Камінь-Каширський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Камінь-Каширський
Kam ka s.gif Kam ka h.gif
Герб Каменя-Каширського Прапор Каменя-Каширського
ККадміністрація.jpg
Камінь-Каширська РДА у центрі міста
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Волинська область
Район Камінь-Каширський район
Громада Камінь-Каширська міська громада
Засноване XIІI ст.
Магдебурзьке право 1430
Статус міста з 1940 року
Населення 12 505 (01.01.2017)[1]
 - повне 12 505 (01.01.2017)[1]
Площа 7,64 км²[2]
Густота населення 798 осіб/км²
Поштові індекси 44500-44505
Телефонний код +380-3357
Координати 51°37′12″ пн. ш. 24°57′55″ сх. д. / 51.62000° пн. ш. 24.96528° сх. д. / 51.62000; 24.96528Координати: 51°37′12″ пн. ш. 24°57′55″ сх. д. / 51.62000° пн. ш. 24.96528° сх. д. / 51.62000; 24.96528
Висота над рівнем моря 155 м
Водойма Цир
Назва мешканців ка́мінь-каши́рець, ка́мінь-каши́рка, ка́мінь-карши́рці
Відстань
Найближча залізнична станція Камінь-Каширський
До обл./респ. центру
 - фізична 99 км
 - автошляхами 126 км
До Києва
 - фізична 410 км
 - автошляхами 463 км
Міська влада
Адреса 44500, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, м. Камінь-Каширський, вул. Волі, 2
Міський голова Пась Віктор Іванович

CMNS: Камінь-Каширський у Вікісховищі

Карта
Камінь-Каширський. Карта розташування: Україна
Камінь-Каширський
Камінь-Каширський
Камінь-Каширський. Карта розташування: Волинська область
Камінь-Каширський
Камінь-Каширський

Ка́мінь-Каши́рський (колишні назви — Камінь до 17 ст, у 17-20 ст. — Камінь-Коширський) — місто у Волинській області, центр Камінь-Каширського району і Камінь-Каширської громади. Населення 12505 мешканців (2017). До облцентру можна дістатися автошляхом М19, який збігається із єврошосе E85 та згодом переходить у Т 0311.(До 2006 року не можна було потратити через єврошосе)

Історія[ред. | ред. код]

Можливо першими згадкакми міста Камінь-Каширська, а тоді ще просто Камінь чи Камень про що дізнаємося з Галицько-Волинського літопису:

У рік 6718 [1210]. У той же рік прийшов до Белза Лестько, [князь лядський], якого переконав Олександр [Всеволодович], — бо Олександр не сприяв обом Романовичам, а хотів [їм] зла, — і забрав Белз [у Василька], і дав Олександрові. Але бояри не зрадили [Романовича], а пішли всі з князем Васильком у Каменець.[3]

Хоча через форму "Кам'янець", а не "Камінь" та значну поширеність подібних назв міст у Волинській землі тяжко сказати точно, чи мова тут за Камінь-Каширський. У Королівстві Руському тоді було декілька міст з назвою Кам'янець — Кам'янець-Волинський зараз у складі селища Миропіль на Житомирщині, Кам'янець-Литовський (нині — місто Кам'янець), Берестейської області Білорусі, Кам'янець/Камінь-Каширський (нині — місто Камінь-Каширський). Втім ось ця цитата як за контекстом подій так і за формою назви міста більше нагадує Камінь-Каширський:

У рік 6770 [1262] ...Припом’янув Миндовг [також], що Василько-князь із богатирем [Бурондаєм] пустошив землю Литовську. І послав він рать на Василька, і пустошили вони довкола [города] Каменя 316. Але князь Василько не поїхав услід за ними, тому що сподівався він другої раті. Він послав за ними [воєвод] Желислава та Степана Медушника. І гонили вони вслід за ними аж до [ріки] Ясольди 317, але не догнали їх, бо рать [литовська] була мала, — вони тільки набрали були здобичі, і тому й одійшли спішно[3].

Та також наступна:

У рік 6784 [1276] ...А після цього Тройден, пославши свого брата Сирпутія, пустошив довкола [города] Каменя 340. Володимир же за це, пославши [рать], узяв у нього Турійськ на ріці на Німані і села довкола нього забрав.[3]

Отже імовірно засноване у 13 ст. місто Камінь, уже точно з початку 15 ст. фіксується у джерелах з назвою близькою до сучасної «до имєнья князя Коширского, Каменіа» (1537), «в Камєни княза Кошєрського» (1545), Камінь-Кошарський (1629) [Шульгач 2001, 60].

