Кальченко Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Іванович Кальченко
Народився 21 вересня (2 жовтня) 1904(1904-10-02)
Єйськ
Помер 8 грудня 1975(1975-12-08) (71 рік)
Київ
Поховання
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність хірург
Alma mater Ростовський університет
Науковий ступінь доктор медичних наук[d]
Відомі учні П. В. Лис, В. П. Хохоля.
Партія КПРС
Нагороди Орден «Знак Пошани»

Іван Іванович Кальченко (21 вересня (2 жовтня) 1904(19041002), Єйськ — 8 грудня 1975, Київ) — український радянський хірург, доктор медичних наук (з 1943 року), професор1944 року), заслужений діяч науки УРСР (з 1951 року), заслужений лікар Удмуртської АРСР (з 1942 року).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 21 вересня (2 жовтня) 1904 року в місті Єйську (тепер Краснодарського краю Росії). У 1929 році закінчив медичний факультет університету в Ростові-на-Дону. В 19331939 роках працював в Архангельському медичному інституті; в 19391944 роках — завідувач кафедрою Іжевського медичного інституту; в 1943 році захистив докторську дисертацію на тему: «Травматичні пошкодження нервових стволів, пластика їх та тубаж». Вихованець школи професора П. М. Напалкова[1]. Член ВКП (б) з 1940 року.

З 1944 року — професор19441957 роках — директор) Київського інституту удосконалення лікарів.

Могила Івана Кальченка

Помер 8 грудня 1975 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Автор 130 наукових праць, в тому числі 4 монографій. Праці присвячені питанням онкології, хірургічному лікуванню захворювань травного апарата, травматичним ушкодженням периферичного відділу нервової системи тощо.

Під його керівництвом виконані 30 докторських та кандидатських дисертацій. Засновник школи хірургічної гастроентерології. Учні — професори П. В. Лис, В. П. Хохоля.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом «Знак Пошани», Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України, медалями.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]