Перейти до вмісту

Калузька область

Калузька область
рос. Калужская область
КраїнаРосія Росія
Фед. округЦентральний
Адмін. центрКалуга
ГлаваШапша Владислав Валерійович
Глава парламентуНовосельцев Геннадій Станіславович
Дата утворення5 липня 1944 Редагувати інформацію у Вікіданих
Оф. вебсайтadmoblkaluga.ru Редагувати інформацію у Вікіданих
Географія
Координати54°26′00″ пн. ш. 35°26′00″ сх. д. / 54.433333333333° пн. ш. 35.433333333333° сх. д. / 54.433333333333; 35.433333333333G O
Площа29 777 км² (65-е)
  • внутр. вод0,1 %
  • найвища точкаQ133844522
Часовий поясMSK (UTC+3)
Населення
Чисельність1 066 601 особа (46-е) (2025)
Густота35,82 осіб/км²
Економіка
Економ. районЦентральний
Коди
ISO 3166-2RU-KLU Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗКАТО29 Редагувати інформацію у Вікіданих
Суб'єкта РФ40
Телефонний(+7)
Карти

Калузька область на карті суб'єктів Російської Федерації

Мапа
CMNS: Калузька область у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ка́лузька о́бласть (рос. Калу́жская о́бласть) — область в Росії утворена в 1944 році, суб'єкт Російської Федерації, розташована в 150—200 км західніше Москви. Перебуває у складі Центрального федерального округу.

Площа території області становить 29 777 км². Чисельність населення області — 1 066 601 особа (2025)[1].

Адміністративний центр області — Калуга.

Географія

[ред. | ред. код]

Розташування

[ред. | ред. код]

Калузька область межує з Москвою, Московською, Тульською, Брянською, Смоленською, Орловською областями.

 Смоленська область  Московська область  Москва
 Московська область
 Смоленська область  Тульська область
 Брянська область  Орловська область

З півночі на південь область простягнулася більш ніж на 220 км від 53° 30' до 55° 30' північної широти, із заходу на схід — на 220 км, площа території становить 29 777 км². Через територію області проходять найважливіші міжнародні автомобільні й залізничні магістралі: Москва — Калуга — Брянськ — Київ — Львів — Варшава.

Природні ресурси

[ред. | ред. код]

Значна частина території області покрита лісами.

Родовища бурого вугілля, фосфоритів, нерудних будівельних матеріалів (вапняків, пісків, цегельних, керамічних і керамзитових глин, крейди, мінеральних фарб).

Сільськогосподарські угіддя на початок 2005 року займали 1350 тис. га. Основні культури: пшениця, ячмінь, жито, овес, гречка, льон, овочеві.

Клімат

[ред. | ред. код]

Клімат області характеризується добре вираженими сезонами року: помірно теплим і вологим літом та помірно холодною зимою зі стійким сніговим покривом. Середня температура липня становить +18 °C, а січня: -9 °C. Теплий період (з позитивною середньодобовою температурою) триває 215—220 днів.

На земну поверхню території області надходить значна кількість сонячної радіації — близько 115 ккал на 1 см². Середня річна температура повітря коливається в межах +3,5 °C...+4,0 °C на півночі й північному сході й до +4,0 °C...+4,6 °C на заході й півдні області. Тривалість безморозного періоду в середньому по області становить 113—127 днів.

За кількістю опадів, що випадають, територію Калузької області можна віднести до зони достатнього зволоження. Розподіл опадів по території нерівномірне. Їхня кількість коливається від 780 до 826 мм на півночі й заході до 690—760 мм на півдні. Особливістю клімату області є частий весняний заморозок, а також чергування жаркого сухого й холодного вологого літа, що визначає ризикований характер сільського господарства в регіоні.

Історія

[ред. | ред. код]

Населення

[ред. | ред. код]

Загальні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Чисельність населення: 1 066 601 особа (2025)[1]
  • Густота населення: 35,82 осіб/км² (2025)
  • Питома вага міського населення: 75,5 % (2022)[2]
  • Природний рух населення, на 1000 осіб: −8,3 (2020)[3]
    • Народжуваність, на 1000 осіб: 9,0 (2020)[3]
    • Смертність, на 1000 осіб: 17,3 (2020)[3]
  • Середнє число дітей на одну жінку — 1,255 (2025)[4]
  • Середня очікувана тривалість життя, років: 69,16 (чоловіки — 64,31; жінки — 74,12) (2021)[5]
  • Співвідношення жінок на 1000 чоловіків: 1162 (2017)[6]

