Кам'яниця Лизогубів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кам'яниця Лизогубів
Кам'яниця Лизогубів
Кам'яниця Лизогубів
51°38′36″ пн. ш. 31°34′08″ сх. д. / 51.64333° пн. ш. 31.56889° сх. д. / 51.64333; 31.56889Координати: 51°38′36″ пн. ш. 31°34′08″ сх. д. / 51.64333° пн. ш. 31.56889° сх. д. / 51.64333; 31.56889
Країна Україна Україна
Місто смт. Седнів
Тип будівля
Будівництво ???—1690 роки
Відомі мешканці Яків Кіндратович Лизогуб
Статус  Пам’ятка архітектури національного значення
Стан задовільний
Кам'яниця Лизогубів у Вікісховищі?

Кам'яниця Лизогубів — пам'ятка архітектури XVII століття, найстаріша мурована житлова будівля Лівобережної України. Розташована у смт. Седнів Чернігівської області. Як пам'ятка архітектури національного значення має охоронний № 863/1.

Опис[ред. | ред. код]

Кам'яниця є одноповерховою мурованою на підвалі будівлею. Розташована у центрі Седнева в парку садиби Лизогубів на краю високого правобережного плато річки Снов. Неподалік від будівлі міститься Воскресенська (Різдва Богородиці) церква.

Пам'ятка архітектури прямокутна в плані, витягнута з півночі на південь, симетрична, п'ятикамерна. За своєю розпланувально-просторовою структурою є розвитком традиційного типу українського народного житла — хати на дві половини. Розпланувальна система анфіладна. Кімнати перекрито циліндричними та зімкненими склепіннями з розпалубками. Будинок був житловим, про що свідчать збережені рештки пічного опалення. В стінах є численні ніші, що мали як господарське, так і конструктивне призначення. Напівпідвальний поверх за розплануванням ідентичний першому, з тією лише відмінністю, що під ґанком улаштовано тайник — прямокутну камеру з двома нішами.

Будинок має високий цоколь і високий щипцевий дах із трикутними фронтонами на причілках. Стіни розчленовано глибокими арковими віконними нішами й завершено помірним карнизом. Будинок муровано з цегли на вапняно-піщаному розчині, потиньковано і побілено. Дах по дерев'яних кроквах укрито покрівельною сталлю.

Історія[ред. | ред. код]

Споруджено будівлю у 1690 році на території садиби чернігівського полковника Якова Лизогуба за його замовленням тією ж артіллю майстрів, яка в той же час зводила седнівську церкву Різдва Богородиці. Первісно дах був укритий ґонтом. У другій чверті XIX століття замість ґанку на головному фасаді збудовано укріплену контрфорсами вежу з ґотичними вікнами, завершену смугою декоративних машикулів та зубців-мерлонів. Такою кам'яницю змалював у 1846 році Тарас Шевченко, котрий гостював у тодішнього власника садиби Андрія Лизогуба. У вересні 1930 року пам'ятку детально дослідив і обміряв пам'яткознавець Стефан Таранушенко. Будинок частково зруйновано в 1941-1943 роках під час Другої світової війни. Реставрацію завершено у 1967 році.

Після реставрації (1967 р.) в кам'яниці було відкрито пивний бар, що дуже обурило громадськість. Через деякий час бар закрили, а будівлю залишили без господаря, що призвело до її зубожіння: було вибито вікна, зірвано підлогу та двері.

У 2001 році кам'яницю було відреставровано силами ВАТ "ЕК «Чернігівобленерго» на честь десятиріччя незалежності України.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Вечерський В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. — К., 2005. — С. 184—185.
  • Логвин Г. Чернигов, Новгород-Северский, Глухов, Путивль. — М.: Искусство, 1980. — С. 148—150.
  • Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / В. Вечерський, О. Годованюк, Є. Тиманович та ін.; За ред. А. Мардера та В. Вечерського. — К.: Техніка, 2000. — С. 308.
  • Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. — Т. 4. — К.: Будівельник, 1986. — С. 333—334.
  • Таранушенко С. Лизогубівська кам'яниця у м. Седневі: Провідник. — X.: Рух, 1932. — 52 с.
  • Цапенко М. Архитектура Левобережной Украины XVII—XVIII веков. — М.: Стройиздат, 1967. — С. 88.
  • Цапенко М. По равнинам Десны и Сейма. — М.: Искусство, 1967. — 132 С.
  • Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. — К.: УРЕ ім. М.Бажана, 1990. — С. 400.
  • В. Д. Віроцький, А. А. Карнабіда, В. Г. Киркевич. Монастирі та храми землі сіверської. К., Техніка, 1999 р. с. 96-97

Посилання[ред. | ред. код]