Кам'яні Могили

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ця стаття про заповідник «Кам'яні Могили» у Донецькій області. Існує також заповідник «Кам'яна Могила» у Запорізькій області поблизу Мелітополя.
Заповідник «Кам'яні Могили»
 
Схема заповідника

Схема заповідника
47°18′43″ пн. ш. 37°04′33″ сх. д. / 47.31194° пн. ш. 37.07583° сх. д. / 47.31194; 37.07583Координати: 47°18′43″ пн. ш. 37°04′33″ сх. д. / 47.31194° пн. ш. 37.07583° сх. д. / 47.31194; 37.07583
Розташування: с. Назарівка Нікольського району Донецької області
Найближче місто: Маріуполь
Площа: біля 400 га
Заснований: 5 квітня 1927 року
Число відвідувачів: близько 15 000 на рік
Керівна
організація:
Національна академія наук України
Заповідник «Кам'яні Могили»
Розташування на карті України
Розташування на карті України
Заповідник «Кам'яні Могили» is located in Земля
Заповідник «Кам'яні Могили»
Заповідник «Кам'яні Могили»


CMNS: Кам'яні Могили на Вікісховищі

Запові́дник «Кам'яні́ Моги́ли» — відділення Українського державного степового природного заповідника Національної академії наук України. Заснований 5 квітня 1927 року як особлива природоохоронна територія місцевого значення, зараз посів чільне місце як історична і природна пам'ятка України.

Район урочища «Кам'яні Могили» має велику геологічну, біологічну, історико-археологічну і художньо-емоційну цінність. На його теренах створено багато витворів образотворчого і літературного мистецтв, художніх фоторобіт, відеофільмів, ведеться постійна наукова і просвітницька робота. Кам'яні Могили відвідують щорічно близько 15000 туристів.

Заповідник відрізняється великим розмаїттям біологічних видів, що мешкають тут. 18 видів рослин, що занесені до Червоної книги України, безперешкодно розвиваються на його території. Велику наукову цінність являє незайманий степ. Окремо вивчаються ґрунти, що утворювалися степовою рослинністю багато тисячоліть.

Історія[ред.ред. код]

Вид на східну грядину Кам'яних могил з боку села Назарівка, перед дамбою на річці Каратиш
Вид на східну гряду Кам'яних могил з заходу

Кам'яні могили також є цінним з історико-археологічної точки зору. На сьогодні відомо, що в стародавні часи це урочище було культовим для представників ямних, катакомбних і зрубних культур. По всьому периметру заповідник оперезаний поховальними курганами цих стародавніх культур та цивілізацій. Цікаво, що безпосередньо на території гранітних виходів Кам'яних могил не було знайдено жодного поховання.

Битва на Калці[ред.ред. код]

Серед істориків нині популярною є версія, що саме поблизу Кам'яних Могил 31 травня 1223 року відбулася сумнозвісна битва на Калці, за участі війська київського князя Мстислава Романовича та монголо-татарської орди. За свідченнями древніх літописів, загинув кожен четвертий русич, а саме кровопролитне побоїще продовжувалося близько 10 днів.

У четвертому Новгородському літописі про це сказано: «Бысть на Калках брань великая…». Вважають, що мова йде про річку Кальчик з його припливами Малий Кальчик і Калець. А «місце кам'янисте», на якому стояв табір київського князя — саме Кам'яні Могили. Високо піднімаються над степом гранітні гряди, зі сходу захищені річкою Каратиш, вони були гарним місцем для укріпленого табору.

Крім того, за даними історика Я. П. Новицького:

« До цихъ могылъ, було часто завертав архырей Гавріилъ въ трыдцятыхъ годахъ. Биля могилъ, кажуть, був колысь татарськый городъ, та запорожци зруйнувалы. Ямы та бугры, де булы татарськи мечети, и теперъ знать.  »

Цієї версії також притримуються українські церкви (КП, МП та УГКЦ) та Українське Реєстрове Козацтво. Спільними зусиллями на території заповідника була споруджена каплиця та меморіальний хрест у пам'ять про воїнів, що загинули в цих місцях під час битви з монголо-татарською ордою. Віднедавна стало традицією кожен рік в останні вихідні травня влаштовувати спомини за загиблими у тій страшній битві. Збирається багато зацікавлених людей, паланкове козацтво з України та Кубані. Починається дійство біля каплиці з відправлення панахиди за загиблими в боротьбі за свободу вітчизни. Основні ж події відбуваються на галявині біля мальовничого заповідного озера. За усталеною традицією проводять посвяту в козаки, а молодих хлоп'ят — в джури. Проходить демонстрація козацьких єдиноборств та бойових умінь. А гарному настрою гостей і учасників свята завжди сприяє сонячна погода. Всі охочі можуть покуштувати козацької каші, яку готують в польових кухнях.[1] Одним з ініціаторів такої традиції був колишній гетьман Українського Реєстрового Козацтва Шевченко А. І..

