Каплунівка (Краснокутський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Каплунівка
Пам'ятник знак на в’їзді до села, присвячений 320 річчю села
Пам'ятник знак на в’їзді до села, присвячений 320 річчю села
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Краснокутський
Рада/громада Каплунівська сільська рада
Код КОАТУУ 6323581201
Облікова картка Каплунівка 
Основні дані
Засноване 1688
Населення 855
Площа 5,63 км²
Густота населення 151,87 осіб/км²
Поштовий індекс 62010
Телефонний код +380 5756
Географічні дані
Географічні координати 50°10′06″ пн. ш. 35°06′29″ сх. д. / 50.16833° пн. ш. 35.10806° сх. д. / 50.16833; 35.10806Координати: 50°10′06″ пн. ш. 35°06′29″ сх. д. / 50.16833° пн. ш. 35.10806° сх. д. / 50.16833; 35.10806
Середня висота
над рівнем моря
155 м
Відстань до
районного центру
20 км
Найближча залізнична станція Гути
Відстань до
залізничної станції
18 км
Місцева влада
Адреса ради 62010, с. Каплунівка, вул. Леніна, 18; тел. 9-31-16
Сільський голова Сусла Віталій Васильович
Карта
Каплунівка. Карта розташування: Україна
Каплунівка
Каплунівка
Каплунівка. Карта розташування: Харківська область
Каплунівка
Каплунівка

Каплу́нівка — село в Україні, у Краснокутському районі Харківської області. Населення становить 855 осіб. Орган місцевого самоврядування — Каплунівська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село Каплунівка знаходиться на річці Хухра, недалеко від її витоків. Нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Мойка. На відстані 1 км розташоване село Гаркавець. На річці зроблено кілька загат. До села примикає великий лісовий масив.

Місцевість села Каплунівка має мальовничий вид. Село розташоване на двох невеликих схилах, між якими сріблом виблискують ставки: Маслів, Церковний, Фабриканський, Мойчанський, Балки, Панський. З південної та південно-східної сторони Каплунівка густою стіною оточує ліс. Розкішні дуби, стрункі ялини, зелені сосни стоять немов сторожа, захищаючи село від суховіїв. Ставки славляться своєю рибою і рибалки із всієї округи з'їжджаються сюди, щоб відпочити та порибалити.

Назва[ред. | ред. код]

Село заснував козак Охтирського полку на прізвисько Каплун в 1688 році. Від його прізвиська пішла назва населеного пункту.

Також існують версії, що назва села пішла від назви птахів, яких в ті часи водилося дуже багато — каплуни. Під час війни Російської імперії зі шведським королем Карлом 12 село постраждало. Військо шведського короля йшло через Каплунівку на Полтаву. В селі існувала дерев'яна церква, в якій знаходилася ікона Каплунівської Божої Матері (копія Казанської божої Матері). Карл XII тричі наказував підпалити церкву, але всі три рази вона не горілі. Тоді і з'явилася легенда, що то ікона Каплунівської Божої Матері врятувала церкву від пожежі.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

За давніми переказами в 1687 р. житель польського містечка Умані Іван Ілліч Уманов по виході своєму з Польщі в Росію прийшов в Слободсько-українські полки і звернувся в полковому місті Охтирка до командира Охтирського полку Стольника і полковника Івана Івановича Перекрестова, а в наступному 1688 р. полковник наказав в 20 верстах від м. Охтирки при витоку річки Хухрі заселити нове село, а осадчий був по прізвищу Каплун, звідси назва села Каплунівка. Про це нам розповідає книга " Сказание о чудотворной иконе Каплуновской Богоматери ", яка була написана нашим земляком В. І. Линником в 1909 році.

У Каплунівці влітку були великі ярмарки, з'їжджалися люди з усієї України, ярмарок тривав три чотири дні, на вигоні ставилися намети, займали певні місця торговці і йшла активна торгівля. Привозили багато різноманітного товару: взуття, матерії, різного одягу, цигани продавали коней. Тут же неподалік встановлювалася карусель. Це було велике свято для всіх людей, а особливо для малечі.

За даними на 1864 рік у власницькому селі Богодухівського повіту Харківської губернії мешкало 1252 особи (596 чоловіків та 656 жінок), налічувалось 226 дворових господарств, існувало 2 православні церкви, суконна фабрика, винокурний та селітряний заводи[1].

