Каліберда Іван Опанасович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Опанасович Каліберда
Ivan Afanasyevich Kaliberda.jpg
Народження 21 травня 1920(1920-05-21) (99 років)
Великий Бурлук, Вовчанський повіт, Харківська губернія, Українська СРР
Рід військ Engineer1924 forces emb n9619.png інженерні війська
Освіта Військово-юридична академія РКЧА[d]
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank general-major infobox.svg Генерал-майор
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Богдана Хмельницького II ступеня
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна) Медаль «Захиснику Вітчизни»
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Медаль «70 років визволення України від фашистських загарбників»
Ювілейна медаль «70 років Перемоги над нацизмом»
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «30 років перемоги у ВВВ» Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)
Медаль Жукова
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Каліберда Іван Опанасович у Вікісховищі?

Каліберда́ Іва́н Опана́сович, уроджений Келеберда́ (нар. 21 травня 1920 року, с. Великий Бурлук, Україна) — Герой Радянського Союзу, генерал-майор юстиції у відставці (05.05.2008).

Життєпис[ред. | ред. код]

Іван Каліберда народився 21 травня 1920 року у селі Великий Бурлук Вовчанського повіту Харківської губернії в багатодітній українській родині. У 1939 році закінчив Великобурлуцьку середню школу, а через два роки Ленінградське військово-інженерне училище.

З липня 1942 року на фронтах Другої Світової війни, брав участь у Сталінградській битві, битві на Курській дузі та форсуванні Дніпра.

У 1943 році лейтенант, командир понтонного взводу 6-ого окремого моторизованого понтонно-мостового батальйону 7-ої гвардейської армії II Українського фронту керував першим десантом через ріку Дніпро в районі сіл Переволочна і Солошино, південніше Кременчука (нині Кобеляцький район Полтавської області). Під потужним вогнем супротивника підрозділ вдало переправилось через річку. Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1943 року «За геройський подвиг, проявлений при форсуванні річки Дніпро, міцне закріплення і розширення плацдарму на західному березі річки Дніпро» Іванові Каліберді було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У цьому бою він отримав важке наскрізне кульове поранення у грудну клітину.

У тяжкому стані бійця доставили до госпіталю. У фронтовій газеті написали, начебто він помер та був похований на правому березі Дніпра. Однак Іван Каліберда вижив і повернувся до строю. По одужання він командував взводом, а потім і ротою інженерної частини. Брав участь у звільненні Польщі, Угорщини, Румунії та Чехословаччини.

Після війни вступив до Військово-юридичної академії Радянської армії, яку закінчив у 1954 році з спеціальністю військового юриста. Наступного року Івана Каліберду перевели на службу до Прикарпатського військового округу на посаду помічника військового прокурора у справах державних злочинів[1].

Досліджуючи обставини кожної справи, Іван Каліберда ретельно відстежував, хто із слідчих порушував закон у ті страшні роки сталінського терору, виявляв осіб, які фабрикували обвинувальні матеріали, і добивався притягнення до відповідальності винних.

Іван Каліберда, як й інші офіцери військової прокуратури, надавав велику допомогу командуванню Прикарпатського військового округу і командирам військових частин у розслідуванні справ, проведенні профілактично-виховної роботи. Діяльність військових юристів завжди була вкрай необхідною для зміцнення законності в державі. Вона вимагала знань, сил, енергії — ці риси були притаманні нашому Герою.

Генерал-майор юстиції Іван Опанасович Каліберда з 1969 року перебуває у відставці. Після звільнення з військової служби працював начальником музею історії військ Прикарпатського військового округу, згодом — викладачем початкової військової підготовки у середній школі № 34 у Львові та начальником відділу кадрів Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника. Не знає ні відпочинку, ні втоми. Читає мемуари військових, пише власні книжки. Склав цілу поему про буремні роки і свою непросту долю.

Пенсіонер, веде активну виховно-патріотичну роботу, проживає у Львові.

У травні 2010 року був одним з двох Героїв Радянського Союзу у складі української делегації ветеранів німецько-радянської війни, яка відвідала 9 травня парад на Красній площі у Москві, присвячений 65-ій річниці Перемоги у німецько-радянській війні.

Нагороди[ред. | ред. код]

Почесні звання[ред. | ред. код]

  • Почесний громадянин смт Великий Бурлук (21.08.2007)
  • Почесний солдат військової частини А-3817, місто Самбір Львовської області (9.05.1999)
  • Почесний працівник Прокуратури України (28.04.2000)
  • Видатний юрист України. Почесне звання союзу юристів України[джерело?]

Родина[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Вітчизни зірки золоті: Нариси про Героїв Радянського Союзу і Героїв Соціалістичної Праці міста Львова / Сост: К. О. Петровський, І. С. Коротков, Н. Д. Коломієць — Львів: Каменяр, 1977. — С. 94-97.
  • Нарис історії Калінінградського вищого військово-інженерного командного ордена Леніна Червонопрапорного училища ім. А. А. Жданова / Гол. ред. Аніщенко І. П. — М.: Військове видавництво Міністерства оборони СРСР, 1968. — С. 210—212.
  • Подвиги в ім'я вітчизни: Документальні нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Харкова та Харківської області / Під. ред. С. І. Ісаєва — 20е вид. перераб. і доп. — Харків: Прапор, 1985. — С. 268—271.
  • Герої Радянського Союзу: Короткий біографічний словник у 2-х томах. Т.1. / Абаєв-Любичем / Пред. ред. колегії І. І. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — С. 611.
  • Герої Радянського Союзу — воїни інженерних військ: Кн. перший / Укл. А. А. Семенов і Т. І. Дмитрієва. — Ленінград: Військово-історичний ордена Червоної Зірки музей артилерії, інженерних військ та військ зв'язку, 1984. — С. 233.
  • Школа військових інженерів: Калінінградське вище військово-інженерне командне ордена Леніна Червонопрапорного училища ім. А. А. Жданова / Под.ред. В. В. Жигайло. — М.: Воениздат, 1980. — С. 135—136.
  • Кузнєцов В. С. (Влад Красноярський) Сліди часу: Книга нарисів, інтерв'ю, статей. — М.: Союз письменників Росії, 2007. — С. 30-33.
  • Оковита К. О. Слава і гордість краю бурлуцького. — Харків : Контраст, 2017. — 192 с. — ISBN 978-617-7405-08-4.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]