Кальгаспори

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кальгаспори[1] («каяття снігів», нім. Büßerschnee; також «каяття монахів», фірни, що каються) — своєрідні утворення на поверхні снігових і фірнових полів у вигляді похилих голок або пірамід висотою до 6 м у високогір'ї тропіків і субтропіків, віддаля схожі на натовп ченців, що поклоняються. На льодовику Хумбу гори Еверест виявлено «каяття монахів» висотою до 30 м.

Назва «каяття» («пенітентес») походить від однойменної назви головних уборів ченців.

Загальний опис[ред. | ред. код]

Для альпіністів цей тип льодовика є досить складною перешкодою, але невеликі кальгаспори значно полегшують рух по крутих льодових або фірновим схилах, утворюючи сходинки.

Такі «монахи» утворюються в умовах високого стояння сонця, сухості повітря і сильної інсоляції на ділянках, позбавлених моренного покриву або засіяних рідкою галькою, внаслідок нерівномірного танення фірна. Проталини виникають у напрямку падаючих косо сонячних променів (Кіліманджаро, Чимборасо)[2].

Дослідження цього природного явища ведуться декількома групами вчених як у природних, так і в лабораторних умовах, проте остаточний механізм зародження кристалів «каяття монахів» і їх ріст донині не встановлено.

Досліди показують, що значну роль у ньому відіграють процеси абляції, циклічного танення і замерзання води в умовах низьких температур і певних значень сонячної радіації[3].

Термін «каяття снігів» (нім. Büßerschnee) запропонований художником і альпіністом Рудольфом Решрейтером, який уперше під час експедиції в Чимборасо і Котопахі описав і зобразив цей феномен. Похилі зубці нагадували йому ченців, що каються з нахиленою головою і похиленою спиною[4].

Деякі дані вказують на існування кальгаспорів на Європі, супутнику Юпітера[5].

Галерея[ред. | ред. код]

На верхівці Світу. Пустеля

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Vance Bergeron, Charles Berger, and M. D. Betterton, 2006. «Controlled Irradiative Formation of Penitentes», PRL 96, 098502 (2006), webpage: Arxiv-PDF-601184.
  • Kotlyakov, V. M. and Lebedeva, I. M.: 1974, «Nieve and ice penitentes, their way of formation and indicative significance», Zeitschrift für Gletscherkunde und Glazialgeologie, Vol. X, 111—127.
  • Lliboutry, L.: 1998, «Glaciers of the Dry Andes», in R. S. J. Williams and J. G. Ferrigno (eds), Satellite Image Atlas of Glaciers of the World — South America, United States Geological Survey Professional Paper 1386-I, webpage: USGS-p1386i [Архівовано 2 червня 2008 у Wayback Machine.].

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Аркин Я. Г. Горный рельеф — образование и Развитие. Ледники / Сост. П. П. Захаров, Т. В. Степенко // Школа альпинизма. Начальная подготовка. — М.: Физкультура и спорт, 1989. — С. 59. — 463 с. ISBN 5-278-00125-9
  2. Криштофович А. Н. Геологический словарь. — М.: Гос. научно-техн. изд-во по геологии и охране недр, 1955. — Том 1. — 309 с.
  3. Vance Bergeron, Charles Berger, Betterton M. D. Controlled Irradiative Formation of Penitentes [Архівовано 25 липня 2019 у Wayback Machine.] // Physical Review L 96(098502). — 2006. — volume 96. — DOI:10.1103/PhysRevLett.96.098502
  4. Veronika Straaß, Claus-Peter Lieckfeld. Mythos Berge — Götter, Gipfel und Geschichten. — München: BLV, 2005. — Seiten = 171—172
  5. Лес ледяных игл на Европе может достигать высоты пятиэтажки [Архівовано 11 жовтня 2018 у Wayback Machine.] // Naked Science