Калуський повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Калуський повіт
пол. Powiat kałuski
Місто Калуш
Найбільше місто Калуш
Гміни 70 (1867-1934), 9 (1934-1939)
Населення
 - повне 102 300 (1931)
 - густота 90
Площа
 - повна 1137 км²
Дата заснування 1867
POL powiat kałuski map.svg

Ка́луський пові́т — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входили до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі та УРСР. В ході адміністративної реформи місцевого самоврядування розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 р. ліквідовані округи і збільшені повіти, зокрема до попереднього Калуського повіту приєднаний Войнилівський[1], і в такому вигляді Калуський повіт існував72 роки — до 17 січня 1940 р. Адміністративним центром повіту було місто Калуш.

У складі ЗУНР[ред.ред. код]

У листопаді 1918 року увійшов до складу новопроголошеної української держави — ЗУНР.

У складі Станіславського воєводства[ред.ред. код]

Включений до складу Станіславського воєводства Польської республіки після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР. Територіально повіт відповідав Калуському повіту часів Королівства Галичини і Володимирії (тільки Брошнів, Креховичі та Раків відійшли до Долинського повіту), зберігся й адміністративний поділ, що налічував 119 поселень (1 місто, 69 громад сіл (ґмін), 49 фільваркових маєтків). Площа повіту — 1183 км², 87 868 мешканців, густота населення 74,3 осіб/км²[2].

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Калуський повіт

1 квітня 1927 р. присілки (хутори) Павликівка, Черешеньки, Баранівка і Будостав вилучені з сільської гміни Войнилів Калуського повіту Станіславського воєводства і з них утворена самоврядна гміна Павликівка[3].

Розпорядженням Ради міністрів 30 травня 1931 року села Майдан і Присліп передані з Калуського повіту до Богородчанського[4].

Загальна чисельність населення повіту за даними перепису населення 1931 року складала 102300 осіб[5].

Розпорядженням Ради міністрів 28 травня 1934 року село Мединя передане з Калуського повіту до Станіславського[6].

У відповідності до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 21 липня 1934 року «Про поділ повіту Калуського у воєводстві Станіславівському на сільські ґміни», 1 серпня 1934 року у Калуському повіті були утворені об'єднані сільські ґміни (відповідають волостям).

Міста (Міські ґміни)[ред.ред. код]

містечко Калуш - місто з 1934 р.

Сільські ґміни[ред.ред. код]

Кількість:

1920-1927 рр. - 66

1927-1931 рр. - 67

1931-1934 рр. - 65

1934 р. - 64

1934-1939 рр. - 8

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Вєжхня Болохув (Болохів), Вєжхня (Верхня), Гуменув (Гуменів), Завадка, Збора, Мосціска (Мостище), Станькова 7
2 Ґміна Войнілув Бабін, Бабін Зажечни (Бабин-Зарічний), Войнілув (Войнилів), Долпотув (Довпотів), Должка (Довжка), Дубовіца (Дубовиця), Мошковце (Мошківці), Павлікувка (Павликівка) (з 01.04.1927), Пшевозєц (Перевозець), Середне (Середня), Сюлко, Сівка Войніловска (Сівка-Войнилівська), Слобудка (Слобідка) 13
3 Ґміна Голинь Голинь, Долге Калускє (Довге-Калуське), Кадобна, Кропівнік, Пуйло (Пійло), Сівка-Калуска, Тужилув (Тужилів), Уґартсталь 8
4 Ґміна Лдзяни Камєнь (Камінь), Красна (Красне), Лдзяни, Нєбилув (Небилів), Петранка, Рувня (Рівня), Слобода-Нєбиловска (Слобода-Небилівська), Слобода Рувнянска (Слобода-Рівнянська), Слівкі, Топольско (Топільське) 10
5 Ґміна Новіца Берлоги, Ґрабувка (Грабівка), Завуй (Завій), Ландестрой, Новіца (Новиця), Угринув Сьредні (Середній Угринів), Угринув Стари (Старий Угринів) 7
6 Ґміна Подміхалє Бєрєжніца, Вістова, Добровляни, Мислув (Мислів), Подміхалє (Підмихайля), Подхоркі (Підгірки), Рип'янка, Студзянка (Студінка), Хоцін (Хотінь), Яворувка (Яворівка) 10
7 Ґміна Томашовце Домброва (Діброва), Долга Войніловска (Довгий Войнилів), Копанкі, Лука, Нєґовце (Негівці), Перекоси, Томашовце (Томашівці), Цьвітова (Цвітова) 8
8 Ґміна Ясєнь Ясєнь 1
передані до Богородчанського повіту Майдан (до 30.05.1931), Присліп (до 30.05.1931) 2
Передано до Станіславського повіту Мединя (до 28.05.1934) 1

* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.

Населення[ред.ред. код]

Українці-грекокатолики становили 80% населення повіту (1907)[7].

У 1939 році в повіті проживало 109 990 мешканців (87 990 українців-грекокатоликів — 80 %, 3 680 українців-латинників — 3,35 %, 8 640 поляків — 7,86 %, 1 670 польських колоністів міжвоєнного періоду — 1,52 %, 6 610 євреїв — 6,01 % і 1400 німців та інших національностей — 1,27 %)[8].

СРСР[ред.ред. код]

Після приєднання Західної України до СРСР територія повіту була розділена між Войнилівським, Калуським, Новичанським (Перегінським) районами.

Нині на території Калуського повіту розташовані дві адміністративні одиниці Івано-Франківської області — Калуський та частково Рожнятівський райони.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Adam J. Mielcarek. Podziały terytorialno-administracyjne II Rzeczypospolitej w zakresie administracji zespolonej. — Warszawa, 2008.

Посилання[ред.ред. код]