Капітан Керн (есмінець)
| «Капітан Керн» | ||
|---|---|---|
| «Капитан Керн» | ||
.jpg) | ||
| Радянський есмінець «Валеріан Куйбишев» (колишній «Капітан Керн») | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | ескадрений міноносець типу «Новик» | |
| Держава прапора |  Росія СРСР
| |
| Належність |  Військово-морський флот СРСР
| |
| На честь | перший корабель флоту на ім'я [Прим. 1] | |
| Корабельня | Путилівський завод, Санкт-Петербург | |
| Закладено | 21 листопада (5 грудня) 1913 | |
| Спущено на воду | 14 (28) серпня 1915 | |
| Введено в експлуатацію | 15 жовтня 1927 | |
| На службі | 1927–1956 | |
| Перекваліфікований | 1955 — на дослідний корабель | |
| Статус | 1956 році розібраний на брухт | |
| Нагороди | 
| |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Радянсько-фінська війна Битва за Атлантику Кампанія в Арктиці * Десанти в губі Велика Західна Ліца * Арктичні конвої ** Конвой PQ 1 | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1360 тонн (стандартна) | |
| Довжина | 98 м | |
| Ширина | 9,34 м | |
| Висота | 3,9 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парових турбіни Браун-Бовері-Парсонс 4 × парових котли Вулкан | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 30 000 к.с. | |
| Швидкість | 34 вузлів (65 км/год) | |
| Дальність плавання | 1 720 миль (2 768 км) на швидкості 16 вузлів (29,6 км/год) | |
| Екіпаж | 150 офіцерів та матросів | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 4 × 102-мм гармати Обухівського заводу | |
| Торпедно-мінне озброєння | 9 (3 × 3) × 457-мм торпедних апаратів 80 морських якірних мін | |
| Зенітне озброєння | 1927: 1 × 40-мм зенітна гармата 1944: 2 × 45-мм напіватоматичні універсальні гармати 21-К, 2 × 1 70-К, 2 × 1 20-мм зенітна гармата «Ерлікон» | |
«Капітан Керн» (рос. «Капитан Керн», з 31 березня 1925 року «Риков», з 13 лютого 1937 року «Валеріан Куйбишев») — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «Новик» військово-морського флоту СРСР за часів радянсько-фінської та Другої світової війн.
Есмінець «Капітан Керн» замовлений 11 жовтня 1913 року до корабельного складу Балтійського флоту, 4 грудня 1913 року закладений на верфі Спільноти Путілівських заводів у Санкт-Петербурзі, 27 серпня 1915 року спущений на воду, а 15 жовтня 1927 року, через 14 років після початку будівництва, введений до складу радянського ВМФ. У серпні 1929 року здійснив похід до Піллау. 18 травня 1933 року Біломорсько-Балтійським каналом здійснив перехід з Ленінграду до Мурманська, де 5 серпня 1933 року увійшов до сил Північної військової флотилії.
11 травня 1937 року включений до сил Північного флоту. У роки радянсько-фінської війни виконував у північних водах завдання з конвоювання, патрулювання та охорони. З початком німецько-радянської війни діяв при обороні Заполяр'я, провадив разом з іншими радянськими кораблями захист внутрішніх комунікацій. З початком поставок за ленд-лізом військового майна, сировини тощо, «Валеріан Куйбишев» діяв у взаємодії з британськими, американськими та іншими союзними кораблями, забезпечуючи ескорт та охорону арктичних конвоїв.
24 липня 1943 року есмінець «Валеріан Куйбишев» відзначений орденом Червоного Прапора.
20 грудня 1955 року виведений з бойового складу радянського флоту, роззброєний та перероблений на дослідний корабель. 12 грудня 1956 року виключений зі складу ВМФ, протягом 1957—1958 років розібраний на металобрухт в Архангельську.
Історія[ред. | ред. код]
З 18 жовтня 1941 року «Валеріан Куйбишев» супроводжував арктичні конвої PQ 2 з Ліверпуля до Архангельська й QP 2 зворотно до Керкволла[Прим. 2].
У травні 1942 року «Валеріан Куйбишев» входив до сил ескорту великого конвою PQ 16[Прим. 3], який супроводжував 35 транспортних суден (21 американське, 4 радянські, 8 британських, 1 голландське та одне під панамським прапором) до Мурманська від берегів Ісландії зі стратегічними вантажами і військовою технікою з США, Канади і Великої Британії. Його супроводжували 17 ескортних кораблів союзників, до острова Ведмежий конвой прикривала ескадра з 4 крейсерів і 3 есмінців[1].
Попри атакам німецького підводного човна U-703, повітряним нападам бомбардувальників He 111 та Ju 88 бомбардувальних ескадр I./KG 26 і KG 30 конвой, втратив сім суден і ще одне повернуло назад на початку походу, дістався свого місця призначення[2].
