Каньчуга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Каньчуга
Kańczuga

Герб
Герб
Колишня церква
Колишня церква
Основні дані
50°00′ пн. ш. 22°24′ сх. д. / 50.000° пн. ш. 22.400° сх. д. / 50.000; 22.400Координати: 50°00′ пн. ш. 22°24′ сх. д. / 50.000° пн. ш. 22.400° сх. д. / 50.000; 22.400
Країна Польща Польща
Регіон Підкарпатське воєводство
Столиця для Gromada Kańczuga[d] (gromada of Poland)
Магдебурзьке право 1427
Площа 7,6 км²
Населення 3229 (2011)[1]
· густота 420 (2008[2]) осіб/км²
Висота НРМ 223  м
Телефонний код (48) 16
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів RPZ
GeoNames 769591
Поштові індекси 37-220
Міська влада
Веб-сторінка kanczuga.internetdsl.pl
Мапа


CMNS: Каньчуга на Вікісховищі

Каньчу́га (Канчуга, пол. Kańczuga) — місто в Надсянні (південно-східній Польщі). Належить до Переворського повіту Підкарпатського воєводства.

Історія[ред. | ред. код]

1498 року місто було дощенту знищене під час нападу татар. 1612 року за сприяння дідички Ярослава Анни де Штангенберґ Острозької — вдови волинського воєводи князя Олександра Острозького — було відновлено парафію РКЦ в місті. Наприкінці 18 століття дідичами були князі Сангушки.

Відповідно до «Географічного словника Королівства Польського» в 1882 р. Каньчуга знаходилась у Ланцутському повіті Королівства Галичини і Володимирії, було 2292 мешканці, з них 1213 римо-католиків, 130 греко-католиків і 949 юдеїв. На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці лівобережного Надсяння опинилися в меншості.

27 березня 1934 р. Кальчуга отримала статус міста[3].

Церква[ред. | ред. код]

Мурована церква Покрови Пресвятої Богородиці збудована в 1740 р., відновлена в 1911 р., до 1930 р. була дочірньою церквою парохії Кречовичі. Одночасно церква була осідком Каньчузького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ до 1920 р., коли було ліквідовано деканат, а більшість парохій віднесені до новоствореного Лежайського деканату. В 1930 р. церква стала парохіяльною, до парохії входили також 10 сіл (Лопушка Мала, Лопушка Велика, Манастир, Нижатичі, Микуличі, Сідлечка, Острів, Жуклин, Журовички, Ужейовичі). Після виселення українців у 1945 р. церква перетворена на склад, у 1995 р. — на костел.

Кількість греко-католиків у місті: 1831 — 186, 1849 — 148, 1869 — 149, 1889 — 130, 1909 — 130, 1928 — 584, 1939 — 241.

Станція в Каньчузі

Транспорт[ред. | ред. код]

Місто має залізничне сполучення вузькоколійкою. У 1904 р. прокладена залізниця Динів — Переворськ зі станцією Каньчуга.

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 1578 267 1192 119
Жінки 1651 281 1108 262
Разом 3229 548 2300 381

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]