Кам'яний Брід (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Кам'яний Брід
Кам'яний Брід
Кам'яний Брід на карті Баранівського району
Кам'яний Брід на карті Баранівського району
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Баранівський район Баранівський район
Рада Кам'янобрідська селищна рада
Код КОАТУУ: 1820655700
Основні дані
Засноване 1862
Площа 51 км²
Населення 2607 (01.11.2012)[1]
Густота 52 осіб/км²
Поштовий індекс 12720
Телефонний код +380 XXX
Географічні координати 50°25′02″ пн. ш. 27°50′17″ сх. д. / 50.41722° пн. ш. 27.83806° сх. д. / 50.41722; 27.83806Координати: 50°25′02″ пн. ш. 27°50′17″ сх. д. / 50.41722° пн. ш. 27.83806° сх. д. / 50.41722; 27.83806
Відстань
Найближча залізнична станція: Курне
До станції: 30 км
До райцентру:
 - залізницею: 21 км
 - автошляхами: 24 км
До обл. центру:
 - фізична: 80 км
Селищна влада
Адреса 12720, Житомирська область, Баранівський район, смт. Кам'яний Брід, вул. Леніна,22
Голова селищної ради Володимир Антонович Костінський
Карта
Кам'яний Брід is located in Україна
Кам'яний Брід
Кам'яний Брід
Кам'яний Брід is located in Житомирська область
Кам'яний Брід
Кам'яний Брід

Кам'яний Брід — селище міського типу Баранівського району, Житомирської області, розташоване за 80 км від Житомиру, 21 км від Баранівки, 25 км від Новограда Волинського і 13 км від смт Довбиш. Селище міського типу з 1938 року. Знаходиться у 30 км від залізничної станції Курне та магістралі Житомир — Новоград-Волинський.

Історія[ред.ред. код]

05.02.1965 Указом Президії Верховної Ради Української РСР передано Кам'янобрідську селищну Раду Дзержинського району до складу Новоград-Волинського району.[2]

Сучасність[ред.ред. код]

Довкола Кам'яного Броду розташовані такі села як: Тартак, Жовте, Дібровка (в народі називана Дерманка). З усіх сторін Кам'яний Брід оточений мішаними лісами. Через Кам'яний Брід протікає річка Лісопілка (в народі наз. Немелянка). Також в Кам'яному Броді є санаторій, в якому відпочивають діти, постраждалі внаслідок Чорнобильської аварії. Ще є два карєри, з яких колись видобували каміння (зараз вони заповненні водою). І як би не згадати про Православну Церкву, яку люди вибудували власними коштами і руками. Також в Кам'яному Броді є кілька невеличких протестантських громад і громада Свідків Єгови. В Кам'янобрідській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів в наш час навчається близько 500 учнів, будівля школи двоповерхова, частина якої була побудована ще перед Другою світовою війною.

Дорога, яка пролягає через Кам'яний Брід, викладена бруківкою, її протяжність від смт Довбиш до села Рогачів 21 км.

Більшість населення для пересування по селищу користується велосипедами. Для вантажних перевезень досі часто застосовується гужовий транспорт.

Історія Римо-Католицького костелу під патронатом св. Терези від Дитятка Ісус[ред.ред. код]

Сучасний костел
Обеліск воїнам, що загинули під час німецько-радянської війни біля стін Кам'янобрідського фаянсового заводу

Римо-католицький костел в Кам'яному Броді існував ще до Другої Світової Війни. Знаходився він з правого боку при в'їзді до Кам'яного Броду зі сторони Довбиша. Відомо, що цей костел у 1931 році обслуговував отець (ксьондз) Павел Гнатович Велик, який постійно проживав в м. Новоград-Волинський (Зв'ягель).

У 1945 році костел в Кам'яному Броді обслуговував отець Яновський з Житомира, а коли він захворів, то отець Станіслав Щипта (також з Житомира).

Костел був замкнений в 1958 році на розказ комуністичної влади. Речі, які служили до Літургії, людьми були перевезені до костелу в с. Слобода. Хоча костел і був замкнений, однак люди збирались на молитву по домівках, а в неділю і свята їздили, хто міг і хто мав чим їхати на Службу Божу в такі місцевості як: Житомир, Полонне, Новоград-Волинський, Слобідка.

Також в даному часі з послугою до Кам'яного Броду приїздив отець Вітко, пробощ (парох) з Новограда-Волинського. Служба Божа тоді правилась на католицькому цвинтарі (в Кам'яному Броді є три цвинтарі: католицький, православний і єврейський).

