Камера автофіксації проїзду на червоне світло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Камера автофіксації проїзду на червоне світло у Бівертоні (Орегон)
Камера (з двома об'єктивами) і лампа-спалах (праворуч) перед перехрестям. Сінгапур.

Ка́мера автофікса́ції прої́зду на черво́не сві́тло (англ. red light camera  — LRC) — вид фото- або відеокамери, яка автоматично робить цифровий знімок транспортного засобу, що проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофора (червона фаза). Знімок є легальним доказом, що дозволяє застосувати штрафні санкції до порушників правил дорожнього руху, або до власників сфотографованих транспортних засобів[1][2].

Повна система автофіксації складається з кількох елементів — власне цифрової камери; лампи-спалаху для додаткової підсвітки в нічний час; датчиків, умонтованих у покриття дороги; мікропроцесора, що керує системою; засобів передачі цифрових зображень до диспетчерського пункту. Камера автоматично вмикається коли траспортний засіб (надалі — ТЗ) проїжджає стоп-лінію після того, як світлофор перейшов у червону (заборонену) фазу. Працівники поліції переглядають знімки й визначають, чи насправді був здійснений проїзд на заборонений сигнал світлофора. Повідомлення про порушення правил дорожнього руху (надалі — ПДР) надсилається на адресу власника ТЗ[3]. Подібні камери використовуються в різних країнах світу, включаючи більшість країн Західної Європи, Австралію, Нову Зеландію, Канаду, Англію, Сінгапур та США[4][5].

Термінологія[ред. | ред. код]

В українській мові ще немає короткого терміну чи абревіатури для позначення таких систем фіксації порушень, не в останню чергу через їхню відсутність у містах України. Лише кілька подібних камер проходять тестування в Києві. У побуті найчастіше вживається вислів «камера автофіксації», але це може означати «фіксація проїзду перехрестя на червоне світло» або «фіксація перевищення швидкості», або ж усе разом. Інколи таким терміном називають і звичайні камери спостереження на дорогах[6].

Історія[ред. | ред. код]

Камери автофіксації порушень вперше були впроваджені 1964 року компанією Gatso[en] в Нідерландах. Одна з перших моделей камер була Gatsometer BV[7]. Сигнал до увімкнення фотокамер подавався від гумових трубок, що були вкладені поперек дороги на перехресті. При проїзді колеса через трубку стиснене повітря в ній вмикало реле фотокамери. Перші пристрої використовували 35-мм чорно-білу фотоплівку, яку потрібно було щоденно виймати з контейнера, проявляти та переглядати. Згодом використовували значно дорожчу кольорову фотоплівку, оскільки на чорно-білій не завжди можна було впевнено визначити фазу роботи світлофора[8]. Спеціально для таких камер фірма Кодак випускала 35 мм плівку Hawkeye KODAK HAWKEYE Traffic Surveillance Color Film рулонами по 33 м, призначену для знімкування рухомих об'єктів у кольорі[n 1]

1969 року в Ізраїлі зафіксовані камерою порушення почали обкладатися штрафами[1].

У США такі автоматизовані системи привернули увагу громадськості після широко освітлюваної в пресі аварії 1982 року в Нью-Йорку. Тоді автомобіль, що проїхав перехрестя на червоне світло, збив дитячий візок з 18-місячною дитиною. Невдовзі група ентузіастів, співпрацюючи з відділом транспорту Нью-Йорку, розробила систему автоматизованої ідентифікації та штрафування водіїв, що проїжджають на червоне світло. 1993 року система почала працювати в Нью-Йорку[10].

Починаючи з 1980-х років, камери автофіксації поширилися у всьому світі.

Перші цифрові камери були встановлені в грудні 2000 року в столиці Австралії Канберра[11] і згодом вони замінили всі плівкові апарати у світі[12].

Технологія[ред. | ред. код]

RLC зблизька (Етобіко, Онтаріо).
Індуктивні петлі перед стоп-лінією.

Камери зазвичай поміщають у металевий ящик на стовпі на висоті 3 м над землею, за 20–25 м до стоп-лінії[13]. Перехрестя вибирають на основі статистики аварій, спричинених проїздом на червоне світло[14]. Давачами слугує пара індуктивних петель, що розміщуються в асфальтовому покритті перед стоп-лінією. Дві петлі з фіксованою віддаллю між ними дозволяють визначити швидкість руху ТЗ. Камера вмикається лише коли сигнали з дуже малим інтервалом надходять від двох давачів, тобто коли авто на швидкості виїхало на перехрестя в період червоної фази. Якщо сигнал поступив лише від одного, дальнього давача, комп'ютер його ігнорує, вважаючи, що ТЗ наїхав на перший давач і зупинився. Деякі системи, наприклад Truvelo D-Cam P використовують не індуктивну петлю, а смугу з п'єзоелементів, що вкладається на асфальт[15]. Перший знімок камери фіксує ТЗ у момент перетину стоп-лінії, а другий, зроблений за секунду-дві, показує ТЗ на самому перехресті, тобто фіксує сам факт порушення ПДР[16]. Якщо на другому знімку виявиться, що ТЗ все ж зумів зупинитися, не виїжджаючи на перехрестя, то це зазвичай ще не вважається порушенням. Не потрапляють під покарання випадки, коли водій змушений виїхати на перехрестя, щоб уникнути зіткнення з іншим авто, або коли виявиться, що жовта фаза світлофора виставлена занадто короткою.

Кожна смуга руху має свою пару давачів. Якщо крайня права смуга виділена лише для повороту праворуч і якщо такий поворот дозволений на червоне світло[en], то на цій смузі давачі не встановлюються. Не встановлюються вони й на крайній лівій смузі, якщо вона призначена лише для повороту ліворуч.

Додаткові деталі, що можуть фіксуватися системою (і бути частиною доказу порушення): дата і час події, швидкість ТЗ, часовий інтервал між моментом вмикання червоної фази світлофора і проїздом стоп-лінії ТЗ (у долях секунди). Залежно від технології системи, подія також може бути зафіксована кількома послідовними знімками з інтервалом 0,1 — 0,2 секунди або відеокліпом, що починається з моменту перетину ТЗ стоп-лінії[14]. Дані про можливе порушення, включаючи фото- та відеоматеріали, переглядаються поліцією[17] і лише тоді встановлюється, чи порушення відбулося. Штрафні квитанції надсилаються на адресу, де зареєстрований ТЗ[14]. Власник ТЗ має право оскаржити штраф у судовому порядку[3].

Попереджувальний знак у Скарборо (Онтаріо, Канада)
Попереджувальний знак у Міннеаполісі (США)

В умовах недостатньої видимості автоматично вмикається лампа-спалах, яка зазвичай розміщена на окремому стовпі, трохи ближче до перехрестя. Знімки завжди робляться ззаду, щоб світло спалаху не осліплювало водіїв, а також з урахуванням того, що автомобілі в окремих провінціях Канади та штатах США мають лише задні номерні знаки[18]. Існують лампи «чорного світла», що працюють у діапазоні невидимого для людини інфрачервоного спектра[19]. У цьому випадку водій у нічний час навіть не знатиме, що його авто сфотографоване[20].

Останні покоління приладів використовують більш прогресивну технологію. Наприклад, система Redflex-3D має окремий блок з радаром, що встановлюється за перехрестям, і спрямований назустріч транспортному потоку. З віддалі 120 м до стоп-лінії радар одночасно відстежує до 30 автомобілів і завчасно визначає, які з них не зможуть зупинитися на червоний сигнал світлофора. Сигнал про порушників від радара подається до камери на іншій стороні перехрестя, яка і робить два знімки, або відео на 12 секунд[21]. У таких системах немає потреби вмонтовувати давачі в покриття дороги, що має вирішальне значення для цементобетонного покриття. Система POLISCAN REDLIGHT використовує лазерне сканування, аналогічне до технології лідар, що дає змогу точно визначати координати одночасно кількох автомобілів на різних смугах руху, тому немає потреби в давачах, вмонтованих у покриття дороги[22].

