Кальченко Іван Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван Іванович Кальченко
Народився 21 вересня (2 жовтня) 1904(1904-10-02)
Єйськ
Помер 8 грудня 1975(1975-12-08) (71 рік)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Alma mater Ростовський університет
Відомі учні П. В. Лис, В. П. Хохоля.
Нагороди Орден «Знак Пошани»

Іван Іванович Кальченко (21 вересня (2 жовтня) 1904(19041002), Єйськ — 8 грудня 1975, Київ) — український радянський хірург, доктор медичних наук (з 1943 року), професор1944 року), заслужений діяч науки УРСР (з 1951 року), заслужений лікар Удмуртської АРСР (з 1942 року).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 21 вересня (2 жовтня) 1904 року в місті Єйську (тепер Краснодарського краю Росії). У 1929 році закінчив медичний факультет університету в Ростові-на-Дону. В 19331939 роках працював в Архангельському медичному інституті; в 19391944 роках — завідувач кафедрою Іжевського медичного інституту; в 1943 році захистив докторську дисертацію на тему: «Травматичні пошкодження нервових стволів, пластика їх та тубаж». Вихованець школи професора П. М. Напалкова[1]. Член ВКП (б) з 1940 року.

З 1944 року — професор19441957 роках — директор) Київського інституту удосконалення лікарів.

Могила Івана Кальченка

Помер 8 грудня 1975 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Автор 130 наукових праць, в тому числі 4 монографій. Праці присвячені питанням онкології, хірургічному лікуванню захворювань травного апарата, травматичним ушкодженням периферичного відділу нервової системи тощо.

Під його керівництвом виконані 30 докторських та кандидатських дисертацій. Засновник школи хірургічної гастроентерології. Учні — професори П. В. Лис, В. П. Хохоля.

Відзнаки[ред.ред. код]

Нагороджений орденом «Знак Пошани», Почесною Грамотою Президії Верховної Ради України, медалями.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]