Каннусі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Священик в одязі карігіну та вороній шапці.
Священик одягнений в Дзеей, у супроводі міко

Каннуші (【神主】, かんぬし, kannushi, «священик») — шінтоїстський священослужитель. Представник шінтоїського духовенства (神職, шіншьоку). Голова й управитель шінтоїського святилища, де вшановують божество. Первісно — жрець-шаман.[1]

Опис[ред. | ред. код]

Священик виступав як шаман — посередник божеств, оракул, покликаний доносити божественну волю до простих смертних.[2] Він вважався чудотворцем або святим, який завдяки своїй практиці очищувальних ритуалів досяг здатності бути медіумом для божества. Пізніше священик став сприйматися як представник духовенства — людиною, що працює в святилищі та відповідає за релігійні церемонії.[1][3]

У давнину, завдяки синтезу духовної та світської влади, в ролі священика виступав голова роду, який очолював його членів на час релігійних церемоній. Часом це могла бути інша офіційна особа. Пізніше роль священика стала специфічнішою. Термін «каннуші» фігурує як в «Коджікі», так і в «Ніхон шьокі». Згідно з цими текстами, священиками були імператриця Джінґу та імператор Суджін.[2] В одному і тому ж святилищі може бути кілька різних типів священослужителів. Так, наприклад, в Святилищі Ісе або святилищі Оміва можна зустріти Верховного (大神主, Ō-каннуші), загального (総神主, Сō-каннуші) і тимчасового священиків (権神主, Ґон-каннуші)[2][3]

Священики можуть одружитися, і зазвичай їх діти успадковують їх посаду.[4] Хоча ця практика нині не має офіційного статусу, вона, як і раніше, існує.[5]

Одяг священика — традиційний одяг японського аристократа при імператорському дворі. Основі елементи — Дзеей, ебоші та каріґіну, які не мають якого-небудь містичного сенсу. Це підкреслює близький зв'язок між культом божест та фігурою імператора. Інші предмети, що використовуються священством, включають в себе жезли шяку та онуса. Під час виконання релігійних обрядів священикам допомагають жриці міко.

Для того щоб стати священиком, новачок повинен пройти навчання в університеті, схваленому Головним управлінням щінтоїстських святилищ. Зазвичай таким виступає токійський університет Кокуґакуїн. Замість цього можна також пройти іспит на кваліфікацію кандидата. Священикам дозволено ставати не лише чоловікам, але й жінкам. При цьому вдови можуть успадковувати посаду свого покійного чоловіка.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б * Kannushi (in Japanese), Iwanami Kōjien (яп. 広辞苑) Japanese dictionary, 6th Edition (2008), DVD version
  2. а б в Nishimuta, Takao (2007-03-28). Kannushi. Encyclopedia of Shinto. Kokugakuin. Архів оригіналу за 2011-05-20. Процитовано 2009-10-16. 
  3. а б Moriyasu, Jin. Kannushi. Nihon Hyakka Zensho (Japanese). Shogakukan. Архів оригіналу за 2012-09-14. Процитовано 2009-10-16. 
  4. Nishimura, Hajime (1998). A Comparative History of Ideas. Motilal Banarsidass. ISBN 978-8120810044. 
  5. Shinshoku. Encyclopaedia Britannica Online. Архів оригіналу за 2009-03-31. Процитовано 2009-10-16. 

Бібліографія[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Каннуші