Зазвичай перед перехрестями, обладнаними камерами, зі всіх сторін встановлюються попереджувальні знаки. Як правило, це кольорове символічне зображення світлофора з текстовим попередженням. Одна камера відстежує лише один напрямок руху до перехрестя. Перпендикулярні напрямки руху камери не фотографують, оскільки номерні знаки не піддаються визначенню. Але попри це, попереджувальні знаки розміщуються зі всіх сторін перехрестя. Лише за розміщенням індуктивних петель на асфальті або за орієнтацією камери можна судити, який напрямок руху чи смуги руху контролюються.

Дослідження показують, що 38 % порушень відбуваються в перші 0,25 с червоної фази й 79 % — протягом першої секунди. Деякі камери надають кілька доль секунди (до 0,5 с) як бонус для тих ТЗ, що перетнули стоп-лінію якраз у момент увімкнення забороненого сигналу[23]. Огайо і Джорджія законодавчо встановили, що на перехрестях з камерою автофіксації жовта фаза світлофора має бути продовжена на одну секунду. Це відразу на 80 % зменшило кількість штрафів. У Нью-Джерсі, з огляду на те, щоб система автофіксації порушень не перетворилася на джерело прибутку міської казни, постановили, що тривалість жовтої фази повинна визначатися на основі швидкості, з якою рухаються 85 % ТЗ, а не дозволеного її обмеження. Це вважається найліберальнішою нормою для жовтої фази світлофора в США. Побічний результат цього закону — перед програмуванням світлофора потрібно провести кількаденний моніторинг розподілу швидкостей у транспортному потоці.

Загалом, тривалість перехідної фази визначається, як результат ділення дозволеної швидкості руху (у милях/год) на 10. Тобто, при 50 милях за годину (81 км/год) жовта фаза триває 5 секунд. Проте, якщо спостереження показують, що на даному перехресті більшість автомобілів рухаються зі швидкістю 60 миль/год (97 км/год), то жовта фаза має тривати 6 секунд[24]

Застосування[ред. | ред. код]

Камери автофіксації проїзду перехресть на червону фазу світлофора застосовуються в багатьох країнах світу[4][25]. У Європі покарання порушників ПДР за показами таких камер почалися з початку 1970-х років[1].

Австралія розпочала впровадження подібних систем на початку 1980-х років[5][26]. У Новому Південному Уельсі (Австралія) водії можуть переглянути знімки порушення онлайн[27]. У Сінгапурі перші камери були встановлені 1986 року. У Британії камери були встановлені в 1990-х роках[5] на восьми залізничних перехрестях, де найчастіше траплялися зіткнення ТЗ із поїздами[28].

На відміну від мобільних ручних і переносних радарів, що вимірюють швидкість автомобілів, камери автофіксації завжди мають фіксоване розміщення на перехрестях, яке не можна швидко змінити. Тому існує багато веб-сайтів з картами, на яких можна знайти практично всі камери в кожній країні. Наприклад, сайт PhotoEnforced.com має відкриту базу даних на 25 тисяч камер автофіксації по цілому світу (станом на січень 2018 року)[29].

США[ред. | ред. код]

Вулична камера Redflex у Чикаго

Починаючи з 1990-х років, вуличні камери були встановлені у 26 штатах і окрузі Колумбія[5][30]. Кожен штат окремо регулює їхнє використання. Наприклад, у штаті Нью-Йорк камери дозволено встановлювати лише в містах з населенням понад 1 млн жителів[31]. У штаті Флорида з 2010 року муніципалітетам дозволено встановлювати подібні пристрої на всіх державних дорогах. Окремо губернатором Флориди зазначалося, що камери призначені для безпеки руху, а не для поповнення бюджету[32]. Даний закон — Mark Wandall Traffic Safety Act — названий на честь Марка Уандала, що 2003 року був смертельно травмований авто, яке проїхало на червоне світло[33].

Вуличні камери мають більшість великих міст США (включаючи міста Атланта, Остін, Балтимор, Батон-Руж, Чикаго, Даллас, Денвер, Лос-Анджелес, Мемфіс, Маямі, Новий Орлеан, Нью-Йорк, Ньюарк, Філадельфія, Фінікс, Ралі, Сан-Франциско, Сіетл, Толідо і Вашингтон)[30].

У березні 2017 у місті Чикаго була збільшена затримка вмикання камери з 0,1 до 0,3 секунди після початку червоної фази світлофора. Такий же інтервал встановлений у Нью-Йорку та Філадельфії[34]. Побічним ефектом цього введення стало те, що місто втратило приблизно 17 млн доларів на штрафах.

У кількох окремих містах США місцеві адміністрації скасували використання камер, наприклад, у Сент-Луїсі (штат Міссурі)[35], Кері (штат Північна Кароліна)[36]. У Сан-Дієго (штат Каліфорнія) сам мер міста Боб Філнер допомагав демонтувати вуличні камери, дотримуючись своєї передвиборчої обіцянки[37].

Такі ж обіцянки своїм виборцям давав і мер Маямі Френсіс Суарез. У результаті з лютого 2018 року всі камери в Маямі було вимкнено.[38].

А в Нью-Джерсі закон про використання вуличних пристроїв автофіксації «тихо похоронили», не проголосувавши за його продовження[39]. У місті Альбукерке (штат Нью-Мексико) було встановлено 20 вуличних камер, що діяли з кінця 2004 року, але за результатами проведених голосувань, вони були вимкнені у грудні 2011[40].

Штрафи в США за проїзд перехресть на червоне світло варіюються від 50 доларів у Нью-Йорку[41] до 500 доларів у Каліфорнії[42]. Якщо водій у Каліфорнії виявив бажання пройти курс навчання в автошколі, то йому не нараховуються штрафні бали, але грошовий штраф зростає до 600 доларів[43]. Каліфорнія вважається «найзлішим» штатом для порушників ПДР[44].

Канада[ред. | ред. код]

Британська Колумбія у Канаді була першою провінцією, де 1998 року встановили камери на перехрестях. В Альберті камери були встановлені 1999 року в Едмонтоні[45] і 2001 року в Калгарі[46].

В Онтаріо перші 18 пристроїв випробовувалися 1998 року, на території шести муніципалітетів. Камери постійно перевстановлювали на 70 перехрестях. 2004 року використання камер було узаконено і зараз в Онтаріо працює 205 камер (77 з них у Торонто). 2007 року було вирішено протягом наступних п'яти років змонтувати ще 70 камер[47]. Поліція анонсувала, що нові камери будуть фотографувати також автомобілі, які, роблячи правий поворот на червоне світло (що дозволено в більшості провінцій Канади), не зупиняються перед стоп-лінією (як на знак «Стоп»)[48]. Попередні покоління камер не мали давача на смузі, спеціально виділеній для повороту праворуч.

У Британській Колумбії працює 140 камер[49]. Майже в кожній провінції Канади є по кілька десятків автоматичних камер на перехрестях і кожна провінція сама регулює їхнє застосування. Наприклад, в Онтаріо закон вимагає встановлення попереджувально-інформаційного знаку про камеру зі всіх сторін перехрестя[50]. У Квебеку ж водіїв не попереджують, що перехрестя є під наглядом.

