Калюжний Іван Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Калюжний.
Ф
Іван Калюжний
Особисті дані
Повне ім'я Іван Володимирович Калюжний
Народження 21 січня 1998(1998-01-21) (26 років)
  Довжик, Харківська область, Україна
Зріст 189 см
Вага 79 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція центральний півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Україна «Олександрія»
Номер 25
Юнацькі клуби
200?–2008
2008–2015
2015 		Україна «Арсенал» (Харків)
Україна «Металіст» (Харків)
Україна «Динамо» (Київ)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2015–2021 Україна «Динамо» (Київ) 0 (0)
2018–2019 → Україна «Металіст 1925» 26 (1)
2019–2020 → Україна «Рух» 30 (2)
2021– Україна «Олександрія» 26 (2)
2022 → Ісландія «Кеплавік» 6 (0)
2022–2023 → Індія «Керала Бластерс» 18 (4)
2023 → Україна ЛНЗ 8 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2013–2015
2015 		Україна Україна U-16/U-17
Україна Україна U-18 		24 (0)
3 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 28 лютого 2024.

Іван Володимирович Калюжний (нар. 21 січня 1998, с. Довжик, Золочівський район, Харківська область, Україна) — український футболіст, центральний півзахисник «Олександрії». Виступав за юнацькі збірні України U-17 та U-18.

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Вихованець академії харківського «Металіста»[1], в якій навчався протягом семи років[2]. До «Металіста» грав за харківський «Арсенал», приїжджаючи лише на ігри, на тренування потрапляв рідко[2]. Перші тренери — Володимир Лінке та Олег Крамаренко[1]. З 2011 по 2014 рік провів за харків'ян 62 матчі та забив 18 голів у чемпіонаті ДЮФЛ, а також 7 матчів (1 гол) у вищій лізі юнацього чемпіонату України (U-17)[3]. Проходив збори з першою командою «Металіста» під час зимової перерви у чемпіонаті 2014/15[2][4].

27 лютого 2015 року підписав контракт з київським «Динамо»[1][4]. Того ж року зіграв за киян 16 матчів і забив один гол у ДЮФЛ, згодом став виступати за юнацьку (U-17 — 3 матчі, 1 гол; U-19 — 67 матчів, 6 голів) та молодіжну (20 матчів, 1 гол) команди «Динамо»[3]. 67 ігор, проведених Калюжним у Чемпіонаті України U-19, є другим показником за всю історію турніру[5]. Був капітаном команди U-19[6][7]. Ставав переможцем (2015/16, 2016/17) та срібним призером (2014/15) Юнацького чемпіонату України, переможцем Молодіжного чемпіонату України 2017/18. Також провів 12 матчів (1 гол) у Молодіжній Лізі УЄФА[8]. 8 жовтня 2016 року дебютував у складі першої команди «Динамо» у товариській грі проти «Олімпіка» (3:3), відігравши весь матч та забивши гол на 83 хвилині[9][10][11].

Професійна кар'єра[ред. | ред. код]

Улітку 2018 року Калюжний міг перейти до «Волині»[12][13], але віддав перевагу поверненню до рідного міста, уклавши 1 липня договір щодо виступів у «Металісті 1925» на правах оренди з «Динамо»[1][13]. Дебютував на професійному рівні 22 липня у матчі першого туру Першої ліги «Металіст 1925» — «Агробізнес» (2:0), вийшовши на заміну на 67 хвилині (за рахунку 0:0) замість Євгенія Терзі[14]. Відразу став гравцем основного складу харківської команди, взявши участь у 26-ти іграх чемпіонату (з 27-ми командних), у 25-ти з них вийшовши у стартовому складі[8]. Також зіграв один матч у Кубку України[8]. Відзначився одним голом за «Металіст 1925» у чемпіонаті[8].

24 липня 2019 року став гравцем першолігового львівського «Руху»[15]. У сезоні 2019/20 зіграв у Першій лізі 27 матчів з 30 командних та забив два голи[8], допомігши львів'янам посісти друге місце в чемпіонаті та підвищитися в класі. В Українській прем'єр-лізі дебютував у першому турі сезону 2020/21, вийшовши в стартовому складі «Руху» в матчі проти «Ворскли» (2:5)[8]. Після закінчення терміну оренди наприкінці 2020 року покинув львівський клуб[16].

