Капустин Яр
| Капустин Яр | |
| Дата створення / заснування |
1946  |
|---|---|
 | |
| Офіційна назва |
рос. 4-й Государственный центральный межвидовой полигон Российской Федерации (4 ГЦМП) |
| Коротка назва |
Капустин Яр |
| Країна |
 Росія |
| Адміністративна одиниця |
Знаменськ |
 | |
 | |
 | |
| Офіційний сайт(рос.) | |
 Капустин Яр у Вікісховищі | |
48°33′56″ пн. ш. 46°17′43″ сх. д. / 48.5655° пн. ш. 46.2952° сх. д.
Капу́стин Яр (скорочено — Кап-Яр, офіційна назва — 4-й Державний центральний міжвидовий полігон Російської Федерації (4 ГЦМП) — ракетний військовий полігон в північно-західній частині Астраханської області.
Полігон створений у 1946 році для випробувань перших радянських балістичних ракет. Нахил орбіти: мінімальний 48,4°, максимальний 50,7°. Площа полігону близько 650 км² (займав площу до 0,40 млн га), розташований переважно в Росії, але займає також землі в межах Атирауської і Західно-казахстанської областей Казахстану.
Адміністративно-житловий центр полігону — місто Знаменськ (ЗАТО) з чисельністю населення 32,1 тис. чол. (2005). Іменується полігон по назві розташованого поруч старовинного села Капустин Яр, що примикає з південного сходу до міста Знаменськ.
3 червня 1947 року Постановою Ради Міністрів СРСР ЦК ВКП (б) № 2642–817 місцем дислокації нового ракетного полігону був визначений Капустин Яр, начальником полігону призначений генерал-майор Василь Іванович Вознюк. На майбутній полігон перші офіцери прибули 20 серпня 1947 року.
У вересні 1947 року з Німеччини прибула бригада особливого призначення генерал-майора О. Ф. Тверецького, потім два спецпотяги з устаткуванням, сформовані в Німеччині. На початок жовтня 1947 року, окрім бетонного випробувального стенда і бункера на 1-му майданчику, були побудовані стартовий майданчик з бункером, тимчасова технічна позиція, монтажний корпус; побудовано шосе і 20-кілометрову залізничну гілку, що сполучає полігон з головною магістраллю на Сталінград (Волгоград).
Будівництва житла на полігоні не велося аж до 1948 року, будівельники і випробувачі жили в наметах, землянках, тимчасових будівлях, а також квартировались в селянських хатах села Капустин Яр. Керівництво полігону проживало у спецпотягу. До 1 жовтня 1947 року Вознюк доповів керівництву про готовність полігону для проведення пусків ракет, 14 жовтня 1947 року на полігон прибула перша партія ракет Фау-2 (А-4).
18 жовтня 1947 року, о 10:47 за київським часом, відбувся перший старт балістичної ракети в СРСР. У період з 18 жовтня по 13 листопада 1947 року було запущено 11 ракет Фау-2, з яких 9 досягли мети (хоча і з великим відхиленням від заданої траєкторії), а 2 зазнали аварії.
З 1947 по 1957 року Капустін Яр був єдиним місцем випробувань радянських балістичних ракет. На полігоні були проведені випробування ракет Р-1 (вересень — жовтень 1948 року, вересень — жовтень 1949 року), Р-2 (вересень — жовтень 1949 року), Р-5 (березень 1953), Р-12, Р-14, і т. д. У 1950-х роках для відпрацювання на полігоні ракет Р-1, Р-2 і Р-5 з'явилася необхідність у створенні техніки здатної здійснювати різного роду траєкторні вимірювання. Для цих цілей в НДІ-4 МО СРСР була розроблена концепція полігонного вимірювального комплексу (ПВК). Для вимірювальних пунктів (ВП) цього комплексу за завданням НДІ-4 почали створюватися телеметрична апаратура, станції траєкторних вимірювань, апаратура системи єдиного часу[1].
На полігоні Капустин Яр проходили пуски міжконтинентальної крилатої ракети «Буря» у 1957—1959 роках.
20 травня 1960 року на території державного полігону був утворений Навчальний центр ракетних військ сухопутних військ, в завдання якого входило формування бойової злагодженості створюваних ракетних частин, навчання і перепідготовка фахівців-ракетників, створення нормативних документів для усебічної бойової діяльності ракетних частин Сухопутних військ.
16 березня 1962 Капустин Яр став космодромом: був здійснений запуск супутника «Космос-1». Надалі з космодрому Капустин Яр стартували невеликі дослідницькі супутники, для запуску яких використовувалися ракета-носій легкого класу серії «Космос».
У подальші роки на полігоні випробовувалося і випробовується велика кількість різноманітних ракет малої і середньої дальності, крилатих ракет, комплексів і ракет ППО.
За відкритими даними, починаючи з 1950-х років, на полігоні Капустін Яр проведено як мінімум 11 ядерних вибухів[2] (на висоті від 300 м до 5,5 км)сумарна потужність яких становить приблизно 65 атомних бомб, скинутих на Хіросіму. Окрім ядерних випробувань, у Капустином Яру було підірвано 24 тис. керованих ракет, випробувані 177 зразків військової техніки, знищені 619 ракет РСД-10.
У 1994 році до складу 4 ГЦП МО РФ увійшов випробувальний полігон військ Протиповітряної оборони. У жовтні 1998 роки 4 Державний Центральний полігон перетворений в 4 Державний Центральний Міжвидовий полігон. У 1998 році полігон «Сари-Шаган» (що знаходиться в південно-східному Казахстані і орендований Росією) був виведений із складу військ ППО і перепідпорядкований 4-у Державному Центральному Міжвидовому полігону[3]. У 1999 році на полігон «Капустин Яр» перебазовані російські війська з казахстанського полігону «Емба»[4].