В Оттаві 2009 року, на одному із зібрань комітету зі справ агрокультури та сільських місцевостей було запропоновано встановити «фейкові» камери, щоб застерегти водіїв від проїзду перехресть на червоне світло. Ідея хоч і зацікавила комітет, але не отримала підтримки з кількох причин[51]:

  • Щоб усе виглядало по-справжньому, потрібно монтувати два стояки зі справжньою коробкою для камери та імітацію давача в асфальті, що потребує таких же фінансових затрат, як і спорудження справжньої системи;
  • «Фейкові» камери не приносять прибутку і не окуповують затрат на їх спорудження;
  • Потрібно виплачувати місячну ренту компанії, що постачає справжні камери, навіть якщо це муляжі;
  • На такому перехресті за законом не можна виставляти знак-попередження про відеоконтроль.

Зазначалося, що наприкінці 1990-х, коли відкривали пілотний проект в Онтаріо, провінційний комітет виключив можливість встановлення фіктивних камер[51]

Китай[ред. | ред. код]

Камери автофіксації популярні в Китаї. Наприклад, 2007 року в місті Шеньчжень приблизно 700 перехресть були обладнані автоматизованими системами відстеження проїзду на червоне світло або перевищення швидкості, або ж обома відразу[52].

Камера автофіксації в Гонконзі
Камера в Белфасті

Камери автофіксації, вперше випробувані 1993 року в Гонконзі, удвічі зменшили кількість проїздів на червоне світло. У процесі розширення мережі камер, 2003 року їх замінили на цифрові[53]. Станом на 2006 рік у Гонконзі працювало 96 камер[54], а за десять років (2016) їхня кількість подвоїлася (195)[55].

У місті на всіх перехрестях з автоматичними камерами встановлені попереджувальні знаки, що мають на меті виховання водіїв[56]. Крім того, частина стовпів, на яких змонтовані камери, для привернення уваги пофарбовані в оранжевий колір[12].

Штраф за проїзд на червоне світло становить у Гонконзі 5000 доларів (640 доларів США)[57].

Британія[ред. | ред. код]

У Британії камери автофіксації порушень ПДР (проїзд перехресть та перевищення швидкості) називають «камерами безпеки» (англ. safety cameras)[58].

Перші вісім камер у Британії з'явилися 2000 року. Після їх узаконення 2001 року поступово сформувалася національна програма з їх широкого впровадження. Через три роки Департаментом транспорту був опублікований звіт, згідно з яким на всіх 34 перехрестях з камерами зменшилася максимальна швидкість автомобілів, а також кількість аварій та їх важкість. Крім того, загальна сума штрафів (258 млн фунтів стерлінгів) у 2,7 раза перевищила затрати на встановлення камер[59].

Станом на грудень 2005 року, в Англії було залучено 612 камер, з яких 225 лише в Лондоні[59]

Німеччина[ред. | ред. код]

Станом на 2017 рік у Берліні працювало близько 20 камер, більш відомих там, як нім. Blitzer-Ampeln. Вони реєструють не лише проїзд на червоне світло, але й перевищення швидкості. За рік таких порушень налічується 650 тисяч, тобто кожна камера в середньому фіксує 90 порушень в день[60].

Україна[ред. | ред. код]

Наприкінці 2017 року в Києві проходили тестування три камери автоматичної фіксації порушень ПДР[61]. Вони не є власністю МВС чи будь-якої іншої державної структури, а лише рекламні взірці компаній, що хочуть отримати контракт на впровадження майбутньої мережі відеоконтролю за транспортним рухом[62]. Перші повідомлення про надзвичайну ефективність цих камер слід сприймати з долею скептицизму. Наприклад, Інтерфакс-Україна, посилаючись на високопоставлених чиновників Національної поліції, стверджує, що одна камера за місяць часу зафіксувала 50 тис. випадків проїзду на червоне світло світлофора[63]. У перерахунку на фази світлофора це означає, що кожну червону фазу, вдень і вночі, протягом цього місяця проїжджало не менше 1 автомобіля. Для порівняння — у Торонто рекорд становить 226 порушень проїзду перехрестя за один місяць[64].

Втім, більшість інших джерел стверджують, що камери, які тестуються на вулицях Києва, не можуть фіксувати проїзд перехресть на червоне світло, вони лише вимірюють швидкість руху ТЗ, або вони є лише простими камерами відеоспостереження[65][62]. Тобто, камери, про які йдеться в українських публікаціях, не є насправді камерами автоматичної реєстрації проїзду перехресть на заборонений сигнал світлофора.

Вартість системи фото- та відеофіксації порушень ПДР для всіх доріг України оцінена в кілька мільярдів доларів[66]. Ця сума виглядає надто завищеною, оскільки навіть при цінах у 100 тис. канадських доларів[67], або 80 тисяч американських доларів на одне перехрестя[68], одного мільярда вистачило б на дванадцять тисяч відеопостів. Такої кількості вуличних камер не має жодна з країн світу. А за розрахунками ДАІ для України потрібно приблизно 2 тисячі камер[69]. В умовах України такі автоматичні камери не слід очікувати в найближчому майбутньому. Основна причина — економічна ефективність. Відношення величини штрафу до вартості камери (точніше, камери, стояків, давачів, системи комунікації) в Австрії становить 0,395 %[70], у Канаді — 0,325 %[67], у Флориді — 0,20 %[71], у Чикаго — 0,125 %[72], а для України — 0,022 %[73], тобто окупність системи в Україні буде у 18 разів менша, ніж в Австрії або в 6 разів менша, ніж у Чикаго. Ситуація з камерами, що контролюють лише швидкість руху, значно легша, оскільки такі камери дешевші та простіші в обслуговуванні, ніж RLC.

Окремою проблемою є узаконення фотофіксації порушень ПДР в Україні. Конституційний суд України 2010 року визнав незаконною практику автоматичного визнання власника ТЗ винним у проїзді на червоний сигнал світлофора[65], а це є необхідною умовою впровадження камер на перехрестях. Проте у травні 2018 глава підкомітету Верховної Ради з безпеки дорожнього руху повідомив, що у вересні цього ж року очікується прийняття закону, який покладатиме відповідальність за порушення на власника ТЗ[74]:

« Відповідальність за свій транспортний засіб несе саме його юридичний власник, і це він повинен переживати за те, кому він дає можливість управляти особистим транспортом, і як саме той цей робить.Така практика успішно діє в усьому світі. Адже транспортний засіб – джерело підвищеної небезпеки, так само як і зброя. Адже ніхто, наприклад, не намагається заперечити те, що відповідальність за використання зброї в першу чергу несе саме його власник. »

Росія[ред. | ред. код]

У Росії не випускаються і не використовуються спеціалізовані системи для контролю проїзду перехрестя. Більшість дорожніх фото- та відеокомплексів («Кордон-М», «Одиссей», «Автодория», «VOCORD Traffic» та ін.) призначені головним чином для контролю швидкості руху. У рекламних описах цих систем зазначено, що вони мають опцію фіксування проїзду на червоне світло, але публікацій про використання саме цих опцій немає[75][76].

У Москві 2016 року проходило випробування однієї камери «червоного світла» у тестовому режимі і на кінець року було заплановано встановлення інших камер у робочому режимі[77][78].

Дослідження[ред. | ред. код]

Позитивні результати[ред. | ред. код]

Звіт, опублікований 2003 року National Cooperative Highway Research Program (Національна програма дорожніх досліджень) за результатами вивчення 30-річного досвіду використання камер автофіксації порушень ПДР в Австралії, Сінгапурі, Британії та США, зазначає, що камери «поліпшують загальну безпеку перехресть, на яких вони встановлені»[5]. Попри те, що докази ще не є повними й завершеними, більшість досліджень свідчить про зменшення кутів зіткнення ТЗ, невелике збільшення наїзду ззаду, та ефект «післядії», коли й на сусідніх перехрестях (без встановлених камер) також зменшується кількість проїздів на червоне світло[5].

