Каменщик Василь Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каменщик Василь Вікторович
Василь Каменщик.jpg
Ім'я при народженні Василь Вікторович Каменщик
Народився 14 січня 1944(1944-01-14) (76 років)
с. Новогригорівка Перша, Долинський район, Кіровоградська область
Національність українець
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Навчання інженерно-будівельний факультет Львівського політехнічного інституту
Напрямок скульптура
Нагороди
Премія Ради Міністрів СРСРЗолота медаль ВДНГ

медаль «Найрамдал» (Монголія), орден святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, орден «За вірність» імені Василя Стуса

Васи́ль Ві́кторович Ка́менщик (14 січня 1944, с. Новогригорівка Перша, Долинський район, Кіровоградська область) — український скульптор, професор кафедри монументальної скульптури Львівської національної академії мистецтв (1990), дійсний член Академії архітектури України (2005) та Спілки архітекторів України, головний архітектор м. Львова (2002—2006).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 14 січня 1944 року у с. Новогригорівка Перша Долинського району Кіровоградської області у родині Віктора Федосійовича та Марфи Дмитрівни Каменщиків. Невдовзі родина переїхала до міста Станіслава. Змалку Василь прихилявся до всього гармонійного і красивого. У школі цікавився різними видами мистецтва, зокрема архітектурою.

Закінчивши десятирічку, 1961 року вступив на інженерно-будівельний факультет Львівського політехнічного інституту. Після закінчення інституту з серпня 1967 року, понад три десятиліття працював у Львівському державному інституті проектування міст «Містопроект», а від 1976 року — керівником комплексної проєктної майстерні КПМ-1 цього ж інституту.[1]

Від 1990 року — професор кафедри монументальної скульптури Львівської національної академії мистецтв. Від 2002 року й до виходу на заслужений відпочинок у 2006 році — головний архітектор м. Львова — начальник управління архітектури та містобудування Львівської міськради. Від 2008 року — головний експерт з архітектури Львівської обласної філії ДП «Укрдержбудекспертиза». Нині співпрацює з Національним університетом «Львівська політехніка» у процесі творчих обговорень проектів.

Водночас професія є його найбільшим захопленням, а рідні — його однодумцями. З дружиною Евеліною Андріївною (видатний художник книги) виховали сина Андрія, який продовжив справу батька — закінчив у 1992 році «Львівську Політехніку» та став архітектором.

Нині ще й займається громадською діяльністю, зокрема, є членом Спілки архітекторів України, Львівської обласної ліги творчих спілок та правління Львівської обласної організації «Меморіал».[2]

Творчість[ред. | ред. код]

Василь Каменщик є автором сотень реалізованих проєктів, серед них:[3]

Встановлено понад сто створених ним пам’ятників, серед яких:

А також встановлено декілька меморіальних таблиць:

Відзнаки, нагороди[ред. | ред. код]

Десятки проектів за авторством В. В. Каменщика та під його безпосереднім керівництвом удостоєні дипломів Держбуду України. Нагороджений премією Ради Міністрів СРСР, Золотою медаллю ВДНГ СРСР, за підготовку національних кадрів архітекторів — державною нагородою Монголії — медаллю «Найрамдал» (1981), за видатні заслуги в царині культури — орденом святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. Крім того нагороджений орденом «За вірність» імені Василя Стуса.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Будинок «Містопроекту» у Львові по вул. Генерала Чупринки. zuap.org. Західноукраїнський архітектурний портал. Процитовано 17 травня 2020. 
  2. НУ «ЛП». Еліта держави, 2008, с. 301
  3. О. Ф. Базюк Каменщик Василь Вікторович // Каменщик Василь Вікторович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019. — ISBN 944-02-3354-X.
  4. Львівський палац мистецтв по вул. Коперника. zuap.org. Західноукраїнський архітектурний портал. Процитовано 17 травня 2020. 
  5. Львівська податкова адміністрація по вул. Стрийській. zuap.org. Західноукраїнський архітектурний портал. Процитовано 17 травня 2020. 
  6. Мисак Н. Проспект Червоної Калини, 081 — кінотеатр «Кінопалац ім. О. Довженка», «Кіно», «ім. О. Довженка». lia.lvivcenter.org. Центр міської історії Центрально-Східної Європи. Процитовано 17 травня 2020. 
  7. Львів. Архітектурно-історичний нарис, 1989, с. 246—247
  8. Архітектура Львова, 2008, с. 636
  9. Архітектура Львова, 2008, с. 619
  10. Санаторій «Перлина Прикарпаття» у м. Трускавець. zuap.org. Західноукраїнський архітектурний портал. Процитовано 17 травня 2020. 
  11. Сосса Р. Львов. Атлас туриста. — Москва : Главное управление геодезии и картографии при Совете Министров СССР, 1989. — С. 52. (рос.)
  12. Романюк П. «Свій храм» Архітектор Василь Каменщик на тлі історії та нашої доби. — Львів : ЛА «Піраміда», 2015. — С. 213. — ISBN 978-966-441-384-5.
  13. Шпільчак В. Станиславів—Івано-Франківськ: Місто давнє і сучасне / В. Шпільчак, З. Соколовський, М. Головатий. — Львів : Світ, 2011. — С. 239—241. — (Історичні місця України) — ISBN 978-966-603-636-3.
  14. Капличка-пам’ятник жертвам комуністичних репресій. zolochiv.net. 3 травня 2012. Процитовано 17 травня 2020. 
  15. Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог–справочник / АН УССР. Ин-т истории; Украинское общество охраны памятников истории и культуры; Редкол.: П. Т. Тронько (гл. ред.) и др. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 323. (рос.)
  16. Перейма Л. За деякими пам'ятними львівськими адресами // Наукові записки / Львівський історичний музей. — Вип. XI. — Львів: Новий час, 2006. — С. 211. — ISBN 966-96146-9-4.
  17. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова, 2012, с. 176—177
  18. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова, 2012, с. 307

Джерела[ред. | ред. код]