Каплиця Товариства рятування на воді
| Каплиця Товариства рятування на воді | |
|---|---|
 Каплиця Товариства рятування на воді | |
| 50°27′31″ пн. ш. 30°31′37″ сх. д. / 50.45884459003535483° пн. ш. 30.52698206695662009° сх. д.Координати: 50°27′31″ пн. ш. 30°31′37″ сх. д. / 50.45884459003535483° пн. ш. 30.52698206695662009° сх. д. | |
| Тип споруди | каплиця |
| Розташування |
 Україна, Київ |
| Архітектор | Володимир Безсмертний |
| Засновник | Товариство рятування на воді |
| Кінець будівництва | 1900 |
| Зруйновано | 1920-ті |
| Відбудовано | не відбудовувалась |
| Стиль | псевдоросійський |
| Адреса | знаходилася на Поштовій площі |
  Каплиця Товариства рятування на воді (Київ) | |
 | |
Каплиця Товариства рятування на воді — колишня православна каплиця в Києві на Поштовій площі; збудована 1900 року та знищена у 1920-ті—1930-ті роки[1]. Стояла на березі Дніпра на початку Набережного шосе[2], приблизно на місці Річкового вокзалу[1].
Історія храму[ред. | ред. код]
З початку 1890-х років у Києві діяв Київський округ Імператорського Російського товариства рятування на водах[3]. Це Товариство опікувалось облаштуванням купалень на Дніпрі та наданням організованої допомоги тим, хто потерпає на воді, зокрема, утримувало низку рятувальних станцій[4]. У 1900 році Товариство влаштувало на Поштовій площі, біля пристані пункт надання медичної допомоги постраждалим і каплицю для відспівування тих, кого не встигли врятувати[2]. Проєкт каплиці розробив архітектор Володимир Безсмертний[2][4][1]. Це була невелика дерев'яна на цегляному підмурку, квадратна у плані споруда[1], зведена згідно настанов Синоду у псевдоросійському стилі: з шатровим завершенням і різьбленим дерев'яним декором[4][5]. Каплиця стояла на невеликому спеціально обладнаному майданчику на схилах Дніпра, навколо був облаштований сквер[2].
За радянських часів, у 1920-х[2] — на початку 1930-х років (точна дата невідома) каплицю розібрали[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Третяк, 2004, с. 94.
- ↑ а б в г д Кальницький, 2012, с. 131.
- ↑ Ковалинський, 2008, с. 155.
- ↑ а б в Малаков, 2013, с. 92.
- ↑ Майко, 2020, с. 468.
Джерела[ред. | ред. код]
- Малаков Д. В. Каплиця Товариства порятунку на водах // Архітектор Безсмертний. Доцільність і естетика. — К. : Видавничий дім «Кий», 2013. — 232 с. — 1000 прим. — ISBN 978-966-8825-74-3.
- Третяк К. О. Втрачені споруди та пам'ятники Києва: довідник. — К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2004. — 248 с. — 500 прим. — ISBN 966-594-548-3.
- Кальницький М. Б. Зруйновані святині Києва: втрати та відродження. — К. : Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012. — 224 с. — 600 прим. — ISBN 978-966-489-183-4.
- Ковалинський В. В. Київ на воді // Київські мініатюри. — К. : Купола, 2008. — Т. 7. — 596 с. — (Київські мініатюри) — 1000 прим. — ISBN 978-966-8679-10-0.
- Майко В. В. Православные церкви Киева 1037—1917: энциклопедический справочник. — Симферополь, 2020. — 475 с. — ISBN 978-5-905463-15-0.
- Храми Києва. Мультимедійна енциклопедія. 3DMEDIA, 2000.