Про територію заповідника існує декілька дуже цікавих легенд. Одна з них говорить про те, що колись на місці цієї гірської країни було розташоване велике місто зі своїм королівством, але за якихось обставин злий чаклун зачарував його. Існує деякий спосіб, як розчарувати це місто, але й досі ніхто з людей так і не зміг цього зробити.

Плутанина[ред.ред. код]

Географія[ред.ред. код]

Нагромадження гранітних брил біля скелі Жаба
Результат процесів вивітрювання та ерозії гранітних скель

Заповідник розташований на кордоні Донецької та Запорізької областей, неподалік від села Назарівка Нікольського району. Загальна площа заповідника становить близько 400 га (з них майже 300 га входить до складу Донецької області й 100 га — Запорізької), велика частина якої, близько 200 га, припадає на виходи граніту. Інша частина вкрита різнотравно-типчаково-ковиловим та кам'янистим степом.

Географічно заповідник розташовано на Приазовській височині, у верхів'ях річки Каратиш, притоки річки Берда. Знаходиться на виходах порід Азово-Подільського кристалічного масиву, що є частиною Українського кристалічного щита. Кам'яні могили являють собою потужні скельні виходи, що височіють на 50-70 метрів над навколишнім степом. Загалом, з загальної площі заповідника близько 200 гектарів приходиться на виходи гранітів. За площею і висотою — це найбільша інтрузія в Донбасi й Приазов'ï. Граніти, з яких складені гряди, унікальні за хімічним складом та фізичною структурою та не мають аналогів у світі[2]. Їх вік близько 2 мільярдів років.

Пасмо гір представлене Західною і Східною грядами з абсолютною висотою окремих вершин до 100 метрів (колись їх висота сягала 3-5 км)[3]. Кожна з гряд має вид ланцюжка, що простягнулися з південного сходу на північний захід уздовж правого берегу Каратишу. Ланками кожної гряд є гранітні окремості, різні по висоті і розмірам. Поверхні їх найчастіше відпрасовані, округлі, зустрічаються обриви, скелі з різкими обрисами і найрізноманітнішими формами вивітрювання.

Східна гряда більше Західної, схили її круті, багато глибоких знижень, ущелин, хаотичних накопичень брил. У Західної гряди обриси спокійніші. Абсолютна висота однієї з її вершин — 318 метрів. Це найвища точка заповідника і навколишніх територій. Всього можна виділити п'ять окремих найбільших вершин.

У міжгрядній частини заповідника граніти залягають досить глибоко. По центру улоговини проходить сухе русло річки Каратюк. На півночі і півдні цю місцевість прорізують глибокі яри, що впадають у річку Каратиш.

Гранітні виходи знаходяться під впливом вивітрювальних, ерозійних процесів. То ж кожна брила виглядає неповторною і дивовижною. Протягом століть сонце, вітер і вода додали їм найрізноманітніші обриси, у м'яких вечірніх сутінках ці кам'яні химери особливо вражають. Можливо, саме тому кожна з п'яти вершин Кам'яних Могил має свою назву і навіть властивості, власне як і багато скель та звисаючих брил.

Флора[ред.ред. код]

Тюльпан дібровний
Кам'яні Могили 03.jpg

Велика розчленованість місцевості обумовила неоднорідність ґрунтового і рослинного покриву, а різний ступінь зволоження створює умови для існування скельної, степової, лучної рослинності тощо.

На рівнинних ділянках заповідника розташовані справжні різнотравно-типчаково-ковилові степи, у підніжжя гранітних гряд розвиваються кам'янисті степи, на гранітах поширена скельна рослинність, у долині річки Каратиш — лучно-болотна, а місцями і деревинно-чагарникова.

