Каньйон річки Тари

Каньйон річки Тари
Країна	Чорногорія
Адміністративна одиниця	Муніципалітет Плевляd
Розташовується на водоймі	Тара
Довжина або відстань	80 км
Вертикальна глибина	1300 м
Розташований на природоохороній території	Durmitor National Parkd
Каньйон річки Тари у Вікісховищі

Каньйон річки Тари

Каньйон річки Тари або Ущелина річки Тари (чорн. Kanjon Tare / Кањон Таре) — це частина національного парку «Дурмітор», яка знаходиться в Чорногорії та простягається до Боснії та Герцеговини.

Географія

Каньйон тягнеться від Бистриці, що в Чорногорії, до селища Хум, яке знаходиться в Боснії та Герцеговині, долаючи таким чином 82 кілометри. Останні 36 кілометрів каньйону формують кордон між Чорногорією і Боснією та Герцеговиною. Каньйон має близько 1 300 метрів глибини. Ущелина річки Тари є найглибшим річковим каньйоном в Європі.

У межах Чорногорії каньйон знаходиться під захистом, як частина національного парку «Дурмитор» та програми Світової спадщини ЮНЕСКО.

У каньйоні є скелясті та галькові тераси, піщані пляжі, високі скелі та понад 80 великих печер.

Річка Тара

Вид з Ущелини на річку Тара

Річка Тара стає Дриною на місці злиття з Пивою біля селища Хум. Тара має довжину 115 кілометрів. На території парку річка має падіння 3,6 метри/кілометр з безліччю каскадів, які утворюють «білу воду» між 2 та 4 рафтинговими категоріями.

Річка отримує велику кількість води з численних струмків та декількох коротких приток. Найважливішими лівобережними притоками є Лютица та Сушиця, а правобережними — Васковачка рієка та Драга. Найповноводнішим джерелом Тари є Байловича Сіге, яке розташоване на правому березі та доставляє кілька сотень літрів води кожної секунди. Вода, яка ллється з печери Бучевиця в річку Тара долає висоту 30 метрів та розширюється на більше ніж 115 метрів.

Гуркіт від каскадів у долині річки можна почути на вершинах каньйону. Серед більше ніж 40 каскадів, найбільш відомими є Джаволє Лазі, Соколовина, Биєлі Камен, Горньї Тепачкі Бук та Доньї Тепачкі Бук.

Через те, що річка має досить високу якість води та через унікальність екологічної системи, Тару в 1977 році включили у програму «Čovjek i biosfera» (Людина та біосфера) та внесли до всесвітніх екологічних біосферних резервацій, захистивши місце міжнародними конвенціями.

Річка разом з Дриною є найбільшим європейським місцем існування та нересту лосося дунайського.

Суперечки щодо греблі

Уряд Чорногорії та Республіки Сербської планували затопити значну частину ущелини та спорудити одну або декілька гідроелектричних дамб на Дрині та, можливо, Тарі. План побудови дамб у Боснії та Герцеговині на річці Дрині так і не був здійснений.

Міст на Тарі

Згодом запропонували побудувати дамбу біля селища Бук Биєла, приблизно за 15 кілометрів вниз за течією від кордону з Чорногорією та місці впадіння Тари в річку Пива. Проте проєкт «Бук Биєлської ГЕС» був відтермінований в квітні 2015 через активні протести. У 2018 році проєкт даної ГЕС був відновлений. Концесію було надано компанії «HE Buk Bijela», яка була створена у Фочі в 2018 році.

Водні види спорту

Каньйон є частиною рафтингового шляху по річці Тара. Одноденний рафтинговий маршрут починається в Брстновиці та закінчується у Щепан Полє. Водна траса має довжину 18 кілометрів. Ця частина каньйону має найбільше падіння висоти. Тут налічується 21 з 50 річкових порогів Тари. Найвідоміші пороги це — Брстановичі, Печине, Целиє та Вєрновички.

Рафтинг на Тарі

Довший рафтинговий шлях має 100 кілометрів довжини. Маршрут починається з водоспаду Лютица та проходить під 165-ти метровим монументальним мостом. «Фун'їчки Букови» та «Биєле Плоче» — пороги, які розташовані в «Нисово Врело» — найглибшій частині каньйону. Далі йде підніжжя гори Цуревач, яка має висоту 1 650 метрів. В 2005 та 2009 роках Європейський чемпіонат рафтингу проходив у Боснії та Герцеговині на річках Врбас і Тара.