Калягін Олександр Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Олександрович Калягін
рос. Александр Александрович Калягин
Олександр Калягін
Ім'я при народженні рос. Александр Александрович Калягин
Народився 25 травня 1942(1942-05-25) (81 рік)
Малмиж, Кіровська область, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність актор, театральний режисер, кінорежисер, актор дубляжу, режисер
Галузь акторське мистецтво[1]
Відомий завдяки фільм «Здрастуйте, я ваша тітка!»
Alma mater Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1965)
Відомі учні Білянська Анжела Михайлівна
Знання мов російська
Заклад Московський художній театр
Членство Громадська палата РФ першого складу (2006-2008)d і third Civic Chamber of the Russian Federationd
Роки активності 1965 — тепер. час
Партія Єдина Росія
У шлюбі з Глушенко Євгенія Костянтинівнаd
Нагороди
IMDb ID 0436298
Сайт kalyagin.ru

Олекса́ндр Олекса́ндрович Каля́гін (рос. Алекса́ндр Алекса́ндрович Каля́гин; нар. 25 травня 1942, Малмиж, Кіровська область, Російська РФСР) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний режисер і педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 25 травня 1942 року в родині Олександра Георгійовича Калягіна (1895—1943), декана історичного факультету Московського обласного педагогічного інституту, і викладача французької мови Юлії Миронівни Зайдеман (1901—1973), єврейки за національністю.

Батько помер через рік після народження сина, мати виховувала його одна. 1959 закінчив медичне училище за спеціальністю акушер; протягом двох років працював фельдшером на «швидкій допомозі».

1965 Калягін закінчив Театральне училище ім. Б. Щукіна і прийнятий до трупи Театру на Таганці. Однак незабаром відчув, що не зможе працювати з Юрієм Любимовим і 1967 перейшов в Театр ім. М. Н. Єрмолової.

Працював в Московському Художньому академічному театрі імені Максима Горького.

1970 Олег Єфремов запросив Калягіна у театр «Современник», проте сам незабаром пішов у МХАТ. 1971 слідом за Єфремовим перейшов у МХАТ і Калягін.

Ролі[ред. | ред. код]

Серед найкращих ролей, зіграних ним на сцені, — Тригорін у чеховській «Чайці», Полуорлов в п'єсі М. Рощина «Старий новий рік», Льоня Шіндін в п'єсі «Ми, що нижче підписалися» О. Гельмана, Оргон в мольєрівському «Тартюфі», Федя Протасов у «Живому трупі» Л. Толстого.

Після розколу МХАТу 1987 Калягін залишився з Єфремовим в театрі, що отримав назву МХТ ім. Чехова, але 1991 покинув його. 1992 створив власний театр — «Et Cetera», який очолює і тепер.

Робота в кіно[ред. | ред. код]

У кіно Олександр Калягін знімається з 1967 року, найбільш відома роль — Бабс Баберлей (донна Роза д'Альвадорец) у фільмі 1975 «Здрастуйте, я ваша тітка!».

Знімається у кіно з 1967 р. (фільми: «Свій серед чужих, чужий серед своїх», 1974; «Раба любові», 1976; «Незакінчена п'єса для механічного піаніно», 1977; «Допит», 1979, Державна премія РРФСР, 1981 та ін.).

Калягін та Україна[ред. | ред. код]

Грав в українських стрічках:

На початку березня 2014 року, напередодні російської збройної агресії проти України був впевнений, що війни між Росією й Україною не буде, а причиною подій на Сході назвав спробу Верховної Ради скасувати мовні закони. Також, він вірив, що Путін не допустить війни і згадав, як приємно його завжди зустрічали в Україні[2]. 10 травня закликав сепаратистів відпустити його українських колег — театрального режисера Павла Юрова, а також художника, волонтера й артиста Дениса Грищука, які потрапили в полон під Слов'янськом 25 квітня[3].

Фігурант бази даних центру «Миротворець» як особа, що становить загрозу національній безпеці України і міжнародному правопорядку[4].

Підтримав вторгнення Росії в Україну.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1983 отримав звання народного артиста РСФРР, лауреат державних премій за працю в театрі і кіно.
  • 1996 Калягіна обрано головою Союзу театральних діячів РФ.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Знімався в більше, ніж 60 фільмах.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Czech National Authority Database
  2. Александр Калягин о ситуации в Украине[недоступне посилання з липня 2019]
  3. Александр Калягин попросил сепаратистов отпустить его украинских коллег, захваченных в Славянске. Архів оригіналу за 11 серпня 2014. Процитовано 6 серпня 2015.
  4. Калягін Олександр Олександрович // Центр «Миротворець». Архів оригіналу за 18 червня 2017. Процитовано 22 липня 2017.

Література[ред. | ред. код]

  • Всемирный биографический знциклопедический словарь. М., 1998. — С.320;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С597;
  • Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.21— 22;
  • Раззаков Ф. Досьє на звезд: Наши любимьіе фильмьі. М., 2001. — С.240.