Пилипче (Чортківський район)
| село Пилипче | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Іване-Пустенська сільська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1415 |
| Населення | 1 079 |
| Територія | 6.504 км² |
| Густота населення | 165.9 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48746 |
| Телефонний код | +380 3541 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°38′27″ пн. ш. 26°05′13″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
168 м |
| Водойми | річки: Нічлава, Білка |
| Відстань до районного центру |
30 км |
| Найближча залізнична станція | Іване-Пусте |
| Відстань до залізничної станції |
8 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48748, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Іване-Пусте, вул. Шевченка Т.Г., буд. 65 |
| Карта | |
  Пилипче | |
 Пилипче | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Пили́пче — село в Україні, в Іване-Пустенській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Нічлава, на півдні району. До 2020 центр сільради. До 1947 біля Пилипча був хутір Давидів, виведений із облікових даних у зв'язку з переселенням жителів; приєднаний хутір Очерет.
Населення — 960 осіб (2007).
Поблизу Пилипчого виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури.
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване на відстані 378 км від Києва, 107 км — від обласного центру міста Тернополя та 18 км від міста Борщів. У селі річка Білка впадає у річку Нічлаву.
Історія[ред. | ред. код]
Перша писемна згадка — 1415 року як Філіповище. Назва села, ймовірно, походить від імені Пилип (польське Філліп)[1].
З 1510 року — містечко у власності шляхтича Я. Подфілліпського.
Діяли «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інші товариства, Братство тверезості, кооператива.
Населення[ред. | ред. код]
За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[2]:
| Мова | Число ос. | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 99,91 | |
| російська | 0,09 |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Є церква Успіння Пресвятої Богородиці (1907, кам'яна).
Споруджено пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968), та воякам УПА (1992).
У селі є римсько-католицька каплиця (1926, руїна)[3].
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, музей Я. Гніздовського (від 1992), торгові заклади.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- П. і А. Бурак — одні з праведників народів світу[4];
- Герасимович Ганна Юліанівна — українська вишивальниця;
- Яків Гніздовський (1915—1985) — український графік, живописець, скульптор;
- Гніздовський Яків Іванович (1943—2019) — український живописець;
- Колодрубський Василь Якович (1935—1988) — український журналіст;
- Іван Лутинець (1982 — ?.01.2023, біля н.п. Новоандріївка, Донецька область) — український військовик, учасник російсько-української війни.[5]
- Лушпинський Антін-Володимир Леонтійович (1882—1964) — український греко-католицький священник, громадський діяч, капелан УГА.
- Д. Стратійчук — релігійний діяч;
- М. Стратійчук — педагог, громадський діяч;
- Я. Стратійчук — педагог, громадський діяч.
Світлини[ред. | ред. код]
-
Церква Пресвятої Богородиці (1907р.) -
Старий млин на річці Нічлава -
Місток через річку Нічлаву
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Крищук М. Топоніміка Тернопільщини: навчально-методичний посібник. — Тернопіль, 2011. — С. 132.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 23 березня 2022.
- ↑ Пилипче. (Філіпківці). Колишня каплиця без титулу [Архівовано 7 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Костели і каплиці України.
- ↑ Бергер Е. — «Русалка Дністрова». — 1994. — Грудень.
- ↑ ЛУТИНЕЦЬ Іван Васильович. Тернопільщина (укр.). Процитовано 24 січня 2023.
Література[ред. | ред. код]
 |
У Вікісловнику є сторінка Пилипче. |
- В. Процюк, В. Уніят. Пилипче // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2.
| |||||
| |||||||||||||||||
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |