Капустинці (Збаразький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Капустинці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Збаразький
Рада/громада Капустинська сільська рада
Код КОАТУУ 6122483901
Основні дані
Засноване 1830
Населення 204
Територія 0.034 км²
Густота населення 6000 осіб/км²
Поштовий індекс 47350
Телефонний код +380 3550
Географічні дані
Географічні координати 49°43′44″ пн. ш. 25°48′59″ сх. д. / 49.72889° пн. ш. 25.81639° сх. д. / 49.72889; 25.81639Координати: 49°43′44″ пн. ш. 25°48′59″ сх. д. / 49.72889° пн. ш. 25.81639° сх. д. / 49.72889; 25.81639
Водойми Гнізна
Відстань до
районного центру
7 км
Найближча залізнична станція Красносільці
Відстань до
залізничної станції
1 км
Місцева влада
Адреса ради 47350, с.Капустинці, вул.Молодіжна,17
Карта
Капустинці. Карта розташування: Україна
Капустинці
Капустинці
Капустинці. Карта розташування: Тернопільська область
Капустинці
Капустинці

Капу́стинці —село в Україні, в Збаразькому районі Тернопільської області. Розташоване на річці Гнізна, в центрі району. Центр сільради, якій підпорядковані села Зарудечко, Капустинський Ліс, Мусорівці.

Населення — 204 особи (2001).

Історія[ред. | ред. код]

Поблизу Капустинець виявлено пам'ятки трипільської культури та поховання перших століть н. е.

Засноване у першій половині XIX ст.

Внаслідок зливи 1908 село було підтоплене.

Діяли «Просвіта», «Союз українок» та інші українські товариства.

Релігія[ред. | ред. код]

Є мурована церква святого Михаїла.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1970), встановлено «фігуру» Матері Божої (1992).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І—ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • літератор О. Шуплат.

Проживали[ред. | ред. код]

  • посол до австрійського парламенту Я. Остапчук.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Про Капустинці видав книжку П. Телев'як «Від своєї долі не втечеш» (Лондон, 1998).

Література[ред. | ред. код]