Канюк неоарктичний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Канюк неоарктичний
Red-tailed Hawk Buteo jamaicensis Full Body 1880px.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Соколоподібні (Falconiformes)
Родина: Яструбові (Accipitridae)
Підродина: Яструбині (Accipitrinae)
Рід: Канюк (Buteo)
Вид: Канюк неоарктичний
Біноміальна назва
Buteo jamaicensis
Gmelin, 1788
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Buteo jamaicensis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Buteo jamaicensis
EOL logo.svg EOL: 1049057
ITIS logo.svg ITIS: 175350
IUCN logo.svg МСОП: 22695933
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 56263
Fossilworks: 129162

Канюк неоарктичний[2] (Buteo jamaicensis) — вид хижих птахів роду Канюк. Найбільш поширений канюк Північної Америки, від заходу Аляски і півночі Канади і аж до Панами та Карибів. Живиться переважно гризунами, вислідковуючи їх з окремих сухих дерев, електричних стовпів та інших високих присад.

Опис[ред. | ред. код]

Характерний червоний хвіст

Неоарктичний канюк за розміром близький до канюка прерієвого, але дещо довший і з трохи меншим розмахом крил. Вага в середньому від 700 г до 1,6 кг, самки на чверть важчі від самців. Довжина тіла становить близько 45-65 см, розмах крил 110—145 см[3]. Дорослі особини переважно темно-буро-рябі зверху і з охристо-рудим хвостом. Забарвлення нижньої частини світло-рябе, часом майже біле, бурі плямки більше сконцентровані на животі, хвіст візуально дещо темніший. Забарвлення молодих особини більш мінливе, хвіст зверху не такий рудий, в тон загального забарвлення, часто темніший, ніж у дорослих особин. В польоті кінці пер крил та плечі темніші, хвіст віялом. Статевого диморфізму за забарвленням немає, самці і самиці забарвлені подібно[4]. У цього хижака потужний загнутий донизу дзьоб та міцні кігті.

Поширення[ред. | ред. код]

Неоарктичний канюк зареєстрований у всіх 50 штатах США та 12 провінціях/територіях Канади, а також у Мексиці, на Багамах та на Кубі. Птахи з північніших районів зазвичай мігрують на південь, рятуючись від сильних морозів[5].

Антропогенний фактор справив вирішальний вплив на розселення неоарктичного канюка. Вирубування лісів створило відкриті місця, необхідні для полювання, а насадження дерев у степових районах дало можливості для гніздування, подібно як і стовпи електропередач та інші високі палі, які ідеально допомагають канюку в його тактиці полювання з високих присад.

Ворона американська атакує канюка, який схопив пташеня

Особливості біології[ред. | ред. код]

Птахи більше полюбляють відкриті місцевості на межею з лісом чи окремими деревами, на яких вони гніздяться. У гніздо на висоті до 25 м самиця відкладає 1-4 білуватих яєць, які висиджує 27-33 дні. Молодь вилітає з гнізда після 5 тижнів[6].

Підвиди[ред. | ред. код]

Загалом виділяють 14 підвидів Buteo jamaicensis, які різняться за розмірами і забарвленням:

  • B. j. jamaicensis,
  • B. j. alascensis,
  • B. j. borealis,
  • B. j. calurus,
  • B. j. costaricensis,
  • B. j. fuertesi,
  • B. j. fumosus,
  • B. j. hadropus,
  • B. j. harlani,
  • B. j. kemsiesi,
  • B. j. kriderii,
  • B. j. socorroensis,
  • B. j. solitudinus,
  • B. j. umbrinus.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2012). Buteo jamaicensis: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 November 2013
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Red-tailed Hawk. Encyclopedia of Life. Процитовано 25 травня 2015. 
  4. Bezener, Andy. Birds of Ontario — Edmonton: Lone Pine Publishing, 2000. — P. 97. ISBN 978-1-55105-236-6
  5. Опис червонохвостого канюка на сайті «Енциклопедія життя»/поширення
  6. Vanner, Michael. A Field Guide to the Birds of Northern America. Paragon Books Publishing, 2006. — P. 69. ISBN 1-40546-308-2