Кам'яний Брід (Коростишівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кам'яний Брід
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Коростишівський район
Рада/громада Кам'янобрідська сільська рада
Код КОАТУУ 1822582401
Основні дані
Засноване 1606
Населення 799
Площа 3,2 км²
Густота населення 249,69 осіб/км²
Поштовий індекс 12511
Телефонний код +380 4130
Географічні дані
Географічні координати 50°28′35″ пн. ш. 28°56′32″ сх. д. / 50.47639° пн. ш. 28.94222° сх. д. / 50.47639; 28.94222Координати: 50°28′35″ пн. ш. 28°56′32″ сх. д. / 50.47639° пн. ш. 28.94222° сх. д. / 50.47639; 28.94222
Середня висота
над рівнем моря
183 м
Місцева влада
Адреса ради 12511, Житомирська обл., Коростишівський р-н, с.Кам'яний Брід , тел. 71-3-72
Карта
Кам'яний Брід. Карта розташування: Україна
Кам'яний Брід
Кам'яний Брід
Кам'яний Брід. Карта розташування: Житомирська область
Кам'яний Брід
Кам'яний Брід
Мапа

Кам'яний Брід[1]село в Україні, в Коростишівському районі Житомирської області. Населення становить 630 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Через село тече річка Бистріївка, ліва притока Мики.

Історія[ред. | ред. код]

У 1606 році село Кам'яний Брід Коростишівської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань від повітового міста 21 верста до заходу. Отримало назву від того що річка Бистріївка в цьому селі протікає між великими кам'яними скелями, між тим в простірі всієї течеї камні ніде більш не виявлені. найбільша маса каміння знаходиться там де стоїть Церква і дім священника. Доведено, що Кам'янобрідський камінь, складає доброго по якості та красі лабрадориту, рідко виявленого в Росії. З нього почали робити пам'ятники, столи, підвіконня, плитка та інші речі декору в побуті та (автооздоблені сучасне) що придає великої краси виробам з Кам'янобрідського лабрадору.

Близіко половини 16 століття Кам'яний Брід належав Подчашію Іоанну Борейко, потім з 1770 року його зятю хорунжему Венденскому, Іоанну Міхаловському, а з 1782 його сину Іоанну та дочці, яка була заміжньою за Лотоцьким. В пізніший час частка (володіння) Міхаловського, по заставі перейшло в права і володіння Іоанна Станькевіча, в переліку 247 ревізскіх душ чоловічої статі і 1576 десятин землі, купили брати Сівіцкі Володимир і Варфоломій, служівші при колишньому генерал-губернаторі Бібікові. Частка Прокоповіча в числі 20-ти ревізскіх душ і 105 десятин землі, перед цім куплена Зежолом Дзержковським; а частка Лотоцькой, з 50-ти ревіз. душ і 341 десятина землі, дісталась її племінниці Королаті Міхаловській. Жителів села в 1783 році було 385 душ різного полу.

Церква була дерев'яна побудована 1782 році, в ім'я Архістратіга Михайла, навколо старої Церкви землі було 37 десятин.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Карта Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. 
  2. Опис Київської губернії (російська). с. 178–179. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795– 2006 Довідник. – Житомир: Волинь, 2007 -- 620 с. --  ISBN 966 – 690 –090 – 4
  2. Список населених місць Київської губернії.  Видання Київського Губернського Статистичного Комітету. -- Київ: Типографія Іванової, 1900. – 1896 с.
  3. Виписка зроблена з опису Київської губернії. 178-179 с.