Ці висновки корелюються з дослідженнями 2005 року, в яких були порівняні результати для 10 перехресть (до і після встановлення камер) у США, Австралії та Сінгапурі. Тоді було отримано, що аварійність із людськими травмами зменшилася майже на 30 %, але не було переконливих результатів, що загальна кількість аварій змінилася[79]. Іншими словами, при такій же кількості аварій на перехрестях, їхня важкість значно зменшилася. На зустрічі представників поліції, міліції та комітету громадської безпеки в штаті Вірджинія було заявлено про зменшення аварій з травмами людей на 25-30 %, при незначному збільшенні долі аварій «наїзд ззаду»[80]

Ці висновки підтверджуються оглядом понад 45 міжнародних досліджень, проведених 2010 року, результати яких свідчать, що вуличні камери зменшують кількість порушень правил проїзду регульованих перехресть і аварій пов'язаних із цим, і, зокрема, кількість аварій бокового зіткнення[46].

У кількох роботах вивчали як змінюється поведінка водіїв. Було зазначено, що водії намагаються частіше зупинятися, коли вмикається жовта фаза світлофора[81][82]. Наслідком цього є невелике зменшення пропускної спроможності перехрестя[83].

У локальних дослідженнях, проведених 2003 року в Сінгапурі, було виявлено «істотне зменшення» порушень на перехрестях, обладнаних камерою автофіксації. Зокрема відмічено, що камери стимулювали водіїв до частіших зупинок на жовтий сигнал[2].

Звіт, підготовлений 2001 року в Саскатуні (Канада), посилається на досвід Нідерландів та Австралії, де зафіксовано зменшення порушень ПДР на 40 % і на 32 % зменшилася кількість бокових зіткнень[84]. Департамент транспорту в Гонконзі відзвітував 2006 року про зменшення на 25 % кількості аварій на перехрестях з камерою, і зменшення травматизму на 30 %[54].

IIHS, аналізуючи численні дослідження, знайшло, що камери автофіксації зменшують загальну кількість аварій і зокрема такі види аварій, що закінчуються травмами[85]. Також там стверджується, що в містах з населенням понад 200 тисяч жителів аварії зі смертельними випадками на перехрестях з камерами зменшуються на 24 %[86].

Негативні результати[ред. | ред. код]

Не всі дослідження проводилися коректно. Так, звіт Федеральної адміністрації автодоріг (FHWA) США, який стверджував, що такі камери зменшують ризик бокових зіткнень[87], був підданий критиці спеціалістами. Зокрема, вказувалося, що автори звіту невірно встановлюють величину соціальних втрат від аварій, коли приймають її рівною $64 468 у всіх випадках. Насправді соціальні втрати від таких аварій слід приймати $82 816 для регульованих перехресть і $100 176 для перехресть, обладнаних камерами. Заміна одним числом двох різних величин істотно впливає на результати досліджень[88].

Дослідження Інституту Страхування на автодорогах (IISH) теж піддавалися критиці за односторонність та методологічні недоліки[89].

Деякі дослідження не показували позитивного ефекту від камер на перехрестях. Так, у Державному Агрокультурному та Технічному Університеті Північної Кароліни після вивчення 17 271 аварії на перехрестях, прийшли до висновку, що камери збільшують загальну кількість аварій на 40 %[90]. Втім, це дослідження не було рецензоване й тому IISH його проігнорувало[91]. Дослідження 2005 року, проведене Департаментом транспорту Вірджинії, виявило, що аварій з травмами від бокового зіткнення стало менше, але загальна кількість аварій з травмами зросла[92]. Обновлений звіт 2007 року показав збільшення загальної кількості аварій на перехрестях з камерами автофіксації. У цьому звіті зазначено, що рішення про встановлення камер повинно прийматися індивідуально для кожного перехрестя, оскільки індивідуальна статистика сильно різниться, показуючи поліпшення для одних перехресть і погіршення для інших[93]. IISH знову ж проігнорувала ці результати, мотивуючи, що вони спотворені[94].

В Орора (штат Колорадо) досвід впровадження камер на чотирьох перехрестях показав зменшення аварійності на 60 % (одне перехрестя), збільшення аварійності на 100 % (два) і збільшення кількості аварій на 175 % (одне перехрестя)[95].

Згідно з твердженнями IIHS, кількість аварій типу «наїзд ззаду» на перехрестях з камерами буде з часом зменшуватися, оскільки водії призвичаяться до нових умов руху[23]. І насправді, окремі спостереження показують зменшення кількості таких аварій, наприклад, у Лос-Анжелесі їхня кількість зменшилася на 4,7 % за один рік (2008—2009)[96]. Проте наступне дослідження, проведене 2010 року, показало, що поліпшення не відбулося — із 32 перехресть, обладнаних автоматичними камерами, 12 мали вищу аварійність, 4 не змінили статистику, і 16 дійсно мали менше аварій. На останніх 16 перехрестях поліпшення було спричинене також іншими факторами[97].

У Вінніпезі (Канада) зафіксували значне збільшення аварійності в наступні роки після встановлення вуличних камер[98].

В Аризоні, після аналізу роботи 76 фотокамер[99] було прийнято рішення не продовжувати програму після 2011 року. Причина — менший, ніж очікувалося прибуток від штрафів, неоднозначна громадська думка, непереконлива статистика аварійності[100].

Найбільш негативні результати представлені у звіті департаменту автомобілів та безпеки руху Флориди, у якому стверджується, що на контрольованих перехрестях кількість нещасних випадків з пішоходами та велосипедистами зменшилася на 20 %, але водночас зросла кількість наїздів ззаду (на 11,4 %), бокових зіткнень (на 6,7 %), кількість травмованих зросла на 9,3 %, а смертельних випадків збільшилося удвічі[101].

Попри критику, FHWA прийшло до висновку, що загалом камери автофіксації мають позитивний фінансовий ефект завдяки зменшенню кількості бокових зіткнень ТЗ, які обходяться значно дорожче[87][102].

Громадська думка[ред. | ред. код]

У процесі опитування громадськості, що відбулося 2009 року в США, було поставлене питання: «Ви підтримуєте чи не підтримуєте використання камер автофіксації на найбільш небезпечних перехрестях для виявлення порушників правил проїзду перехресть та притягнення порушників до відповідальності?». 69 % опитуваних висловили підтримку цій програмі, 29 % були проти[103].

Телефонне опитування, проведене 2012 року в окрузі Колумбія (США), також показало, що більшість респондентів — 87 % — підтримують цю ідею[104].

Національна асоціація автомобілістів США (NMA) виступає проти встановлення камер, мотивуючи тим, що їхнє використання має законодавчі проблеми й порушує права на особисте життя. Інший аргумент — камери не збільшують безпеку руху[105].

Південний філіал Американської Автомобільної Асоціації[en] (ААА) виступає проти запровадження камер у Флориді, стверджуючи, що основне призначення камер є збирання грошей до бюджету штату і місцевих управлінь, а не збільшення безпеки на дорогах[33][106]. Крім того, є твердження про корупцію, яка проявляється в скороченні тривалості жовтої фази світлофора, щоби збільшити кількість штрафів[107].