Зокрема в писемних джерелах згадується як володіння литовських князів Сангушків-Каширських. Оскільки ще у кінці 14 ст. по 1392 році існувало удільне Кошерське князівство назву якого дістало від столиці Кошер так і місто Камінь у підлеглості до цього князівства отримало прикметник Каширський.[4] Останній з роду — волинський та подільський воєвода Адам Сангушко-Каширський у 1628 р. заснував у місті домініканський монастир. Після його смерті Камінь-Каширський перейшов до роду Красицьких — аж до кінця XVIII ст. Пізніше маєток відійшов до сімейства Ордів (Орда). У 1832 р. царська влада закрила домініканський монастир, зробивши кляшторний костел парафіяльним. У 1830—1837 рр. споруду було перебудовано.

У 1430 році містечко отримало магдебурзьке право (підтверджене згодом у 1600 році). За Люблінською унією 1569 року Камінь-Каширський і навколишні території переходять під владу Польщі, де поступово місто зійшло до статусу села. Після ІІІ-го поділу Польщі Камінь-Каширський і прилеглі території увійшли до складу Росії, де став центром волості.

У роки І світової війни через села Тоболи, Рудка-Червинська, Великий Обзир, Оленине, Боровно, проходила лінія фронту. Після Ризького мирного договору 1921 року Камінь-Каширський знову переходить під владу Польщі і став центром Камінь-Каширського повіту Поліського воєводства. У 1923 році в Камені-Каширському було створено повітове староство. 1 січня 1927 року сільська Камінь-Каширська гміна отримала бюджетний статус міської гміни[5].

У 1940 році утворено Камінь-Каширський повіт, згодом район. Розпочала діяльність міська і районна Ради.

З початку війни 1941—1945 років територія району була окупована нацистами та включена до складу Камінь-Каширської округи. Діяли партизанські загони під командуванням М. П. Коніщука, А. П. Бринського, О. Ф. Федорова, у с.Хотешів функціонувала школа старшин УПА. Кінець окупації району припадає на березень-квітень 1944 року.

В 1945 році в Камені-Каширському створено педагогічне училище. У 1947 році у місті відкрили медичну школу, яку через рік було реорганізовано в медичне училище. У 1961 році став до ладу Камінь-Каширський лісозавод. За період з 70-их по 80-і роки в місті і селах району була здійснена значна програма соціально-культурного будівництва. Розпочали свою роботу хлібозавод, консервний завод, деревообробний завод, комбікормовий завод, маслозавод.

У 1991 році на Всеукраїнському референдумі на підтвердження Акта проголошення незалежності України за незалежність держави проголосувало 94,2 % мешканців району. У 1991 році район віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (категорія III) постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. На території району діє 46 релігійних об'єднань.

У 1996 році рішенням сесії міської ради народних депутатів від 14 вересня 1996 року затверджено проект герба, прапора і печатки міста Каменя-Каширського. У 1999 році в с. Михнівка було освячено Свято-Стрітенський монастир.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У центрі Каменя-Каширського — залишки давнього городища «Замок», розташованого на правому березі річки Цир. У 1987—1988 роках археологічні дослідження на території городища проводила експедиція Волинського краєзнавчого музею під керівництвом Панишка Сергія Дмитровича.

  • Домініканська спадщина становить найдавніший комплекс пам'яток Каменя-Каширського. Це костел та каплиця, збудовані в першій половині XVII століття. У міжвоєнний період ХХ століття костел ще використовувався для служб, проте в радянський час був сильно перебудований. В ньому деякий час діяла пекарня. Каплиця розташована поруч. Станом на 2012 рік реставрована зовні. Приміщення колишнього костелу не є пам'яткою, каплиця — пам'ятка архітектури місцевого значення. Належить католицькій громаді міста і нею використовується.
  • В центрі міста знаходиться пам'ятка архітектури національного значення церква святого Пророка Іллі, збудована в 1700 році. Дзвіницю церкві надбудували у 1886 році. У 1906 році в цій церкві хрестили майбутнього шевченкознавця Євгена Шабліовського. В ніч на 8 квітня 2015 року церква згоріла[6].
  • Церква Різдва Пресвятої богородиці була збудована у 1723 році на кошти місцевого поміщика Івана Красицького. У 1880 році один із трьох автентичних куполів переробили під дзвіницю.

У місті є кілька пам'ятників та меморіальний комплекс на честь воїнів Радянської армії. Серед пам'ятників — загиблим євреям Камінь-Каширського гетто, загиблим мешканцям Камінь-Каширщини в Афганістані.

Постаті[ред. | ред. код]

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • В.К. Бородчук, В.С. Крившин. Ка́мінь-Каши́рський // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.246-257