Каплан Лев Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лев Борисович Каплан
Каплан Л. Б.jpg
Народження 6 травня 1899(1899-05-06)
Могилів-Подільський, Могилівський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть 19 травня 1972(1972-05-19) (73 роки)
  Київ, СРСР
Навчання Харківський художній інститут
Діяльність художник-гравер
Член Спілка художників України
Нагороди
Хрест Хоробрих орден Вітчизняної війни II ступеня медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Варшави»

Лев Борисович Капла́н (6 травня 1899, Могилів-Подільський — 19 травня 1972, Київ) — український графік, карикатурист; член Асоціації художників Червоної України; член Спілки художників України з 1937 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 24 квітня [6 травня] 1899(18990506) року в місті Могильові Подільської губернії (тепер Могилів-Подільський, Вінницька область). З 1919 по 1920 рік виконував плакати для «Вікон УкРОСТА». Учасник громадянської війни. Учасник художіх виставок з 1924 року, республіканських з 1929 року, зарубіжних з 1931 року. У 19241929 роках навчавя в Харківському художньому інституті, (викладачі Михайло Шаронов, Митрофан Федоров, Олексій Кокель). Брав участь у німецько-радянській війні. Під час війни працював для «Агітвікон» та фронтової газети «Красная Армія».

З 1946 року жив в Києві в будинку на вулиці Академіка Філатова, 10а, квартира 4. Помер в Києві 19 травня 1972 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкової і сатиричної графіки:

  • афіша до виставки «Сучасна австрійська гравюра» (1931);
  • плакати:
    • «16. 270. 000 тонн вугілля — бойова програма Донбасу на ударний квартал» (1931);
    • «Не засмічуй вбиральні!» (1932);
    • «Не вари в коридорі!» (1932);
    • «Не вимітай сміття на сходи!» (1932);
    • «Хата скраю…» (1963);
  • ілюстрації:
    • до альбому «Пушкін» (Київ, 1937, літографія, у співавторстві);
    • комедії «Віндзорські витівниці» В. Шекспіра (1949);
    • збірника «Україна сміється» (Київ, 1960);
  • «Т. Шевченко та М. Щепкін у Москві» (1939);
  • цикли малюнків:
    • «Фронтові замальовки» (1941—1945);
    • «Фронтова сатира» (1944—1946);
  • «Підпалювачі» (1949);
  • серія «Типи, що йдуть у минуле» (1953—1954),
  • агітплакати (1961—1965).

Вміщував сатиричні малюнки та карикатури в журналі «Червоний перець» (19271934) та «Перець»1943 року).

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом Вітчизняної війни 2 ступеня (4 серпня 1944), Хрестом Хоробрих (Польща), медалями «За оборону Сталінграда» (22 грудня 1942), «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945), «За взяття Берліна» (9 червня 1945), «За визволення Варшави» (9 червня 1945)[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]