Канівський Успенський собор Св. Георгія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Канівський Успенський собор Св. Георгія
Канівський Успенський собор Св. Георгія
49°45′08″ пн. ш. 31°27′36″ сх. д. / 49.752222222249997685° пн. ш. 31.46000000002777952° сх. д. / 49.752222222249997685; 31.46000000002777952Координати: 49°45′08″ пн. ш. 31°27′36″ сх. д. / 49.752222222249997685° пн. ш. 31.46000000002777952° сх. д. / 49.752222222249997685; 31.46000000002777952
Тип спорудиправославний храм
РозташуванняУкраїна УкраїнаКанів, вул. Героїв Небесної Сотні, 62
Засновниккнязь Всеволод Ольгович
Початок будівництва1144
Будівельна системацегла
Належністьправослав'я
ЄпархіяЧеркаська єпархія ПЦУ
ЕпонімЮрій (Георгій) Змієборець
ПрисвяченняУспіння Богородиці
Канівський Успенський собор Св. Георгія. Карта розташування: Черкаська область
Канівський Успенський собор Св. Георгія
Канівський Успенський собор Св. Георгія (Черкаська область)
Мапа
CMNS: Канівський Успенський собор Св. Георгія у Вікісховищі

Канівський Успенський собор Св. Георгія — собор у місті Канів.

Історія

[ред. | ред. код]

Успенський (Юріївський) собор збудований 1144 року князем Всеволодом Ольговичем, тип малого шестистовпного хрестовокупольного одноверхого храму, близького архітектурою до київських церков — Кирилівської і Богородиці Пирогощі.

Фасади храму прикрашають ряди малих ніш, колись оздоблених фресками; фресками були прикрашені й уступчасті порталі. Собор порівняно добре зберіг усі риси старої архітектури.

У 1185 р. біля стін цього храму готувалася оборона від половців після невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославича. У 1587 р. тут був похований страчений у Львові козацький лідер Іван Підкова.

Крім свого основного призначення храм служив сховищем для міщан під час нападів ворогів. У вересні 1678 року кримські татари й турки підпалили собор, у якому зачинилися канівці. Тривалий час будівля стояла зруйнованою. Перші відновлювальні роботи у 1781—1787 роках, а сучасного вигляду йому надали у 1805—1810 роках.

З Успенським собором пов'язано й ім'я Тараса Шевченка. 8 (20 травня) 1861 року на пароплаві «Кременчук» останки Кобзаря перевезено з Києва до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі. Брати Т. Шевченка хотіли поховати Тараса біля стін Успенського собору, але Григорій Честахівський, який супроводжував прах великого поета зумів відстояти виконання останньої волі Тараса. 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.

У процесі реставрації собору 1966—1970 років були знайдені староукраїнські елементи. Протягом 1972—1990 рр. у приміщенні собору функціонував Канівський музей народного декоративного мистецтва.

Після остаточної реставрації 1993 року собор передали релігійній громаді Української православної церкви (Московського патріархату).

У 2003 році виконавчий комітет Канівської міської ради дозволив Українській Православній Церкві Московського Патріархату оформити право власності на собор. Потім УПЦ МП зареєструвала право колективної власності на нього.

У 2024 році приватизація пам'ятки рішенням суду визнана незаконною. В серпні 2024 року парафіяни прийняли пішення перейти до Православної церкви України[1].

Див. також

[ред. | ред. код]


Література

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. У Каневі парафія вийшла зі складу Московського Патріархату - РІСУ. Релігійно-інформаційна служба України (укр.). Процитовано 11 серпня 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]