Кантор (музика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ка́нтор (лат. cantor — «співак», «співець», «музикант», «читець», «декламатор») — позначення таких професій:

Старовинна музика[ред. | ред. код]

З початку середньовіччя у католицькій церкві під час богослужіннь використовувався григоріанський спів, що передбачав лише чоловічі голоси, а жіночий спів публічне не допускався. Тому в церковних хорах, при виконанні пісноспівів під час літургії, для партій написаних у жіночих регістрах використовувались дитячі голоси: хлопчиків у препубертатному віці, які ще не набули тембру чоловічого голосу — дисканти. З таких хорів, як правило, й виходили кантори. Вони виконували сольні партії у хорі, або окремі твори без акомпанементу, а коли на богослужінні вводились музичні інструменти, — у супроводі лютні або іншого струнного інструмента.

Багато музикантів тієї доби розпочинали свою професійну діяльність з посади кантора. Деякі відомі композитори були канторами головних храмів Рима та інших великих центрів церковного життя.

Канторами були:

Лютеранська церква[ред. | ред. код]

До обов'язків канторів лютеранської церкви часто відносилось повне музичне забезпечення життя парафії. Кантор писав музику до богослужінь, регентував, супроводжував богослужіння грою на органі та викладав музику у парафіяльній школі. Нерідко оплата його праці була незначною, а зайнятість повною.

Канторами були:

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]