Кальне (Козівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Кальне
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Козівський
Рада/громада Кальненська сільська рада (Козівський район)
Код КОАТУУ 6123084401
Облікова картка Кальне 
Locator Dot2.gif
Розташування села Кальне
Основні дані
Засноване 1473
Населення 1 407
Територія 0.300 км²
Густота населення 4690 осіб/км²
Поштовий індекс 47672
Телефонний код +380 3547
Географічні дані
Географічні координати 49°22′22″ пн. ш. 25°08′46″ сх. д. / 49.37278° пн. ш. 25.14611° сх. д. / 49.37278; 25.14611Координати: 49°22′22″ пн. ш. 25°08′46″ сх. д. / 49.37278° пн. ш. 25.14611° сх. д. / 49.37278; 25.14611
Середня висота
над рівнем моря
348 м[1]
Водойми Коропець
Відстань до
районного центру
8 км
Найближча залізнична станція Криве
Відстань до
залізничної станції
4 км
Місцева влада
Адреса ради 47672, с.Кальне, вул.Козівська, 2
Карта
Кальне is located in Україна
Кальне
Кальне
Кальне is located in Тернопільська область
Кальне
Кальне

Кальне́ — село Козівського району Тернопільської області. Розташоване на річці Коропець, на півдні району. Центр Кальненської сільради, якій підпорядковані села Будова та Маковисько.

Населення — 1407 осіб (2001).

Історія[ред.ред. код]

Перша писемна згадка — 1473.

До 1939 діяли «Просвіта» й інші українські товариства.

У березні 1944 внаслідок боїв Радянської Армії з німецькими військами всі будівлі на 2-х вулицях були спалені.

Населення[ред.ред. код]

Населення села в минулому[2]:

Рік Число осіб Українців
греко-католиків
Поляків та
римо-католиків
Євреїв
1900 1201 920 217 64
1939 1480 1230 240 10

Мова[ред.ред. код]

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[3]:


Мова Число ос. Відсоток
українська 99,93
російська 0,07

Місцева говірка належить до наддністрянського говору південно-західного наріччя української мови. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Кальному: важка («мала гиря, важок»), варешка («ополоник»), варенька, варинька («попона для коней»), звести до вока («влаштувати зустріч віч-на-віч»), дерняґа («дерен»), дзвони («частинки ободу в колесі»), дзядзьо («дід»), дідуло («дід», згрубіле), дробинка («крихта хліба»), зазивокий («косоокий»), мальота («малі діти»), мамка («мати», пестливе), пелюста («деталь у передній частині воза»), проплицє, проплиці («проплине» — від проплисти).

Пам'ятки[ред.ред. код]

Є церква святого Миколая (1720; дерев'яна), нова церква, 2 каплички.

Споруджено пам'ятник полеглим у нім.-рад. війні воїнам-односельцям (1985), насипано символічну могилу діячам ОУН і воякам УПА (1993).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діють: загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП. дитячий садочок пролісок, а ще танцювальний гурток

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися[ред.ред. код]

  • бандурист і композитор 3. Бережан (Штокалко).

Відвідували[ред.ред. код]

  • 31 травня 1902 року із канонічною візитацією — галицький митрополит Андрей Шептицький, про що він залишив власноручний запис у книзі Святого Євангелія, яка знаходиться у сільському храмі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. weather.in.ua
  2. Володимир Бемко. Статистика населення, Статистика громад повіту Бережани // Бережанська земля. Історико-мемуарний збірник. — С. 49-56
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область

Література[ред.ред. код]