Калужняцький Омелян Ієронімович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Калужняцький Омелян Ієронімович
Emil Kałużniacki
Emil Kaluźniacki.jpg
Народився 23 січня 1845(1845-01-23)
селище Тур'є, Королівство Галичини і Володимирії, Австрійська імперія
Помер 3 липня 1914(1914-07-03)[1] (69 років)
місто Чернівці, Герцогство Буковина, Австрійська імперія
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Alma mater Львівський університет, Віденський університет
Галузь наукових інтересів педагогіка, славістика
Заклад Чернівецький університет
Посада ректор
Вчене звання професор філології
Науковий ступінь доктор
Науковий керівник Міклошич Франьо
Відомий завдяки: педагогічній та громадській діяльності

Омелян Ієронімович Калужняцький (нім. Emil Kałužniacki; 23 січня 1845(18450123), с. Тур'є, Старосамбірський район, Львівська область3 липня 1914, Чернівці) — руський науковець (філолог, славіст, палеограф, фольклорист) і громадський діяч на Буковині.

Біографія[ред.ред. код]

1863 — після закінчення Самбірської гімназії вступив до Львівського університету, а з жовтня 1865 навчався у Віденському університеті, де вивчав філологію, історію і філософію під керівництвом професорів Міклошича, Фоллера, Ашбаха, Єгера і Ціммермана.

Протягом 18681874 викладав у гімназіях Кракова, Жешува і Львова.

З 1875 року на науково-викладацькій роботі в Чернівецькому університеті.

18861887декан філософського факультету.

18891890ректор університету.

До кінця працював в Чернівецькому університеті.

Похований на «Центральному (Руському) кладовищі» міста Чернівці.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Протягом 18811884 був Головою товариства «Руська бесіда» на Буковині.

За поглядами — москвофіл. Належав до табору «консервативних русинів». Був одним із організаторів створення політичної організації «Народная Рада», яку було засновано 21 травня 1893 року в селі Дорошівці у будинку о. Євсебія (Андрійчука) за присутності відомого українофоба та «румунізатора» Буковини — митрополита Сильвестра (Мораріу-Андрієвича).

Після відходу з «Народной Ради» Миколи Василька та Володимира Филиповича організація практично розвалилась.

18891890 — посол Буковинського крайового сейму (за посадою — як ректор університету).

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Омелян Калужняцький прославився як філолог, славіст, палеограф, фольклорист.

З науковими цілями здійснив три великі подорожі:

  • влітку 1892 — по монастирях Північної Молдови. У наступні роки — по Карпатах.

1875 — став професором порівняльної філології Чернівецького університету.

1887 — став почесним доктором того ж університету.

З 1890 — член-кореспондент Румунської АН, а з 1891 Санкт-Петербургської АН.

Автор нарису «Русинська мова і література» (1899) — першої спроби вивчення українського мовного і літературного процесу на Буковині від давньоруських часів до кінця 19 ст.

Досліджував давньорусько-українські, молдавські та ін. пам'ятки:

  • «Огляд слов'яноруських пам'яток мови й письменства, що зберігаються в бібліотеках і архівах львівських» (1877);
  • «Пам'ятки старослов'янської мови», т. 1. Путнянське Євангеліє (1888);
  • «Кристинопільський Апостол» (1896);
  • «Молдавські та мунтянські документи з архівів міста Львова» (1878);
  • «Кирилівське письмо у румунів» (опубл. 1915).

Вивчав впливи церковнослов'янської мови на румунську, румунські впливи в українських та говорах інших мов Карпатського регіону.

Усього більше 50 наукових праць.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Record #123357551 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
d:Track:Q27302d:Track:Q304037d:Track:Q256507d:Track:Q170109d:Track:Q36578