27 вересня 2007 року, вранці, на полігоні помер від серцевого нападу генеральний конструктор НПО «Алмаз» Олександр Леманський, керівник робіт по ЗРК З-400 «Тріумф» та інших системах ППО і ПРО.
У 2008 році РФ здійснила 27 запусків ракет-носіїв, зберігши за собою перше місце у світі за кількістю пусків і перевершивши свій власний показник за 2007 рік. Більшість (19) з 27 запусків виконані з космодрому Байконур, шість — з космодрому Плесецьк (Архангельська область). По одному космічному старту здійснено з пускової бази «Ясний» (Оренбурзька область) і полігону Капустин Яр[5].
Російські та казахстанські медіа випустили не один матеріал про те, як ракетні випробування впливають на здоров'я місцевих мешканців. Враховуючи близькість кордону, жителі Казахстану також відчувають на собі наслідки життя біля Капустиного Яру. До того ж, частину території Казахстану РФ орендує заради випробувань. Існує багато свідчень, що діти народжуються із різними захворюваннями, але РФ не виплачує компенсацій[6].
| Вироби | Дата |
|---|---|
| A-4 (V-2) | жовтень 1947 |
| «Іздєліє Т» (копія V-2) | 18 жовтня 1947 |
| С-25 «Беркут» | |
| Р-1 | 10 жовтня 1948 |
| Р-11ФМ | 3 січня 1955 |
| Р-5М | 20 січня 1955 |
| Р-5М зі штатної БЧ | 2 лютого 1956 |
| Р-12 | 22 червня 1957 |
| Р-13 | березня 1959 |
| Р-14 | 6 липня 1960 |
| Р-14У-«Чусова» | 11 лютого 1962 |
| 11К63 «Космос» | 16 березня 1962 |
| РТ-21М РСД-10 «Піонер» | 21 вересня 1974 |
| ЗРК С-400 «Триумф» | 12 лютого 1999 |
| Тополь-М[7] | 2000-і |
| Іскандер-М | 2006 |
| Орєшнік | 2023 |
21 листопада 2024 року, російські війська вперше завдали удар по українському місту Дніпро міжконтинентальною балістичною ракетою РС-26 «Рубіж». Таким чином Україна стала першої країною у світі, проти якої було застосовано міжконтинентальну балістичну ракету[8]. За оцінками експертів, її стартова маса становить 40-50 тонн, дальність сягає 6 тис. км, а ракета може нести чотири роздільні бойові блоки потужністю 0,3 Мт кожен, аналогічні до тих, що встановлюються на РС-24 «Ярс». Існує припущення, що «Рубіж» може бути оснащений гіперзвуковим плануючим блоком типу «Авангард». Також зазначається, що вона призначена для доставки ядерних зарядів.
5 лютого 2026 року Сили оборони України успішно вразили полігон. Далекобійні дрони вдарили по інфраструктурі об'єкта. Операція тривала протягом січня 2026 року, в результаті було уражено дві будівлі комплексу передстартової підготовки балістичних ракет середньої та міжконтинентальної дальності на майданчику № 105[9][10].
- Вознюк Василь Іванович, генерал-полковник артилерії (1946—1973)
- Пичугін Юрій Олександрович, генерал-лейтенант (1973—1975)
- Дегтяренко Павло Григорович, генерал-лейтенант (1975—1981)
- Лопатін Микола Якович, генерал-майор (1981—1983)
- Мазяркін Микола Васильович, генерал-лейтенант (1983—1991)
- Тонких В'ячеслав Костянтинович, генерал-лейтенант (1991—1997)
- Ющенко Валерій Піменович, генерал-лейтенант (1997—2000)
- Перевозчіков Микола Іванович, генерал-лейтенант (2000—2006)
- Мазуров Валерій Михайлович, генерал-лейтенант (2006—2010)
- Корольов Михайло Ремович, генерал-майор (з 2010)
- ↑ ОКБ МЭИ.[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ 1/3_11.htm Ядерні випробування в СРСР, том 1, глава 3.
{{cite web}}: Перевірте значення|url=(довідка)[недоступне посилання з липня 2019] - ↑ 54-я ОВЭ. Архів оригіналу за 21 лютого 2009. Процитовано 23 лютого 2011.
- ↑ Історія полігону «Капустин Яр».[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Росія випередила США і Європу за кількістю запусків космічних ракет у 2008 році. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 лютого 2011.
- ↑ Бідність та хвороби. Яким є життя в Капустиному Яру, звідки РФ запускає ракети. Главком. 26 листопада 2024.
- ↑ Випробування окремих складових частин
- ↑ Україна стала першою країною, яку атакували міжконтинентальною ракетою — Стратком ЗСУ. Главком. 21 листопада 2024.
- ↑ Удар по Капустиному Яру. OSINT-аналітики показали, які об'єкти було уражено (фото). NV.ua. 6 лютого 2026.
- ↑ Удар по полігону з "Орєшніком": Генштаб відзвітував про наслідки. РБК-Украина (укр.). Процитовано 2 березня 2026.
- В. В. Кавелькина, М. А. Голов, И. В. Шумакова, А. А. Глушков, А. Б. Гордиенко, В. И. Шовкунов. «60 лет. Полигон Капустин Яр» 2006. — 139 с.
- Капустин Яр — історія полігона.
- Сайт полігона Капустин Яр. [Архівовано 24 лютого 2011 у Wayback Machine.]
- Полігон Капустин Яр.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