У Норвегії, Іспанії та Нідерландах поштове опитування 2003 року показало загалом позитивне сприйняття камер на перехрестях[2]. Більшість опитуваних вважають, що головна мета встановлення камер — покарання порушників ПДР. Наприклад, адміністратори канадського міста Саскатун висловлюються, що камери є «засіб для покарання водіїв, що не зупинилися на червоний сигнал світлофора»[84].

Правові аспекти[ред. | ред. код]

Правомірність використання камер автофіксації не є безсумнівною. Поліція та адміністрації міст посилаються на те, що головним мотивом є безпека пішоходів та всіх учасників руху[14][28][108], натомість опоненти (звичайно водії ТЗ) стверджують, що головним чинником використання таких камер є фінансова вигода[33][109]. Висловлюються окремі застереження, що камери автофіксації лякають водіїв і заставляють їх різко гальмувати на перехресті, коли ще його можна безпечно проїхати, чим створюють додаткові аварійні ситуації (наїзд ззаду)[81][83]. Деякі дослідження показують, що насправді на моніторингових перехрестях наїзди ззаду почастішали, але кількість бокових зіткнень зменшилася. Проте загалом статистика аварій є змішаною і неоднозначною. На деяких перехрестях з камерами автофіксації збільшують тривалість жовтої фази світлофора, щоб дати водіям додаткові секунди для завершення проїзду. Висловлюється також стурбованість, що міжнародний стандарт формул, за якими вираховують необхідну тривалість жовтої фази, ігнорує закони механіки, змушуючи водіїв ненавмисно виїжджати на перехрестя на заборонене світло[110].

Станом на грудень 2016 закони 13 штатів США забороняли використання автоматичних камер для фіксації проїзду на червоне світло, перевищення швидкості, та інші порушення ПДР[111].

Штати, у яких заборонено використання автоматичних камер для контролю дотримання ПДР: Аризона, Арканзас, Луїзіана, Мен, Міссісіпі, Монтана, Невада, Нью-Джерсі, Південна Кароліна, Південна Дакота, Юта, Західна Вірджинія, Вісконсин.


В інших штатах, де вуличні камери хоч і не заборонені, проте прописано багато обмежень на їхнє використання. Наприклад, у Каліфорнії та Колорадо для висунення звинувачення в порушенні ПДР камера повинна зафіксувати обличчя водія[112][113][114]. У Каліфорнії штрафні бали за порушення, зафіксоване камерою, накладаються на особу, що була в той час за кермом, а це потребує її ідентифікації[115]. У багатьох випадках камери не можуть дати однозначну відповідь на те, хто був за кермом, і це викликало появу оригінальних поліційних способів розслідування, наприклад, фіктивних штрафних квитанцій на кшталт «квитанцій донощиків» (англ. snitch tiket)[116][117][118][119].

У більшості штатів США порушення правил проїзду перехресть є цивільним порушенням, а не кримінальним[120]. Тому за поданням окружного суду Колумбії питання відповідальності власника ТЗ було розглянуто 2007 року судом США. Верховний суд погодився з рішенням низового суду, що презумпція відповідальності власника ТЗ не порушує його права[121]. Це рішення було підтримане 2009 року апеляційним судом США, який підтвердив, що відповідальність власника ТЗ або особи, що винаймає ТЗ, є конституційною. Також суд зазначив, що це повинно спонукати власників ТЗ бути більш відповідальними при передачі авто в користування іншим особам[122] Суд США розглядав також аргументи, що камери порушують право на особисте життя[109]. Згідно з рішенням цього ж апеляційного суду, «ніхто не має права проїжджати на червоне світло (світлофора) або уникати бути побаченим камерами на громадських вулицях»[123]. Втім, у більшості штатів камери фотографують лише транспортні засоби, а не водіїв[23].

Зазвичай камери автофіксацій порушень ПДР встановлюються й експлуатуються приватними фірмами[124][125][126], а штрафи накладаються працівниками правоохоронних органів на основі доказів, наданих приватними компаніями[126].

Були численні випадки, коли окремі міста США встановлювали надто короткі тривалості жовтої фази світлофорів. Зокрема, у Теннессі 176 водіям було повернуто штрафи, які вони заплатили за проїзд подібного «підкоректованого» перехрестя, коли виявилося, що жовта фаза там була встановлена надто короткою[127]. У Каліфорнії таким чином було повернуто, або анульовано загалом 7603 штрафи[128].

Хоча в США існують загальнонаціональні правила визначення тривалості жовтої фази світлофора[129], насправді її встановлюють державні службовці міста, округу чи штату[130][131]. В останній редакції «Посібника зі стандартизації засобів контролю за транспортним рухом»[en] рекомендується встановлювати тривалість жовтої фази від 3 до 6 секунд[132]. У США, якщо якась частина транспортного засобу в момент увімкнення жовтої фази світлофора вже перебуває за стоп-лінією, то це вже не вважається порушенням. Штраф оформляється лише на ТЗ, що перетнули стоп-лінію під час червоної фази.[14][133].

У вересні 2014 в штаті Нью-Джерсі був зареєстрований проект закону, що забороняв надавати інформацію про власників номерних знаків жителів цього штату, якщо вони порушили ПДР в інших штатах Америки[134]

Широкого розголосу набув скандал 2010 року в Італії, у муніципалітеті Сеграте. Фази роботи світлофорів на двох суміжних перехрестях були відрегульовані так, що водіям залишалося або проїжджати на червоне світло, або перевищувати дозволену швидкість руху. Розслідування показало, що це було зроблено навмисне, щоб збільшити прибутки від штрафів. Сума додаткових надходжень склала майже 2,5 мільйона євро. Проте, повільному італійському правосуддю потрібно було ще кілька місяців, щоб нарешті демонтувати камери. Загалом під час цього скандалу було винесено звинувачення 38 особам, зокрема в корупції, конфлікті інтересів, нецільовому використанню бюджетних коштів[135].

Найбільш гучним скандалом, пов'язаним з вуличними камерами, було засудження до 10 років ув'язнення Джона Біла, що отримав 2 млн доларів хабара за лобіювання 600 мільйонного контракту на встановлення камер Redflex у Чикаго[136]. У результаті цього скандалу були звільнені три топ-менеджери компанії Redflex[137]. А через три роки один із цих менеджерів — Карен Фінлі — була засуджена до 14 місяців ув'язнення за підкуп посадовців, коли пробувала проштовхнути контракт на встановлення камер у штаті Огайо[138].

Альтернативні проекти[ред. | ред. код]

Автоматичні камери не є єдиним способом боротьби з порушеннями ПДР. Існує ряд інших способів стимулювати водіїв правильно проїжджати перехрестя. Наприклад, збільшення віддалі видимості й примітності світлофора, щоб завчасно привернути увагу водіїв до його сигналів і щоб водії мали достатньо часу для безпечного і комфортного гальмування[139][140], зміна тривалості фаз, щоб заборонений сигнал був коротшим на головному напрямку[139][141], збільшення тривалості жовтої фази[142][143], додавання «подарункових» доль секунд до червоної фази, коли червона фаза увімкнена для всіх напрямків руху[140].

У звіті на 23 сторінки[144], що був представлений у палаті представників США, стверджувалося, що тривалість жовтої фази світлофора цілеспрямовано скорочувалася протягом багатьох років. Не можна стверджувати, що це робилося з поганими намірами, головною метою скорочення жовтої фази було, мабуть, збільшення пропускної спроможності перехресть. Але це поступово збільшувало кількість проїздів на червоне світло. У цьому ж звіті передбачалося, що повернення до триваліших жовтих фаз поліпшить ситуацію на перехрестях.

