Кам'яниця Нестеровичів (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кам'яниця Нестеровичів
м. Львів, 79008 Львів вулиця Івана Федорова 8
Вулиця Федорова 8.JPG
Будинок по вулиці І. Федорова 8
Замовник Красовські
Михайло Жевуський

Початок будівництва XVI ст.
Реконструйовано 2-га половина XVIII ст.

Тип споруди житловий
Архітектурні стилі ренесанс
бароко
історизм

Кам'яниця Нестеровичів — житловий будинок на вулиці Івана Федорова у Львові, що занесена 6 вересня 1979 до Реєстру пам'яток архітектури України національного значення з охоронним номером 1275.

Історія[ред. | ред. код]

Фрагмент плану Львова кінця XVIІІ ст. Червоним позначено Нестеровичівську кам'яницю (к.н. 181). Під к.н. 170 кам'яниця Задикевичівська, к.н. 173 Чорна кам'яниця, к.н. 175 палац Корнякта, к.н. 185 кам'яниця Миколи Стечковича

Вулиця Івана Федорова проходить позаду престижного східного приринкового кварталу і на ній у середньовічному місті розміщувалось декілька вулиць, що належали різним національним громадам. На її початку від вулиці Вірменської йшла вулиця Домініканська бічна, за якою лежала невелика площа перед фасадом готичного костелу домініканців. З північної сторони кварталу йшла Дорога до домінікан (нині вулиця Ставропігійська), від якої стояла наріжна кам'яниця Задикевичівська (тепер будинок 6), що виходила на дві приринкові парцелі. Її вузький одновіконний фасад виходив на вулицю Домініканську бічну, а далі простягався межовий мур парцелі до кам'яниці Лискевичівської. Тут формально закінчувалась вулиця Домініканська бічна і розпочиналась Руська бічна, що йшла до вулиці Руської. Тоді напроти розпочинався неіснуючий сьогодні квартал Руської дільниці і від кутової кам'яниці Миколи Стечковича вздовж південного фасаду домініканського костелу до міського Високого муру йшла вулиця Криве Коло, що отримала назву від своєї форми. За Лискевичівською йшла кам'яниця Юстковичівська, що межувала з флігелем палацу Корнякта (нині І. Федорова 10). На основі кам'яниць «Криве Коло» і Юстковичівської після об'єднання, перебудов виникла кам'яниця Нестеровичів. Внаслідок поділів у XV–XVI ст. Нестеровичівська кам'яниця займала три парцелі — дві тривіконні і одну двовіконну.

Кам'яниця «Криве Коло» — Лискевичівська[ред. | ред. код]

У XVI ст. після Великої пожежі Львова була збудована ренесансна кам'яниця вірменина Тороса Лискевича, згодом Григорія Лискевича. Більш популярною була назва кам'яниці «Криве Коло», «На Кривому Колі» від назви вулиці, що розпочиналась напроти неї. З тильної західної сторони її парцела межує з парцелями Чорної кам'яниці (Площа Ринок 4) і кам'яниці Убальдіні (площа Ринок 3). Основним зайняттям власників кам'яниці була торгівля свічками, прянощами. Нею володіли члени українського роду Красовських, члени якого з 1520-х років належали до засновників і провідних діячів Успенського братства. У XVIІІ ст. до перебудови використовувалась як флігель кам'яниця Убальдіні, якою з 1713 володіли Жевуські. На фасаді і у плануванні сучасної будівлі збереглось типове ренесансне несиметричне розміщення вікон 2 великої кімнати і одного малої.

Кам'яниця Юстковичівська[ред. | ред. код]

Портал вхідної брами з XVIІІ ст.

На місці давнішої кам'яниці XVI ст. нову кам'яницю збудував 1642 Юсткович, від якого її відкупив Стефан Нестерович-Красовський, один з найбагатших міщан-українців, від якого кам'яниця отримала другу назву Нестеровичівської. При коронації Яна ІІІ Собеського 1676 він отримав шляхетство, звільнення від податків. Його син Микола († 1697) був писарем, сеньйором Ставропігійського Успенського братства. Після смерті Миколи кам'яницю успадкувала його сестра, яка продала її підляському каштеляну Адаму Жевуському († 1717)[1][2]. Очевидно задовго до спорудження 1580 флігелю палацу Корнякта відбувся поділ проміжної парцелі, 1/3 якої відійшла до парцелі флігелю, а 2/3 зрештою відійшли до Юстковичівської парцелі, складаючи її двовіконне ліве крило. Юстковичівська кам'яниця формує центральну тривіконну частину сьогоднішньої будівлі, де за вузькою брамою зберігся більш широкий засклеплений проїзд. Варто зауважити, що з 1723 Станіслав Матеуш Жевуський володів колишнім палацом Корнякта, а добудований у дворі флігель приховав вихід на Італійський дворик тилів кам'яниці Нестеровичівської.