Етнічний склад населення

[ред. | ред. код]
Етнічний склад населення Калузької області
Етнос 1959[7] 1979[8] 1989[9] 2002[10] 2010[11] 2021[12]
Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб % Осіб %
Росіяни 906 046 96,8 961 581 95,4 998 443 93,8 973 589 93,8 869 031 93,1 906 533 90,4
Таджики 77 0,0 616 0,1 589 0,1 2 756 0,3 18 715 1,9
Вірмени 268 0,0 669 0,1 1 450 0,1 7 095 0,7 9 962 1,1 12 519 1,2
Узбеки 874 0,1 1 132 0,1 1 366 0,1 802 0,1 3 482 0,4 12 084 1,2
Українці 15 658 1,7 22 094 2,2 30 191 2,8 23 162 2,2 16 662 1,8 8 848 0,9
Інші 12 927 1,4 22 232 2,2 32 124 3,0 32 925 3,2 31 745 3,4 44 656 4,5
Не вказали етнос 79 – 1 – 4 – 3 479 – 77 292 – 66 549 –

Адміністративно-територіальний поділ

[ред. | ред. код]

Муніципальні утворення Калузької області

[ред. | ред. код]

Кількість муніципальних утворень — 319, у тому числі:

  • міських округів — 2
  • муніципальних районів — 24
  • міських поселень — 31
  • сільських поселень — 262

Міські округи

[ред. | ред. код]

Муніципальні райони

[ред. | ред. код]

Населені пункти

[ред. | ред. код]
Населені пункти Калузької області з чисельністю понад 5 тисяч осіб (2025)[1]
Калуга 324 989 Боровськ 12 619
Обнінськ 132 477 Єрмоліно 11 740
Малоярославець 42 899 Кремьонки 11 402
Людиново 34 621 Сосенський 11 215
Балабаново 31 919 Бєлоусово 10 682
Кіров 27 340 Воротинськ 10 623
Козельськ 16 539 Таруса 9 648
Товарково 15 413 Мединь 8 057
Кондрово 15 390 Юхнов 6 399
Жуков 14 854 Думінічі 5 423
Сухінічі 14 284 Жиздра 5 356

Влада

[ред. | ред. код]

Голови

[ред. | ред. код]

1-і секретарі Калузького обласного комітету ВКП(б)/КПРС

[ред. | ред. код]

Голови виконавчого комітету Калузької обласної ради

[ред. | ред. код]

Економіка

[ред. | ред. код]

У Калузькій області є значний промисловий комплекс, розвинені машинобудування й металообробка, приладобудування й радіоелектроніка, будівництво, деревообробна й целюлозно-паперова промисловість, легка промисловість, харчова промисловість і чорна металургія. В Обнінські розташований перше наочне місто РФ, де ведуться дослідження в області атомної енергетики, космічної техніки, телемеханічних пристроїв, радіоустаткування й приладобудування.

Освіта

[ред. | ред. код]

Культура

[ред. | ред. код]

Знамениті уродженці

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2025 года. Росстат.
  2. ↑ Численность населения по полу по субъектам Российской Федерации на 1 января 2022 года (с учётом итогов Всероссийской переписи населения 2020 г.).
  3. 1 2 3 Рождаемость, смертность и естественный прирост населения по субъектам Российской Федерации за 2020 год.
  4. ↑ Суммарный коэффициент рождаемости (число детей, рождённых одной женщиной на протяжении всего периода (15-49 лет).
  5. ↑ Демографический ежегодник России. Федеральная служба государственной статистики. Росстат. Архів оригіналу за 17 лютого 2022.
  6. ↑ Регионы России. Социально-экономические показатели. gks.ru. Росстат.
  7. ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Национальный состав населения по регионам России: Калужская область. Демоскоп. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  8. ↑ Всесоюзная перепись населения 1979 года. Национальный состав населения по регионам России: Калужская область. Демоскоп. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  9. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Национальный состав населения по регионам России: Калужская область. Демоскоп. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  10. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Архів оригіналу за 21 квітня 2013.
  11. ↑ Официальный сайт Всероссийской переписи населения 2010 года. Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года. Архів оригіналу за 30 квітня 2020.
  12. ↑ Национальный состав населения. Federal State Statistics Service.

Література

[ред. | ред. код]
  • (рос.) Атлас Калужской области. — Калуга : Изд-во научной литературы Н. Ф. Бочкаревой, 2005. — 48 с.
  • (рос.) Археологическая карта России: Калужская область / Ю. А. Краснов. — М. : Институт археологии РАН, 1992.
  • (рос.) Археологическая карта России: Калужская область / Под ред. А. В. Кашкина. — М. : Институт археологии РАН, 2006. — 311 с.
  • (рос.) Живая культура Российской провинции. Калужский край. Козельский район. Этнографические очерки / Ред.-сост. Е. Д. Андреева. — М. : Институт Наследия, 1999. — 264 с.
  • (рос.) Тимошенкова Е. А., Чугурова Т. В. В Калугу к Циолковскому: Мемориальный Дом-музей К. Э. Циолковского. — Калуга : Золотая аллея, 2007. — 128 с.

Посилання

[ред. | ред. код]