Зараз по цьому костелі залишилось лише місце. Правдоподібно костел був зруйнований комуністичною владою. Восени 1990 року для римо-католиків в Кам'яному Броді було дуже велике свято, бо перший раз за багато років у цій місцевості відправлялась Служба Божа. Люди приготували шопу, поставили стіл, який накрили білою скатертиною. В Кам'яному Броді проживає близько 3 тис. мешканців, і понад половина з них має католицьке коріння. Першим пробощем в Кам'яному Броді був отець Станіслав Фірут SAC. Він також побудував костел, плебанію (дім, де живе священик). Костел був посвячений 24 вересня 1991 року єпископом києво-житомирської єпархії Яном Пурвінським. Постійних прихожан в парафії налічується близько 300 осіб, 100 з яких це діти і молодь. В парафії працюють також сестри паллотинки, вони провадять катихези (наука релігії) для дітей, провадять кухню для вбогих, доглядають за порядком в костелі.

З 1996 по 1999 рік в Кам'яному Броді був проваджений постулат для кандидатів до Товариства Отців Паллотинів. В травні 2000 року для мешканців Кам'яного Броду було ще одне знаменне свято — в Житомирському кафедральному соборі вище згадуваним єпископом Яном Пурвінським був висвячений перший священик з цієї парафії, який має ім'я отець Віталій Горбатих SAC (на даний час він навчається в Римі, закінчує писати докторську дисертацію з канонічного права).

Після отця Станіслава Фірута SAC пробощем у Кам'яному Броді був о. Віктор Матушевський SAC. А зараз пробощем є о. Андрій Муха SAC. Як вікарії (заступники пароха) в Кам'яному Броді працювали такі священики: о. Андрій Бафельтовський SAC, о. Франциск Гомульчак SAC, о. Віктор Циран SAC, о. Андрій Муха SAC, о. Януш Гаврих SAC, о. Станіслав Кантор SAC і брат (монах) Іван Березін SAC.

Історія Кам'янобрідського фаянсового заводу[ред.ред. код]

Завод заснований в середині 60-х років XIX століття і був власністю княгині Яблонської і графа Тишкевича. Спочатку завод виготовляв різний медичний посуд, настінні прикраси і невеличкі вироби для домашнього вжитку з порцеляни та напівпорцеляни. На початку другої половини XIX ст. завод був орендований австрійською сім'єю Айзика Земелевича Зусмана, яка пізніше, в 1876 році заснувала Кам'янобрідське порцелянове виробництво дорогоцінних речей з використанням німецьких технологій, саксонських деко лей і фарб. Продукцію реалізували в Польщу, Німеччину, Австрію та інші країни Європи.

Через сто років, у 1954—1964 роках, завод перейшов на виготовлення фаянсової продукції.

Після реконструкції в 2000 році номенклатура продукції відновилась. Теперішній асортимент представлений фаянсовими тарілками, наборами столових і кавових сервізів, сувенірними і різними виробами сучасних форм, які користуються попитом в Україні і за її межами.

На сьогоднішній день цей завод вже не працює.

Історія єврейської громади[ред.ред. код]

Найбільш ранні відомості про єврейську громаду з 1897 року. Діяли 3 синагоги (в тому числі одна на фаянсовому заводі Зусмана, яка в 1928 році була закрита та передана під місцевий клуб). Місцеві євреї були прихильниками чорнобильського хасидизму (останній реббе-цадик був Герш-лейб (Цві-Ар'є) Тверський (Макарів-Бердичів). Сам власник заводу — Зусман також проживав в Бердичеві, поруч з будинком цадика. В 1919 році був погром. Єврейське кладовище було створено у 1919 році після погрому, що забрав життя близько 200 євреїв, в тому числі життя місцевого рабина Шмуеля Шварцтейна. В подальшому на цьому кладовищі були поховання євреїв з сусіднього села Довбиш. В наш час[Коли?] більшість могил зруйновано, без написів. Цвинтар розділено на дві частини: чоловічий та жіночий. До 1917 року в містечку діяло відділення партії Бунд. Також з відомих особистостей містечка був Хаїм-Лейзер Перельмутер, начальник першого в місті поштамту і революціонер Бунду. На одному з кар'єрів 24 травня 2009 року був відкритий пам'ятник євреям, розстріляним під час Другої світової війни. Ініціатором встановлення пам'ятника став президент Російського єврейського конгресу Юрій Каннер, який народився і виріс в селі Кам'яний Брід. Меморіал, створений на згадку про жертви Голокосту на Житомирщині, також присвячений пам'яті його родичів, загиблих тут разом з іншими євреями містечка.

Населення[ред.ред. код]

За даними перепису населення 1939 року в Кам'яному Броді проживало 2335 осіб: євреїв — 36,7 % або 857 осіб, українців — 35,4 % або 826 осіб, поляків — 22 % або 514 осіб, інших національностей — 5,9 % або 138 осіб[3].

Постаті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]