Канкрін Єгор Францович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Єгор Францович Канкрін
нім. Georg Ludwig Cancrin
Kankrin Egor Francevich.png
Граф Єгор Францович Канкрін
Народився 16 (27) листопада 1774(1774-11-27)
Ганау, Гессель-Кассель (Німеччина)
Помер 9 (21) вересня 1845(1845-09-21) (70 років)
Павловськ, Росія
Поховання Смоленський лютеранський цвинтарd
Країна Німеччина
Національність німці[1]
Діяльність економіст, письменник, міністр фінансів
Відомий завдяки державний діяч
Alma mater Марбурзький університет
Знання мов німецька
Титул граф
Посада міністр фінансів Російської імперіїd і член Державної ради Російської імперіїd
Військове звання 1904ic-p10r.png Генерал від інфантерії
Конфесія реформатська церква
Рід Q46199926?
Батько Franz Ludwig von Cancrind[2]
У шлюбі з Yekaterina Kankrind
Діти Valerian Michael Cancrind[3], Franz Fabian Cancrind, Viktor Cancrind і Zinaida Keyserlingd
Нагороди
орден Андрія Первозванного орден Святого Володимира 1 ступеня орден Святого Олександра Невського орден Святого Володимира II ступеня орден Святої Анни I ступеня Орден Святої Анни II ступеня Орден Леопольда (Австрія) орден Білого Орла Орден Заслуг (Саксонія) орден «За заслуги» Баварської корони орден Червоного орла орден Червоного орла 1-го класу

Граф Єгор Францович Канкрін (нар. 16 (27) листопада 1774(17741127) — 9 (21) вересня 1845) — російський економіст, державний діяч і письменник німецького походження, генерал інфантерії, міністр фінансів Російської імперії у 18231844 рр.

Життєпис[ред. | ред. код]

Георг Людвіг Канкрін народився в місті Ганау в єврейсько-німецькій сім'ї інженера Франца Канкріна. Батько певний час керував солеварними заводами в Новгородській губернії. Георг Людвіг навчався в Гессенському та Магдебурзькому університетах, потім поїхав до Росії. 1800 року написав проект розвитку вівчарства в Росії, який потрапив на очі віце-канцлера графа Остермана. Канкріна прийнято на роботу до Міністерства внутрішніх справ. Працював помічником генерал-провіантмейстера в чині статського радника, 1809 року написав працю про те, як у війні проти Наполеона, яка наближалась, Росії буде важливо використати своє географічне розташування та ресурси. Під час походу російської армії в Європу відповідав за постачання провіанту для солдатів, відзначився розумним і економним підходом до справи, нагороджений орденом Святої Анни 1-го ступеня.

1823 року призначений міністром фінансів Російської імперії. При ньому була в 18391843 рр. здійснена грошова реформа в Росії, що встановила систему срібного монометалізму, був розпочатий обмін всіх асигнацій на державні кредитні білети, що обмінюються на золото і срібло, емісія платинової монети.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]