Кам'янське (Іршавський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Кам'янське
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Іршавський район
Рада/громада Кам'янська сільська рада
Код КОАТУУ 2121984801
Основні дані
Засноване 1412
Населення 1482
Площа 12000 км²
Густота населення 0,12 осіб/км²
Поштовий індекс 90125
Телефонний код +380 3144
Географічні дані
Географічні координати 48°16′47″ пн. ш. 22°56′19″ сх. д. / 48.27972° пн. ш. 22.93861° сх. д. / 48.27972; 22.93861Координати: 48°16′47″ пн. ш. 22°56′19″ сх. д. / 48.27972° пн. ш. 22.93861° сх. д. / 48.27972; 22.93861
Середня висота
над рівнем моря
135 м
Місцева влада
Адреса ради 90125, Закарпатська обл., Іршавський р-н, с.Кам’янське, вул.Українська,1 , тел. 47–2-82
Карта
Кам'янське. Карта розташування: Україна
Кам'янське
Кам'янське
Кам'янське. Карта розташування: Закарпатська область
Кам'янське
Кам'янське
Мапа

Кам'янське́ — село в Україні, в Закарпатській області, Іршавському районі.

Колишня назва — Кив'яждь. Походить від так званої груші «кивящанки», яка росла в центрі села.

Історія[ред. | ред. код]

В околицях села, на п’ятій і шостій вершинах гряди, з правого боку автотраси Берегове – Іршава – ранньо- і пізньопалеолітичні місцезнаходження.

Перша згадка 1412

Церква Покрови пр. богородиці. 1902.

Церква стояла в селі вже в 1692 р. У 1740 р. згадують дерев’яну церкву, але священик жив у Боґаревиці. У 1902 p., коли за священика Імре Дудинського зводили муровану церкву, стара дерев’яна ще стояла. Тоді в Кам’янському було 829 греко-католиків, а в філіях – 525 у Хмільнику та 175 – у Воловиці.

Очевидно, 1902 р. є роком початку спорудження, бо над входом зазначено дату 1909 – 1910. Іконостас до мурованої церкви вирізьбив відомий різьбяр Іван Павлишинець. У 1998 р. замість дерев’яної каркасної дзвіниці вимурували з цегли нову – високу, двох’ярусну.

Дерев’яна каплиця коло мурованої церкви Покрови – це рідкісний на теперішній час зразок вишуканих малих архітектурних споруд у народному будівництві.

Каплицю збудували край дороги в середині XIX ст. Коли наприкінці 1940-х років насувалася хвиля руйнувань храмів, люди перенесли каплицю до церкви і таким чином урятували.

Після перенесення каплиця зазнала незначних змін – ґонтове покриття даху змінено на бляшане, дещо вкорочено хрест, але незмінними лишилися вишукані пропорції та чудові художні деталі, які дотепер милують око.

У 1949 р. місцевого пароха Степана Леґезу заслали на каторгу і помер він у Мордовії (Росія) в 1954 р.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Погода в селі