Калнберзіньш Ян Едуардович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Калнберзіньш
латис. Jānis Kalnbērziņš


Голова Президії Верховної Ради Латвійської РСР
27 листопада 1959 — 5 травня 1970
Попередник: Карліс Озоліньш
Наступник: Віталій Рубен
 
Партія: КПРС і Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків)[d]
Освіта: Комуністичний університет національних меншин Заходу імені Мархлевського
Народження: 5 (17) вересня 1893(1893-09-17)
Катлакалнська волость, Курляндська губернія, Російська імперія
Смерть: 4 лютого 1986(1986-02-04) (92 роки)
Рига, Латвійська РСР, СРСР
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Діти: Задорнова Велта Янівна[d]
Нагороди:
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Дружби народів

Яніс (Ян) Едуардович Калнберзіньш (Калнберзін) (латис. Jānis Kalnbērziņš; 17 вересня 1893 — 4 лютого 1986) — латиський радянський компартійний і державний діяч. Герой Соціалістичної Праці (1963).

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 1-7 скликань. Член ЦК КПРС у 1952—1971 рр.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника. Латиш. Член РСДРП(б) з 1917 року.

У 1919 році брав участь у спробі встановлення Радянської влади в Латвії, після поразки втік до РРФСР. Учасник Громадянської війни в Росії у складі частин латиських стрільців.

У 1923—1925 та у 1928—1929 роках навчався в Комуністичному університеті національних меншин Заходу імені Мархлевського, а у 1931—1933 роках — в Інституті червоної професури.

З 1925 по 1928 та з 1936 по 1939 роки перебував на підпільній більшовицькій роботі в Латвії. У 1939 році був заарештований і ув'язнений. Після радянської окупації Латвії у червні 1940 року був визволений.

З 21 червня 1940 року — перший секретар ЦК КП(б) Латвії і, одночасно, перший секретар Ризького міськкому КП(б) Латвії. В роки німецько-радянської війни обіймав посаду члена Військової ради Північно-Західного фронту.

Після повторної радянської окупації Латвії у 1944 році — на довоєнних посадах.

З 27 листопада 1959 року по 5 травня 1970 року — голова Президії Верховної Ради Латвійської РСР.

З травня 1970 року — на пенсії. Мешкав у Ризі, де й помер. Похований на кладовищі Райніса.

Нагороди[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Карліс Озоліньш
Emblem of the Latvian SSR.svg Голова Президії
Верховної Ради Латвійської РСР

27 листопада 19595 травня 1970
Emblem of the Latvian SSR.svg Наступник
Віталій Рубен