Кальченко Никифор Тимофійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Никифор Тимофійович Кальченко
Никифор Тимофійович Кальченко
голова виконкому Одеської обласної ради депутатів трудящих
1938 — 1941
міністр технічних культур УРСР
з травня 1946
міністр радгоспів УРСР
лютий 1947 — 1950
міністр сільського господарства УРСР
квітень 1950 — лютий 1952
голова Ради Міністрів УРСР
15 січня 1954 — лютий 1961
Попередник: Коротченко Дем'ян Сергійович
Спадкоємець: Щербицький Володимир Васильович
міністр заготівель УРСР
з лютого 1961
міністр виробництва і заготівель сільськогосподарських продуктів Української РСР
березень 1962 — березень 1965
 
Партія: КПРС
Освіта: Полтавський сільськогосподарський інститут
Народження: 27 січня (9 лютого) 1906(1906-02-09)
с. Кошманівка, Костянтиноградський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть: 14 травня 1989(1989-05-14) (83 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Похований: Байкове кладовище
Національність: українець
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Дружина: Кальченко Марія Павлівна
Діти: Кальченко Галина Никифорівна
 
Військова служба
Звання: CCCP army Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант
Битви: Німецько-радянська війна
Нагороди:
Герой Соціалістичної Праці — 1976
Орден Леніна — 1939 Орден Леніна — 1945 Орден Леніна — 1948 Орден Леніна — 1956
Орден Леніна — 1958 Орден Леніна — 1963 Орден Леніна — 1966 Орден Леніна — 1976
Орден Жовтневої Революції — 1971 Орден Червоного Прапора  — 1945 Орден Богдана Хмельницкого I ступеня  — 1944 Орден Богдана Хмельницкого I ступеня  — 1944
Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1985 Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За трудову доблесть»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Ка́льченко Ники́фор Тимофі́йович (27 січня [9 лютого] 1906(19060209), с. Кошманівка, Полтавська губернія, Російська імперія14 травня 1989, Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський партійний і державний діяч, Герой Соціалістичної Праці.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 27 січня [9 лютого] 1906(19060209) року в селі Кошманівці (нині Машівського району Полтавської області) в селянській родині.

Освіта і трудова діяльність:

  • у 19211924 роках навчався в Полтавській школі садівництва;
  • у 19241925 роках працював уповноваженим райкому Спілки робземлісу;
  • у 19251928 роках навчався в Полтавському сільськогосподарському інституті, отримав спеціальність агронома-організатора;
  • з серпня 1928 року — агроном-інструктор Конотопської окрколгоспспілки;
  • з вересня 1929 року — агроном-рільник, а з з січня 1930 року член правління Полтавської окрколгоспспілки;
  • з грудня 1930 року — заступник голови Полтавської райкоопспілки;
  • з серпня 1931 року — керуючий міжрайонною конторою «Союзнасіннявод» в Полтаві. Член ВКП(б) з 1932 року;
  • з серпня 1933 року — старший агроном Полтавської МТС;
  • з березня 1935 року — директор Кононовскої МТС Ковалевського району Харківської області;
  • з вересня 1937 року — начальник масляного управління Харківського облземвідділу;
  • у 19381941 роках — голова виконавчого комітету Одеської обласної ради депутатів трудящих;

Німецько-радянська війна:

Повоєнні роки:

  • з травня 1946 року — міністр технічних культур УРСР;
  • з лютого 1947 року по 1950 рік — міністр радгоспів УРСР;
  • з квітня 1950 року по лютий 1952 року — міністр сільського господарства УРСР;
  • з травня 1952 року по 15 січня 1954 року — перший заступник голови Ради Міністрів УРСР;
  • з 15 січня 1954 року по лютий 1961 року — голова Ради Міністрів УРСР;
  • з лютого 1961 — заступник голови Ради Міністрів УРСР і міністр заготівель УРСР;
  • з березня 1962 року по лютий 1976 року — перший заступник Голови Ради Міністрів Української РСР, одночасно в березні 1962 — березні 1965 року — міністр виробництва і заготівель сільськогосподарських продуктів Української РСР.

У 19381946 роках — кандидат в члени ЦК КПУ, у 19461981 роках — член ЦК КПУ. У вересні 1952 — лютому 1976 року — член Політбюро ЦК КПУ.

У 19521956 роках — кандидат в члени ЦК КПРС, у 19561961 роках — член ЦК КПРС, у 19611976 роках — кандидат в члени ЦК КПРС.

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 1-го, 3–9-го скликань та депутатом Верховної Ради УРСР 1–9-го скликань.

Могила Никифора Кальченка

З лютого 1976 року персональний пенсіонер союзного значення. Жив у Києві. Помер 14 травня 1989 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2).

Нагороди[ред.ред. код]

Герой Соціалістичної Праці1976 року). Нагороджений вісьмома орденами Леніна (зокрема 7 лютого 1939 року за видатні успіхи в сільському господарстві, і особливо за перевиконання планів основних сільськогосподарських робіт; 8 лютого 1956 року у зв'язку з п'ятдесятиріччям з дня народження і беручи до уваги його заслуги перед Радянськоюм державою), орденом Жовтневої Революції, двома орденами Богдана Хмельницького 1-го ступеня, орденом Червоного Прапора, орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Постанова РНК СРСР № 1026
  2. Постанова РНК СРСР № 442

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]