12 лютого 2021 року підписав 2-річний контракт з іншим клубом УПЛ, «Олександрією»[17]. У січні 2022 року продовжив контракт з «жовто-чорними» до травня 2025 року[18]. У сезоні 2021/22, недограному через повномасштабне вторгнення Росії в Україну, провів 16 матчів (2 голи, 3 гольові передачі) та ввійшов до списку 33-х найкращих футболістів УПЛ за версією видання SportArena як центральний півзахисник № 3[19].

18 квітня 2022 року[20] перейшов до ісландського клубу «Кеплавік» на умовах оренди з «Олександрії» до кінця сезону 2021/22[21].

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

Викликався до юнацьких збірних команд України U-17 та U-19. Дебютав у збірній 13 серпня 2013 року у матчі збірної України U-17 проти шотландських однолітків (2:2)[22].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Любить читати книги про спорт, зокрема, футбольні автобіографії. Серед улюблених книжок — «Маніфест великого тренера» Тіма Гровера[2].

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Іван Калюжний — перший літній новачок ФК «Металіст 1925». Металіст 1925. Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 4 грудня 2018.
  2. ↑ а б в г Іван Калюжний. Інтерв’ю-знайомство. fcrukh.com. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 20 лютого 2020.
  3. ↑ а б Калюжний Іван Володимирович. db.uaf.ua. Інформаційно-статистична база УАФ.
  4. ↑ а б 17-річний півзахисник «Металіста» Калюжний перейшов до «Динамо». Tribuna.com (рос.). Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  5. ↑ Кирило Книш наближається до юнацького рекорду Владислава Дубінчака. upl.ua. 22 лютого 2022. Процитовано 4 липня 2022.
  6. ↑ Протокол матчу «Динамо» Київ — «Шахтар» Донецьк 2:0. Чемпіонат України U-19 2015/16. db.uaf.ua. Інформаційно-статистична база УАФ.
  7. ↑ Олександр Панков: «Чому Калюжного не викликають до молодіжних збірних уже майже 2 роки?». Tribuna.com (рос.). Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  8. ↑ а б в г д е I. Kaliuzhnyi. Profile with news, career statistics and history. int.soccerway.com (англ.). Soccerway. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  9. ↑ «Динамо» — «Олімпік» 3:3. Відео голів та огляд матчу. ua-football.com. 8 жовтня 2016. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  10. ↑ 18-річний Іван Калюжний забив у дебютному матчі за першу команду «Динамо». Tribuna.com (рос.). Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  11. ↑ Калюжний: «Ребров мене похвалив». ua-football.com. 8 жовтня 2016. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  12. ↑ Півзахисник «Динамо» Калюжний перейде до «Волині». Tribuna.com (рос.). Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  13. ↑ а б Динамівець Калюжний перейде до «Металіста 1925». dynamomania.com. Архів оригіналу за 6 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
  14. ↑ Протокол матчу «Металіст 1925» Харків – «Агробізнес» Волочиськ 2:0. Перша ліга 2018/19. db.uaf.ua. Інформаційно-статистична база УАФ.
  15. ↑ «Рух» представив новачків. Footboom.com. Архів оригіналу за 24 липня 2019. Процитовано 20 лютого 2020.
  16. ↑ Іван Калюжний покидає «Рух». fcrukh.com. Архів оригіналу за 10 січня 2021. Процитовано 6 січня 2021.
  17. ↑ Іван Калюжний — гравець ФК «Олександрія» [Архівовано 12 лютого 2021 у Wayback Machine.]. Офіційний сайт ФК «Олександрія»
  18. ↑ Бабогло та Калюжний продовжили контракт із «Олександрією». sportarena.com. 11 січня 2022. Архів оригіналу за 14 січня 2022.
  19. ↑ Валерко, Артур (27 квітня 2022). Довбик, Тілль, Циганков та ще 30 найкращих гравців недограного чемпіонату УПЛ. sportarena.com. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  20. ↑ Ivan Kalyuzhnyi. Player profile. transfermarkt.com (англ.). Transfermarkt. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  21. ↑ Основний хавбек «Олександрії» гратиме в Ісландії. ua-football.com. UA-Футбол. 19 квітня 2022. Процитовано 17 травня 2022.
  22. ↑ Протокол матчу Шотландія U-17 – Україна U-17 2:2. Відбір чемпіонату Європи 2015 U-17. db.uaf.ua. Інформаційно-статистична база УАФ.

Посилання[ред. | ред. код]

ФК «Олександрія» — поточний склад
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Калюжний_Іван_Володимирович&oldid=41867949