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. Професійні фотографи й сьогодні високо оцінюють якість знімків на цій плівці. Оригінальні рулони розрізають на 24 кадри і перепродують фотолюбителям і професіоналам[9].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Retting, Richard A.; Ferguson, Susan A.; Hakkert, A. Shalom (2003). Effects of Red Light Cameras on Violations and Crashes: A Review of the International Literature. Traffic Injury Prevention 4 (1): 17–23. doi:10.1080/15389580309858.  (англ.)
  2. а б в K M Lum; Y D Wong (March 2003). A before-and-after study on red light camera installation. ITE Journal (Institute of Transportation Engineers) 73 (3): 28–32. ISSN 0162-8178.  (англ.)
  3. а б Frequently Asked Questions regarding Red Light Cameras. https://www.toronto.ca/. City of Toronto. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 22 лютого 2018. (англ.)
  4. а б Small, Jason (18 August 1998). Halton adds voice to call for red-light camera traps. The Hamilton Spectator (Ontario, Canada). с. N3. (англ.)
  5. а б в г д е Impact of Red Light Camera Enforcement on Crash Experience (PDF). http://www.trb.org. Transportation Research Board. 2003. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  6. Європейський досвід: швидкісні обмеження і штрафи в ЄС. Все про Авто. 25 Січ, 2018. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 22 лютого 2018. 
  7. The Story. Gatso.com. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 22 лютого 2018. (англ.)
  8. Red Light Cameras. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 22 лютого 2018. (англ.)
  9. Testing the Kodak Hawkeye Traffic Surveillance Color Film. May 27, 2013. Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 1 березня 2018. (англ.)
  10. Row, Heath (July 1996). Red Light District. CIO Magazine. с. 116. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  11. Clack, Peter (26 November 2000). World-First Digital Camera to Nab Red Light Runners. The Canberra Times (Canberra, Australia). с. 7.  (англ.)
  12. а б Michael, Peter; Lo, Felix (19 May 2004). Red light cameras click into action; The 12 new digital devices are part of a police crackdown on dangerous driving. South China Morning Post (Hong Kong). с. 3.  (англ.)
  13. Kriz, Karyn; Moran, Christian; Regan, Molly (Spring 2006). An Analysis of a Red-Light Camera Program in the City of Milwaukee. http://www.lafollette.wisc.edu/. University of Wisconsin-Madison. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 22 лютого 2018. (англ.)
  14. а б в г д Red Light Photo Safety Program: Frequently Asked Questions. SanDiego.gov. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 6 лютого 2018. (англ.)
  15. How does the new Truvelo D-Cam work?. https://www.speedcamerasuk.com/index.htm. Speed Cameras. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2018. (англ.)
  16. Frequently Asked Questions, No. 27. highwayrobbery.net. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 6 лютого 2018. (англ.)
  17. Frequently Asked Questions, No. 36. highwayrobbery.net. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  18. Why do some provinces still require two license plates while others only have one rear plate?. February 3, 2017. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  19. Truvelo D-Cam. https://www.speedcamerasuk.com/index.htm. November 27, 2017. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 22 січня 2018. (нім.)
  20. Brünen, Bea (25 Oktober 2015). Rote Ampel überfahren: Was müssen Sie beachten?. https://www.e-recht24.de/. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 19 січня 2018. (нім.)
  21. Tardin, Rudy (3/06/2013). The Evolving Technology of Red-Light Cameras. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 21 січня 2018. (англ.)
  22. Rotlichtüberwachung ohne Induktionsschleifen oder Sensoren. https://www.vitronic.de/. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018. (нім.)
  23. а б в Red Light Camera's Q&A. Insurance Institute for Highway Safety. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  24. Frassinelli, Mike; Hutchins, Ryan. How one ticket put the brakes on red light cameras in N.J. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  25. Red Light Cameras. Toronto.ca. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  26. Clay Lucas (10 July 2009). How low can we go?. The Age (Melbourne, Australia). с. 9.  (англ.)
  27. See your red light, speed camera photo. The Daily Telegraph. 1 September 2008. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  28. а б Dalton, Alastair (8 November 2004). Crossings Pose the Biggest Rail Threat. The Scotsman (Scotland). с. 4. (англ.)
  29. Buy Data & Sample Photo Enforced Database of 25,000+ Worldwide Locations. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 23 січня 2018. (англ.)
  30. а б Speed. Insurance Institute for Highway Safety. February 2018. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018. (англ.)
  31. NYS Assembly press release: Assembly Authorizes Red Light Cameras In Nassau And Suffolk Counties, Buffalo, Rochester And Yonkers. http://www.assembly.state.ny.us/. NYS Assembly. April 6, 2009. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  32. Ivey, Sterling (13 May 2010). Memorandum:Governor Crist Signs Legislation Creating the Mark Wandall Traffic Safety Act. The Mark Wandall Foundation. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  33. а б в Crist signs Fla. bill legalizing red light cameras. NaplesNews.com. Naples News. 13 May 2010. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  34. Farivar, Cyrus (2017-03-22). Red-light camera grace period goes from 0.1 to 0.3 seconds, Chicago to lose $17M. https://arstechnica.com/ (Ars Technica). Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  35. Garrison, Chad (Feb 22, 2012). St. Louis' Red-Light Camera Ordinance Officially Declared Void. https://www.riverfronttimes.com/. Riverfront Times. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018. (англ.)
  36. Cary puts the brakes on red light camera program. http://www.wral.com/ (WRAL). August 9, 2012. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018. (англ.)
  37. Clark, Matt (1 February 2013). San Diego drops red-light cameras. http://www.sandiegouniontribune.com/. The San Diego Union Tribune. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018. (англ.)
  38. King, Dan (January 11 2018). Miami Ends Red-Light Camera Program. Other Cities Should Too.. http://www.nationalreview.com/. National Review. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 15 лютого 2018. (англ.)
  39. Higgs, Larry (Dec 23, 2016). 2 years after red light cameras went dark, no verdict from the DOT. http://www.nj.com/. New Jersey On-Line LLC. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  40. Albuquerque Voters Reject Red Light Cameras. http://thenewspaper.com/. The Newspaper. 5 October 2011. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018. (англ.)
  41. Fines and Penalties for Running a Red Light. http://www.drivinguniversity.com/. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018. (англ.)
  42. Uniform Bail and Penalty Schedule. Judicial Council of California. July 2011. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018. (англ.)
  43. Fausto, Alma (July 6, 2016). Could 1,000 traffic tickets be tossed out because of red light camera error?. https://www.ocregister.com/. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018. (англ.)
  44. Woodruff, Mandi (Feb. 8, 2012). California Is Home To The Worst Red Light Fines In The Country. http://www.businessinsider.com/. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018. (англ.)
  45. Intersection Safety Cameras. https://www.edmonton.ca/. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 8 лютого 2018. (англ.)
  46. а б Bochner, B.; Walden, T. (2010). Effectiveness of Red Light Cameras. ITE Journal (May): 23. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  47. Red Light Cameras. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 21 січня 2018. (англ.)
  48. Jeffords, Shawn (August 11, 2017). Red No full stop at red light? Prepare for a ticket: city. Toronto Sun (Toronto). Процитовано 22 січня 2018. (англ.)
