православ'я.

Калмики в Україні[ред.ред. код]

Починаючи з середини XVII століття калмицькі загони починають брати участь у війнах на території України. У XVIII столітті група калмиків була оселена у слободі Осинівка міста Чугуїв.

Джерела і посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Етнографія Це незавершена стаття з етнографії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Етнологія Це незавершена стаття з етнології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.