Кам'яниця Нестеровичів[ред. | ред. код]

Склепіння проходу вхідної брами
Коване покриття дверей брами XVIII ст.

Син Адама писар польний коронний Михайло Жевуський докупив сусідню Лискевичівську кам'яницю і у 2-й половині XVIII ст. перебудував їх у одну будівлю у стилі ампір, надбудувавши четвертий поверх. Від спадкоємців Михайла Жевуського будівля перейшла на початку ХІХ ст. до нових власників і після декількох перепродажів належала Казимиру Дендору, згодом 1861 Юліану і Станіславу Папарам, яких магістрат зобов'язав 1866 відремонтувати будинок через провисання стелі третього поверху і прогнилі димарі. На 1870 будинком володіла Маріанна Папара, яка здавала офіцину в оренду Хаїму Крамаревичу і той 1872 реставрував там опорний стовп. Маріанна Папара 1877 просила дозволу на покриття даху новим ґонтом, але 1880 магістрат зобов'язав використати вогнетривке покриття і лише 1884 власниця спромоглась покрити дах бляхою. На 1889 будинком володів Франциск Мозер, від якого його купив артист Львівського міського театру Юзеф Хмелінський. Він вирішив провести відновлення будинку і відразу у світлиці на партері і кімнаті другого поверху під тинком відкрили стелі з модринового дерева з слідами червоної фарби на балках з різьбленими розетками. У світлиці виявили під тинком кам'яні фрамуги вікон з роздільною колоною без різьби, а у кімнаті партеру білокам'яну різьблену колону. У віконних нішах сходової клітки було відкрито рештки розписів релігійного змісту — фреску Богородиця Воплочення. Припускають, що наприкінці XVII ст. їх виконав Олександр Ляницький, відомий виготовленням іконостасу Трьохсвятительської каплиці. Оскільки у приміщеннях партеру планували відкрити відділок Ц.к. пошти, то магістрат звернувся до Грона консерваторів, яке 4 лютого 1910 згодилось на перебудову за проектом архітектора Людвіка Вельтце за умови відчищення і збереження найдених об'єктів. 1928 року будинок оцінили у 56.000 злотих, після чого 1931 Авраам Грубер збудували дворові офіцини. Ще через три роки провели модернізацію помешкань 2 поверху з встановленнях ванних кімнат. У 1960-х роках Львівські міжобласні реставраційні майстерні провели ремонт фасадів будинку. При перебудові 2005 у лівій частині будівлі було знову виявлено різьблені балковані ренесансні стелі XVI–XVII ст., міжвіконну колону з білокам'яною різьбою та у північній стіні аркатуру з трьох арок з готичними різьбленими кам'яними підп'ятниками, рештки готичної арки.

У будинку зберігся з XVIIІ ст. бароковий кам'яний портал вхідної брами з горішнім вікном-світликом, гратами, ковані полотна дверей. Проїзд перекрито хрестовим склепінням з кам'яними підпятниками. У будівлі збереглись архітектурні елементи кам'яниць XVI–XVII ст., зокрема, білокам'яні обрамування вікон, планування приміщень, кам'яні консолі дворових балконів. Одночасно декор фасаду будинку є типовим для будівель Львова ХІХ ст.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Adam Michał Rzewuski (пол.)
  2. RZEWUSCY (пол.). Архів оригіналу за 27 вересень 2013. Процитовано 31 березень 2015. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Мельник Б. В. Вулицями старовинного Львова. — Львів: Світ, 2002. — С. 152–161. — ISBN 966-603-393-3
  • Мельник Ігор. Львівське Середмістя: всі вулиці, площі, храми й кам'яниці. — Львів: Апріорі, 2011. — 320 с.: 400 іл. ISBN 978-617-629-032-2.
  • Бойко О. Г., Слободян В. М. Кам'яниця на вул. Федорова 8 // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — Вип. 15, Львів, 2005. — С. 82—85. — ISBN 966-95066-4-14
  • Качор І., Качор Л. Середньовічний Львів. Житлова забудова — Львів, 2013, — 270 с. стор. 196–198

Посилання[ред. | ред. код]