У складі різних рослинних асоціацій заповідника нараховується 464 види рослин. Серед них виділяються деревій голий і волошка несправжньоблідолускова — вузькоареальні реліктові ендеміки, які крім території заповідника більш ніде не зустрічаються. Скелі вкриті 8 видами мохів та папоротей, серед яких є представники північної флори вудсія альпійська й багатоніжка звичайна. Найближчий з сусідніх осередків вудсії альпійської розташований за 1000 км від території заповідника. На невеликих луках можна зустріти косарики тонкі та орхідеї. Загалом зелений світ заповідника своєрідний, в ньому безліч рідких і не характерних для півдня України рослин.

Фауна[ред.ред. код]

Різноманітний і цікавий тваринний світ заповідника. Тут живуть лисиці, зайці, їжаки, сліпаки тощо, багато ящірок і гризунів, зустрічаються степова гадюка, водяний і звичайний вужі. Чутки про велику кількість отруйних гадюк не відповідають істині. Робітники заповідника зрідка бачать цих змій під час розмноження, коли утворюються клубки. А в інші пори року гадюки харчуються поза межами охоронної території. Зазвичай, вони не агресивні, і якщо їх не лякати і не наступати, то вони не вкусять. Однак під час прогулянок все ж таки краще уважно дивитися під ноги.

У заповіднику мешкає близько 3000 видів комах. Також багата орнітофауна Кам'яних Могил. Найпоширеніші види птахів — жайворонки, лучні трав'янки, кам'янки, сірі куріпки та фазани.

Туризм[ред.ред. код]

Кам'яні Могили 06.jpg
Кам'яні Могили 07.jpg

Урочище «Кам'яні Могили» — це гірська країна в мініатюрі. Вона вражаюче контрастує з навколишніми степами своєю величною монументальністю. Тут можна побачити цілу купу природних скульптур і витворів з каменю, які сприймаються як фантазії художників. Є невеликі гроти, мальовничі долини і ціла низка казкових краєвидів. Саме тут, в джерелах, виявлена найсмачніша вода в Приазов'ї. Ця місцевість бадьорить і заряджає відвідувачів цілющою енергетикою, чарує незрівнянними ароматами і незайманістю степових трав.

З ранньої весни до пізньої осені заповідник відвідується туристами. Він зустрічає її кольоровим килимом трав, незвичайною красою гранітних пасом, повітрям, просякнутим пахощами квітів.

Навесні (зазвичай, на травневих святах) степ у заповіднику квітне. Це незвичайне явище заворожує погляд багатьох туристів, що приїжджають сюди. У цей період Кам'яні Могили іноді порівнюють із Долиною нарцисів на Закарпатті чи Долиною тюльпанів на півночі Донецької області.

У заповіднику постійно знаходиться завідувач, який за сумісництвом є фаховим дослідником та екскурсоводом. Він розповість історію та цікаві факти про цю місцевість. Станом на літо 2006 року, вартість екскурсії становила 2 гривні на одну особу. Однак, можна і безкоштовно оглянути цей заповідник.

Як дістатися[ред.ред. код]

Дістатися заповідника Кам'яні могили можна трасою «Маріуполь-Запоріжжя» — смт. Володарське — поворот на село Назарівка (за Новокраснівкою) — Назарівка — заповідник (декілька кілометрів ґрунтовою дорогою від села до садиби заповідника).

Можна також скористатися громадським транспортом. Автобус «Маріуполь-Кальчинівка» (6.00, 10.00, 14.00 щоденно з АС-2 Маріуполя), або ж із залізничної станції Розівка у Запорізькій області. Звідти до заповідника зо дві години швидкої ходи.

Адреса заповідника[ред.ред. код]

ВУСПЗ «Кам'яні Могили» с. Назарівка, Нікольський район, Донецька область, Україна, 87022 Телефон: +380 621 69 36 88

Садиба екскурсовода розташована на околицях села Назарівка. Кажуть, що ця садиба для науковців з усього світу, що вивчають заповідник. Можна досхочу пожити, отримавши рекомендованого листа з якогось інституту.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. [1]
  2. http://www.asinfo.com.ua/azov/az_kamen_mogila.php?art=20
  3. Заповідник «Кам'яні Могили». Укладач В. О. Сіренко. Київ. Зелена планета. 2005. ISBN 966-581-609-8

Посилання[ред.ред. код]