  49. Red light cameras. http://www.icbc.com/Pages/default.aspx. ICBC. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 21 січня 2018. (англ.)
  50. Daniszewski, Hank (January 18, 2017). London to get red-light cameras in April, city_s road manager says. http://www.lfpress.com/. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 22 січня 2018. (англ.)
  51. а б Willing, Jon (May 30, 2016). Red-light 'sham-eras' not a good idea, city says. http://ottawacitizen.com/. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 21 січня 2018. (англ.)
  52. Speed Enforcement in China: National, Provincial, and City Initiatives and Their Success. Accident Analysis & Prevention 50: 282—288,. January 2013 .  (англ.)
  53. Red Light Cameras and Speed Enforcement Cameras. http://www.td.gov.hk/en/home/index.html. Transport Department. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 22 січня 2018. (англ.)
  54. а б Red light jumping accidents fall in Hong Kong. Xinhua General News Service. 23 December 2006.  (англ.)
  55. New red light cameras in operation today. Hong Kong Government. 16 March 2016. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  56. Brendan Delfino (27 September 1996). Warning for red light jumpers. The South China Morning Post (Hong Kong). с. 8.  (англ.)
  57. Lo, Clifford (16 March, 2016). New With traffic deaths on the rise, Hong Kong gets 40 new red light cameras. http://www.scmp.com/frontpage/international. South China Morning Post. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 9 лютого 2018. (англ.)
  58. Department for Transport (31 January 2007). Point 8 (PDF). USE OF SPEED AND RED-LIGHT CAMERAS FOR TRAFFIC ENFORCEMENT: GUIDANCE ON DEPLOYMENT, VISIBILITY AND SIGNING (вид. DfT Circular 01/2007). Department for Transport. с. 2. ISBN 978-0-11-552834-7. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  59. а б Gains, Adrian; Nordstrom, Michael; Heydecker, Benjamin; Shrewsbury, John (December 2005). The national safety camera programme Four-year evaluation report. PA Consulting Group and CTS at UCL (University College London). с. 114. Процитовано 11 лютого 2018. (англ.)
  60. Berliner "Blitzer-Ampeln". Процитовано 24 січня 2018.  (нім.)
  61. Автофіксація порушень ПДР: Скільки в Києві камер. 3 листопада 2017. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 19 січня 2018. 
  62. а б Єрмаков, Віталій (7 липня 2016). Приховані камери Авакова. Усе, що треба знати про черговий піарпроект глави МВС. https://glavcom.ua/. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 11 лютого 2018. 
  63. Камера автофіксації порушень ПДР за місяць зафіксувала понад 50 тисяч фактів проїзду на червоне світло. http://ua.interfax.com.ua/ (Interfax-Україна). 26 вересня 2017. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 18 січня 2018. 
  64. Spurr, Ben (January 16, 2017). More red-light cameras coming to Toronto. https://www.thestar.com/. thestar.com. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 21 січня 2018. (англ.)
  65. а б Єрмаков, Віталій (2 серпня 2016). Чи законні камери Авакова на дорогах. Висновок юристів. https://glavcom.ua/. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 19 січня 2018. 
  66. В Украине заработала тестовая система видеофиксации нарушений ПДД. https://112.ua/. 1 июля 2016. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 11 лютого 2018. (рос.)
  67. а б Red Light Cameras. https://www.toronto.ca/. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 11 лютого 2018. 
  68. Intelligent Transportation Systems. January 2002. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 11 лютого 2018. 
  69. Дорожні камери в Україні вже працюють, але порушення ще не фіксують. https://www.rbc.ua/ukr. 9 червня 2016. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 11 лютого 2018. 
  70. Mehr Sicherheit an Kreuzungen – Stadt Linz kauft zusätzliche „Rotlicht-Radar-Kamera“ an. 20 November 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 23 січня 2018 (нім.). 
  71. Kowitt, Barry D. Don't Let a Ticket for Running a Red Light Ruin Your Day. http://www.ungerandkowitt.com/. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 11 лютого 2018.  (англ.)
  72. City reaches $38.75 million settlement in red light ticket lawsuit. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 11 лютого 2018.  (англ.)
  73. Проїзд на червоне: покарання за проїзд на червоне. https://juristoff.com/. Архів оригіналу за 22 лютого 2018. Процитовано 11 лютого 2018. 
  74. Стало відомо, коли запрацює фотофіксація порушень ПДР. http://mashyna.com.ua/. Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 27 травня 2018. 
  75. Вот все камеры которые используются на дорогах России. http://www.1gai.ru/user/1gai/. Процитовано 26 лютого 2018.  (рос.)
  76. Как осуществляется видеофиксация нарушений ПДД?. http://driving24.ru/. Процитовано 26 лютого 2018.  (рос.)
  77. Камеры на дорогах будут фиксировать проезд на красный свет. 19 января 2016. Процитовано 23 січня 2018. (рос.)
  78. Какой штраф за проезд на красный свет светофора? Фиксируют ли камеры нарушение?. Процитовано 23 січня 2018.  (рос.)
  79. Aeron-Thomas, A.; Hess, S. (2005). Red light cameras for the prevention of road traffic crashes. Cochrane Database of Systematic Reviews. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  80. Oesch, Stephen (17 January 2003). Statement before the Virginia House of Delegates Militia, police, and Public Safety Committee. Red Light Violations and Red Light Cameras. (PDF). Insurance Institute for Highway Safety. с. 3. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  81. а б Baratian-Ghorghi, Fatemeh; Zhou, Huaguo; Wasilefsky, Isaac (2015). Impacts of Red Light Photo Enforcement Cameras on Clearance Lost Time at Signalized Intersections. Transportation Research Board. Процитовано 17 June 2015. (англ.)
  82. Gates, Timothy Jordan; Savolainen, Peter Tarmo; Maria, Honey-Um (2014). Impacts of Automated Red Light Running Enforcement Cameras on Driver Behavior. Transportation Research Board. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  83. а б Baratian-Ghorghi, Fatemeh; Zhou, Huaguo; Wasilefsky, Isaac (2015). Effect of Red-Light Cameras on Capacity of Signalized Intersections. Journal of Transportation Engineering. doi:10.1061/(ASCE)TE.1943-5436.0000804. (англ.)
  84. а б Camera logic failed to click. The Star Phoenix (Saskatoon, Saskatchewan). 26 January 2001. с. A14. (англ.)
  85. Retting, Richard (November 2010). Two Decades of Photo Enforcement in the United States: A Brief Summary of Experience and Lessons Learned. ITE Journal.  (англ.)
  86. Hu, Wen; McCartt, Anne T.; Teoh, Eric R. (February 2011). Effects of Red Light Camera Enforcement on Fatal Crashes in Large US Cities. IIHS.org. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018. (англ.)
  87. а б Council, Forrest M. (April 2005). Safety Evaluation of Red Light Cameras. Federal Highway Administration. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018. (англ.)
  88. Langland-Orban, Barbara; Pracht, Etienne E.; Large, John T. (2008). Red Light Runnig Cameras. Florida Public Health Review. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018. (англ.)
  89. BEDARD, PATRICK (1 September 2002). Rear-End Crashes Go Up After Red-Light Cameras Go In. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018. (англ.)
  90. A Detailed Investigation of Crash Risk Reduction Resulting From Red-Light Cameras in Small Urban Areas (англ.)
  91. Highway safety topics. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018. (англ.)
  92. Eslambolchi, Saeed; Khandelwal, Rahul; Mattingly, Kimberly M; Sprinkle, Kristin W; Wachendorf, Patrick; Garber, Nicholas J.; Miller, John S. (2005). An evaluation of red light camera (photo-red) enforcement programs in Virginia :a report in response to a request by Virginia's Secretary of Transportation. Virginia.gov. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018. (англ.)
  93. Kassebaum, Elizabeth Abel; Eslambolchi, Saeed; Korukonda, Santhosh K; Garber, Nicholas J. (2007). The impact of red light cameras (photo-red enforcement) on crashes in Virginia. Virginia.gov. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018. (англ.)
