Калікандзар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Файл:Kallikatzaroi.jpg
Калікандзари пиляють Світове дерево.

Каліка́ндзар (грец. καλικάντζαρος, /ka.li.ˈkan.dza.ɾɔs/) — лиха надприродна істота в грецькому фольклорі, відома також сусіднім народам під схожими назвами (болг. караконджул; серб. караконџула; тур. karakoncolos).

У грецькому фольклорі[ред. | ред. код]

Калікандзар, як вірили греки, істота антропоморфна, але з зооморфними рисами (як-от роги, копита, хвіст тощо). Калікандзари нібито мешкають під землею, підпилюючи Світове дерево, а виходять бешкетувати у світ тільки на Різдвяні святки. Допиляти Дерево в них ніколи не виходить, бо коли вони повертаються вниз за дванадцять днів, виявляється, що стовбур уже відновився. Період, коли калікандзари буцім розгулюють світом, припадає на час зимового сонцестояння (порівн. Йоль у германських народів)[1]. Простолюд вірив, ніби дитина, народжена на Різдво (або в різдвяний період), себто зачата на Благовіщення, може стати калікандзаром. Цій неприємності намагалися запобігти відповідними ритуалами (приміром, обсмалювали немовляті ніжки над полум’ям)[2]. Калікандзари нібито бояться вогню[3], священиків[4], церковних дзвонів[2] тощо. Згідно з легендами, калікандзар, перестрівши людину, ставить запитання: «Клоччя чи оливо?» (грец. στούππος ή μόλυβδος[5]). За однією з версій, друга відповідь фатальна, тоді як перша рятує від істоти[6]. За іншою ж версією до поганих наслідків призводять обидві відповіді (перша до сліпоти, друга — до розчавлення)[3].

У літературі[ред. | ред. код]

Калікандзари фігурують у грецьких народних казках (наприклад, «Калло і калікандзари», грец. Η Κάλλω και οι καλικάντζαροι[7]). Цих істот згадували у своїх творах такі письменники, як Роджер Желязни[8] й Говард Лавкрафт[9].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Kallikantzaros. Hellenica World. Архів оригіналу за 7 лютого 2020. Процитовано 23.04.2020. 
  2. а б Bane, Theresa (2012). Encyclopedia of Vampire Mythology (англійською). McFarland. с. 82. ISBN 978-0786444526. 
  3. а б Philip P Argenti; H J Rose (1949). The Folk-lore of Chios (англійською). Cambridge: Cambridge University Press. с. 243. 
  4. The Origins of Theater in Ancient Greece and Beyond: From Ritual to Drama (англійською). Cambridge: Cambridge University Press. 2007. с. 399. ISBN 978-0-521-83682-1. 
  5. Πολίτης, Νικόλαος (1871). Μελέτη επί του βίου των νεωτέρων Ελλήνων (грецькою). Атени. с. 71. 
  6. Lawson, John Cuthbert (2012 (1910)). Modern Greek Folklore and Ancient Greek Religion: A Study in Survivals (англійською). Cambridge: Cambridge University Press. с. 210. ISBN 9781107677036. 
  7. Народна казка. Η Κάλλω και οι καλικάντζαροι. YouTube (грецькою). Архів оригіналу за 25 травня 2020. Процитовано 23.04.2020. 
  8. Zelazny, Roger (1973). This Immortal (англійською). New York: Ace Books. 
  9. Lovecraft, Hovard P. The Whisperer in Darkness. The H.P. Lovecraft Archive (англійською). Архів оригіналу за 21 квітня 2020.