Капустяни (Кам'янець-Подільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Капустяни
Герб Прапор
Садибний будинок
Садибний будинок
Садибний будинок
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Громада Новоушицька селищна громада
Основні дані
Засноване 1740
Населення 869 (станом на 01.01.2010)
Площа 3,298 км²
Густота населення 286,23 осіб/км²
Поштовий індекс 32612
Телефонний код +380 3847
Географічні дані
Географічні координати 48°53′34″ пн. ш. 27°10′05″ сх. д. / 48.89278° пн. ш. 27.16806° сх. д. / 48.89278; 27.16806Координати: 48°53′34″ пн. ш. 27°10′05″ сх. д. / 48.89278° пн. ш. 27.16806° сх. д. / 48.89278; 27.16806
Середня висота
над рівнем моря
305 м
Водойми річка Глибочиця та два ставки побіля села
Відстань до
обласного центру
100 км
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Дунаївці
Відстань до
залізничної станції
50 км
Місцева влада
Адреса ради 32612, Хмельницька обл., Новоушицький р-н, с. Капустяни
Карта
Капустяни. Карта розташування: Україна
Капустяни
Капустяни
Капустяни. Карта розташування: Хмельницька область
Капустяни
Капустяни
Мапа
Мапа

CMNS: Капустяни у Вікісховищі

Капустяни́ — село в Україні, у Новоушицькій селищній територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Селом протікає річка Глибочиця, ліва притока Ушиці. На північ йдуть села Глібів та Слобода, на схід розташований Новий Глібів, на південь Глибочок.На південний захід знаходиться село Миньківці.

В околицях села були знайдені поселення трипільської культури та срібні сережки XVI—XVII століть. Також був знайдений срібний свисток Катерини II та різні царські монети. [джерело?]

Символіка[ред. | ред. код]

Герб[ред. | ред. код]

Золотий щит розділений на дві частини. У верхньому лазурному полі летить лелека з червоним дзьобом та лапами й чорним оперенням — знак рідного дому. На зеленій нижній частині щита розміщено сніп пшеничного колосся обв'язаний золотою мотузкою, що символізує достаток та напрям діяльності мешканців села.

Прапор[ред. | ред. код]

Прямокутне полотнище складається з двох частин. Верхня половина прапора блакитного кольору, нижня — зеленого кольору. У правому верхньому куті зображено жовтий сніп пшеничного колосся обв'язаний золотою мотузкою, що символізує достаток та напрям діяльності жителів села.

Історія[ред. | ред. код]

Національний банк репресованих
Список жертв Голодомору, Хмельницька область

Колись у давнину село Капустяни складалось із двох частин: Капустян і Лопатівки. В XV—XVI століттях на сучасній території села Капустяни з'явились переселенці з сіл Капустяни Брацлавського і Лопатинці Ярмолинецького повітів (тепер Вінницької області). Жителі цих сіл, переселившись, зберегли найменування своїх сіл.

Капустяни позначені на «Генеральній карті України», або ж «Загальному плані Диких Полів, простіше кажучи Україна, з незалежними провінціями» («Generalis Camporum Desertorum vulgo Ukraina. Cum adjacentibus Provinciis») французького інженера Гійома Боплана (був на службі у польського короля, будував фортифікаційні споруди), виданій у 1648 році у Данцигу.

Наприкінці XIX століття село Капустяни було численним. За переписом населення 1897 року в Капустянах проживало 1707 українців. В XIX столітті За тих часів в селі знаходився гмінний уряд, якому підпорядковувались усі навколишні села. Капустяни належали поміщикам-землевласникам Язловецьким, Домбровським, Любомирським, Мнішхам, Яблуновським, Стадницьким та Бурдикам. Село Капустяни знаходилось поміж лісами. Це давало можливість виробляти смолу, дьоготь, попіл, вапно, лісоматеріали, від чого мешканці одержували великі прибутки.

Жителі зазнали сталінських репресій, потерпали від голодомору 1932–33 років.

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод

З 1991 року в складі незалежної України.

20 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Новоушицької селищної громади.[1] Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Новоушицького району, після увійшло до складу Кам'янець-Подільського району[2].

Пам'ятки культурної спадщини[ред. | ред. код]

  • Панський будинок (мур.), нині школа, кін. XIX ст. — поч. ХХ ст.

Населення[ред. | ред. код]

Населення становить 869 осіб (424 дворів).

Мова[ред. | ред. код]

У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Світлини[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

  • Поділля — історико-географічна область.
  • Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
  • Подільський говір — різновид говорів української мови.
  • Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]