  94. Persaud, Bhagwant N.; Retting, Richard A.; Lyon, Craig; McCartt, Anne T. (May 2008). Review of "The Impact of Red Light Cameras (Photo-Red Enforcement) on Crashes in Virginia" by Nicholas J. Garber, John S. Miller, R. Elizabeth Abel, Saeed Eslambolchi, and Santhosh K. Korukonda (PDF). Insurance Institute of Highway Safety. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 19 січня 2018. (англ.)
  95. Washington, April M. (26 March 2008). Aurora may add cameras to catch red light runners. Rocky Mountain News. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. (англ.)
  96. Intradepartmental correspondence.. Los Angeles Police Department. 16 February 2011. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  97. Audit of the Photo Red Light Program. Los Angeles Office of the City Controller. Процитовано 18 січня 2019.  (англ.)
  98. Brodbeck, Tom (September 22, 2010). Red-light cam disgrace. http://winnipegsun.com/. Winnipeg Sun. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 12 лютого 2018. (англ.)
  99. Department of Public Safety – Photo Enforcement Program: Questions and Answers. Report 10-02. State of Arizona, Office of the Auditor General. January 2010. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 12 лютого 2018. (англ.)
  100. Release to Australian Securities Exchange: Arizona Speed Contract. Redflex Holdings Limited. 6 May 2010. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 2010-08-08. (англ.)
  101. Crashes up at intersections with red-light cameras, report says. http://www.sun-sentinel.com/. SunSentinel. January 5, 2017. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018. (англ.)
  102. Safety Evaluation of Red Light Cameras. Federal Highway Administration. April 2005. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 23 лютого 2018. (англ.)
  103. Newhouse, Neil (19 May 2009). Poll Shows Strong National Support For 'Red Light Cameras'. http://pos.org/. Public Opinion Strategies. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  104. JB Cicchino et al., Survey About Pedestrian Safety and Attitudes Toward Automated Traffic Enforcement in Washington, D.C, Traffic Injury Prevention 15 (4), 414—423. 2014. (англ.)
  105. NMA Objections To red light Cameras. National Motorists Association. Архів оригіналу за 23 лютого 2018. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  106. Jones, James A. (11 May 2010). AAA seeking veto on red light cameras. Bradenton Herald. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  107. Jaffe, Eric (Aug 14, 2015). Why Red Light Cameras Have Big Safety Benefits But Little Support. Citylab. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  108. Burger, Beth (1 July 2010). 5-year crusade concludes with red light law. Bradenton Herald.com. Bradenton Herald. Процитовано 7 January 2011. (англ.)
  109. а б NMA Objections To Red Light Cameras. https://www.motorists.org/. National Motorists Association. Процитовано 9 January 2011. (англ.)
  110. Ceccarelli, Brian; Shovlin, Joseph (October/November 2013). Does the Multibillion-Dollar Red Light Camera Sector Owe Its Existence - and Profits - to Traffic Engineers' Misapplication of the Yellow Change Interval Formula?. Traffic Technology International. с. 56–62. (англ.)
  111. States using red light and speed cameras. http://www.iihs.org/. February 2018. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  112. Automated enforcement laws. Insurance Institute for Highway Safety. March 2011. Процитовано 19 січня 2018. (англ.)
  113. Red Light Q&A. DalyCity.org. Процитовано 18 січня 2018. (англ.)
  114. Goldstein, David (February 13, 2011). Are Police Tricking People Into Paying ‘Snitch’ Tickets?. CBC Los Angeles. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  115. Focus On Safety (PDF). Stop Red Light Running. 2007. с. 66. Процитовано 9 January 2011. (англ.)
  116. Police Going Too Far. http://www.highwayrobbery.net. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  117. Goldstein, David (February 13, 2011). Are Police Tricking People Into Paying ‘Snitch’ Tickets?. http://losangeles.cbslocal.com/. Los Angeles: CBS Television,. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  118. The Right To Remain Silent. almanacnews.com. 8 November 2011. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  119. Something Every Consumer Should Know. HandelontheLaw.com. 27 March 2009. Процитовано 18 November 2011. 
  120. Focus On Safety (PDF). Stop Red Light Runnin. 2007. с. 67. Процитовано 9 January 2011. (англ.)
  121. Agomo v. Fenty, 916 181 (District of Columbia Court of Appeals 1 February 2007). (англ.)
  122. Idris v. City of Chicago, Illinois, 08-1363 (7th U.S. Circuit Court of Appeals 5 January 2009). (англ.)
  123. Idris v. City of Chicago, Illinois, 08-1363 (7th U.S. Circuit Court of Appeals 5 January 2009). (англ.)
  124. Miller, Jonathan (6 January 2005). With Cameras on the Corner, Your Ticket Is in the Mail. The New York Times (New York). Процитовано 19 січня 2018. (англ.)
  125. Toss your ticket. The Washington Times (Washington). 1 July 2009. Процитовано 19 січня 2018. (англ.)
  126. а б Farley, Josh (3 February 2008). Smile, Bremerton! You're on Red Light Camera. http://www.kitsapsun.com/. Kitap Sun. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  127. Lazenby, Brian (13 March 2008). Quick light leads to refunds for 176 drivers. Chattanooga Times Free Press (Tennessee). Процитовано 7 January 2011. (англ.)
  128. Camera Towns. highwayrobbery.net. Процитовано 18 November 2011. (англ.)
  129. Manual on Uniform Traffic Control Devices. Federal Highway Administration. Процитовано 19 січня 2018. (англ.)
  130. City of Lincoln Traffic Signals Frequently Asked Questions. What are the official guidelines?. http://lincoln.ne.gov/. City of Lincoln, Nebraska. Процитовано 13 лютого 2018.  (англ.)
  131. Traffic Signal Coordination Handbook. HVCEO Transportation Planning. Процитовано 17 January 2011. (англ.)
  132. Manual on Uniform Traffic Control Devices (MUTCD) 2009 Edition (PDF). Federal Highway Administration. 2009. с. 489. Процитовано 19 січня 2018. (англ.)
  133. Photo Enforcement Frequently Asked Questions. City of Tucson, Tucson Police Department. Процитовано 3 June 2011. (англ.)
  134. Bill A3527. State of New Jersey. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  135. Italy: Prosecution Advances in Red Light Camera Fraud Scandal. theNewspaper.com. 3 May 2010. Процитовано 13 лютого 2018.  (англ.)
  136. Kidwell, David (20 August 2016). City insider given 10 years in prison for red light cameras scandal. Citylab. Процитовано 20 січня 2018. (англ.)
  137. Kidwell, David (March 2, 2013). 3 more Redflex execs out as fallout continues for city's red light camera firm. Chicago Tribune (Chicago). Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  138. Red Light Traffic Camera CEO Sentenced for Corruption in Ohio and Illinois. Prison Legal News (Prison Legal News). March 2017. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  139. а б Guerin, Paul (October 2010). City of Albuquerque Red Light Camera Study Final Report. Institute for Social Research, University of Mexico. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  140. а б AAA Michigan Program Prevents Crashes, One Intersection at a Time. TranSafety, Inc. May, 2000. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  141. Alternatives to Red Light Cameras. https://www.motorists.org/. National Motorist Assosiation. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  142. Bonneson, James; Zimmerman, Karl (September 2004). Development of Guidelines for Identifying and Treating Locations with a Red-Light-Running Problem. Texas Transportation Institure. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  143. Yellow Light Timing Myths. https://www.motorists.org/. National Motorist Assosiation. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)
  144. The Red Light Running Crisis. Is it Intentional? (PDF). US House of Representatives. 2001. с. 23. Процитовано 13 лютого 2018. (англ.)