Канторович Леонід Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леонид Витальевич Канторович
Леонід Канторович, 1975 рік
Леонід Канторович, 1975 рік
Народився 6 (19) січня 1912(1912-01-19)
Санкт-Петербург, тепер Росія Росія
Помер 7 квітня 1986(1986-04-07) (74 роки)
Москва, СРСР СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Місце проживання Санкт-Петербург
Громадянство / підданство Союз Радянських Соціалістичних Республік
Національність росіяни
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Галузь наукових інтересів математик[1][2][3], економіст[d], викладач університету і науковець[4][5]
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук (1935) і професор (1934)
У шлюбі з невідомо
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з економіки (1975)


CMNS: Канторович Леонід Віталійович на Вікісховищі

Леоні́д Віта́лійович Канторо́вич (6 (19) січня 1912(19120119), Санкт-Петербург — †7 квітня 1986, Москва) — радянський економіст.

Леонід Віталійович Канторович народився 19 січня 1912 р. в Санкт-Петербурзі в сім'ї лікаря. Математичні здібності, виявлені змалку, допомагають йому в 14 років вступити до Ленінградського університету, який закінчує в 1930 р. Навчаючись в аспірантурі фізико-математичного факультету, одночасно викладає математику у вищих навчальних закладах Ленінграда. Стає професором у 1934 р., а через рік отримує ступінь доктора фізико-математичних наук. Професором Ленінградського університету працював до 1960 р.

У 1938 р. вченого запросили на роботу консультантом лабораторії Ленінградської фанерної фабрики. Результатом цієї роботи стала праця «Математичні методи організації й планування виробництва» (1939), де Канторович заклав основи теорії оптимального виробничого планування й лінійного програмування.

Канторович — першовідкривач лінійного програмування у світовій науці. У книжці «Економічний розрахунок найкращого використання ресурсів» (1959) застосував власну теорію лінійного програмування для дослідження широкого кола проблем планування.

Разом з В. Німчиновим засновує в 1958 р. Лабораторію із застосування статистичних і математичних методів у економіці. Того ж року Канторовича обирають член-кореспондентом, а в 1964 р. — дійсним членом Академії наук СРСР.

Восени 1960 р. разом з групою математиків і економістів переїжджає до Новосибірська, де в Сибірському відділенні Академії наук СРСР керує відділом економіко-математичних методів, одночасно працюючи професором Новосибірського університету.

З 1971 р. Канторович — завідувач проблемної лабораторії в Інституті управління народним господарством (Москва). Протягом багатьох років очолював створену цим органом спеціальну раду. Входив до складу різних комісій з переробки методики оцінки економічної ефективності нової техніки, ціноутворення, матеріально-технічного постачання, брав участь у роботі комісій Держплану СРСР тощо.

За внесок у теорію оптимального розподілу ресурсів Леоніду Канторовичу та Тьяллінгу Купмансу в 1975 р. було присуджено Нобелівську премію. Л. Канторович серед усіх Нобелівських лауреатів — єдиний професійний математик.

Помер 7 квітня 1986 р.

  1. http://www.infoplease.com/biography/economists.html
  2. http://www.nndb.com/cemetery/732/000208108/
  3. http://www.tandfonline.com/doi/pdf/10.2753/PET1061-1991030742
  4. http://link.springer.com/content/pdf/10.1134/S1990478907020019.pdf
  5. http://www.researchgate.net/publication/2134523_Linear_Programming_and_Kantorovich_Spaces/file/d912f50584053609de.pdf