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Пархомівської волості мешкало 1811 осіб, налічувалось 330 дворових господарств, існували 2 православні церкви, школа, 4 лавки, паровий млин, відбувались базари по неділях й 2 щорічних ярмарки[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2334 осіб (1202 чоловічої статі та 1132 — жіночої), з яких 2333 — православної віри[3].

До революції село Каплунівка було великим і багатим, селяни жили заможно, мали свої наділи землі від 1 до 3 і більше десятин. Працювали на поміщицьких землях Харитоненка. В селі було близько 1000 будинків, сім"ї були великими, майже в кожній сім"ї було по 7-10 дітей. Після революції в селі утворилися органи радянської влади. Всі поміщицькі землі були віддані селянам.

На початку війни в селі Каплунівка було 2935 жителів, 720 із них — зі зброєю в руках пішли на захист Батьківщини. Тільки з самої школи пішли на війну ЗО учителів. За мужність і відвагу, проявлену на фронтах Німецько-радянської війни, 207 чоловік були нагороджені орденами і медалями, а Нестеренку Івану Максимовичу за взяття висоти в бою під Мелітополем, за вміння командувати, за особисте геройство було посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 242 жителі села віддали своє життя, захищаючи нашу Батьківщину. Близько 200 чоловік молоді було вивезено насильно в Німеччину. При звільненні села від німецьке — нацистських загарбників загинуло 154 воїна. В центрі села, біля школи, на братській могилі поставлено скульптурний пам'ятник — воїн з автоматом з букетом квітів в руках.

Афганська війна… Скільки горя вона принесла в українські оселі. Не минуло це горе і нашого села. 18 юнаків із Каплунівки служили в Афганістані. А Третяк Сергій Борисович загинув, виконуючи інтернаціональний обов'язок.

Каплунівська ікона Пресвятої Богородиці[ред. | ред. код]

Село Каплунівка засноване в 1688 р., в цьому ж році полковник Перехрестов побудував у селі дерев'яну церкву в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці. Бєлгородський митрополіт Аврамій 1 липня 1688 року посвятив Івана Уманова в сан священика і направив його священиком в Каплунівську церкву. Іван Ілліч Уманов відомий благочестивим життям і живою сердечною вірою 8 вересня 1688 року побачив сон, в якому до нього з'явився старець, убілений сідиною, який сказав йому: «Після цього, в третій день прийдуть до тебе із Москви три іконописці: перший — 60, другий восьмидесяти, третій — дев'яноста літ. У цього останнього зніми із верху із в'язки сім ікон і віддай йому, а восьму Богородичну з відображенням Казанської Богоматері з честю прийми до себе, через яку благодать і милість отримаєш». Після цього видіння священик Іван постився і служив обідні в церкві протягом трьох днів, на третій день він зустрів іконописців, запросив до себе додому, пригостив, у старшого з них взяв ікону, яку поставив у себе в домі і протягом двох тижнів світив перед нею свічу і молився, в третю суботу по Закінченню читання правил заснув і знову бачив чудесний сон: перед ним стояла дівчина несказанної краси, яка, торкнувшись його плеча, сказала: «Ієрей Іоан, непримушуй Мене бути в твоєму домі, а віднеси в Храм Божий».

Священик проснувся від сну і з жахом побачив у своїй горниці світло, яке сходило ніби від блискавки, кругом ікони було чудесне сяйво. В той же час священик зібрав старців села, щоб засвідчити перед ними про все що сталося, звершив перед іконою молебінь і урочисто переніс її в церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Це було 24 вересня 1688 року. З того часу від ікони стали сходити чудеса по сердечних молитвах віруючих, а православні християни 24 вересня стали відзначати свято чудотворної Каплунівської ікони Пресвятої Богородиці.

Сьогодення[ред. | ред. код]

В селі є НВК, де навчається 53 учні та працює 12 вчителів, будинок культури на 320 місць, бібліотека з книжковим фондом 7100 екземплярів, працює 5 торгових точок, відділення зв'язку, ФАП. На території села знаходяться два господарства ТОВ «Козіївське» та ПП «Дніпро», в обробітку яких більше 200,0 га землі, чотири фермерських господарства, які обробляють 200,0 га землі, є шість приватних підприємств: по переробці деревини, по переробці сільськогосподарської продукції, по продажу товарів та продуктів.

Галерея[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-249)