1 листопада 1943 року есмінець входив до складу сил ескорту, що супроводжували конвой RA 54A, який повертався з Радянського Союзу[Прим. 4][3].
Протягом березня 1944 року «Валеріан Куйбишев» супроводжував знову до берегів Баренцевого й Білого морів конвої JW 58 з 47 транспортних та вантажних суден[Прим. 5].
Див. також[ред. | ред. код]
- Гремящий (есмінець, 1937)
- HMS Beagle (H30)
- Новик (есмінець)
- Незаможник (есмінець)
- Ескадрені міноносці типу «Ізяслав»
- Ескадрені міноносці типу «Сольдаті»
Посилання[ред. | ред. код]
- «КУЙБЫШЕВ» эсминец [Архівовано 30 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Эскадренные миноносцы типа «Гавриил»
- «Капитан Керн» [Архівовано 22 квітня 2019 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Капітан Керн (есмінець) |
- Чернышов А. А. «Новики». Лучшие эсминцы Российского Императорского флота. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2007. — 224 с. — (Арсенал-Коллекция). — 4000 экз. — ISBN 978-5-699-23164-5.
- Верстюк А. Н., Гордеев С. Ю. Корабли минных дивизий. От «Новика» до «Гогланда». — М.: Военная книга, 2006. — 128 с. — ISBN 5-902863-10-4.
Примітки[ред. | ред. код]
- Виноски
- ↑ На честь командира есмінця «Громкий» капітана II рангу Керна Г.Ф., який загинув у Цусімській битві.
- ↑ Конвой PQ 2 з 7 британських суден супроводжували: важкий крейсер «Норфолк», есмінці «Екліпс», «Ікарус» та радянські «Урицький» і «Куйбишев»; тральщики «Брамбл», «Госсамер», «Гусар», «Леда», «Сігал» і «Спіді».
- ↑ Ескорт конвою PQ 16: лінкори британський «Герцог Йоркський» і американський «Вашингтон», авіаносець «Вікторіос», важкі крейсери «Норфолк», «Лондон», «Кент» і американський «Вічита», легкі крейсери «Ліверпуль» та «Найджеріа», есмінці: британські «Акейтіз», «Ашанті», «Бланкні», «Екліпс», «Фокнор», «Фьюрі», «Гарланд», «Ікарус», «Інтрепід», «Ламертон», «Ледбарі», «Марна», «Мартин», «Міддлтон», «Онслоу», «Орібі», «Волонтир», «Вітленд», американські «Мейрант», «Рінд», «Рован» і «Вейнрайт», радянські «Грозний», «Куйбишев» та «Сокрушительний»; підводні човни «Сівулф» і «Трайдент», допоміжний корабель ППО «Аланбенк», тральщики «Брамбл», «Госсамер», «Хазард», «Леда», «Сігал», чотири корвети типу «Флавер» та французький корвет «Розелі», RFA Black Ranger (A163) та інші кораблі супроводження й забезпечення.
- ↑ До складу ескорту конвою RA 54A на різних етапах входили: лінкор «Енсон», авіаносець «Формідабл», важкі крейсери «Кент» і «Норфолк», легкі крейсери «Белфаст» і «Джамайка»; есмінці: «Махратта», «Мілн», «Маскітер», «Матчлес», «Онслоу», «Саумарез», «Весткотт», «Скорпіон», «Скодж», «Венус», «Савідж», «Бріссенден», «Міддлтон», американські «Каппс», «Гобсон», радянські «Громкий», «Валеріан Куйбишев», канадський «Хаїда», норвезький «Сторд»; тральщики «Сігал», «Харрієр», «Бритомарт», «Джейсон», «Галсіон», корвет «Еглантін».
- ↑ Загалом у забезпеченні проходу конвою JW 58 брали участь: ескортні авіаносці «Актівіті» та «Трекер», крейсер «Дайадем»; есмінці «Бігл», «Боудіка», «Імпалсів», «Інконстант», «Кеппель», «Оффа», «Онслоу», «Обідіент», «Орібі», «Орвелл», «Опорт'юн», «Серапіс», «Саумарез», «Скорпіон», «Вайтхол», «Венус», «Весткотт», «Ресле», «Волкер», норвезький «Сторд», радянські «Гремящий», «Валеріан Куйбишев», «Разумний», «Роз'ярений»; корвети типу «Флавер» «Блюбелл», «Ханісакл», «Лотус», «Рододендрон», «Старворт»; фрегат «Фіцрой», тральщики «Шамі», «Ченз», «Онікс», «Орестес», «Ретлснейк», шлюпи «Мегпай», «Вімбрел», «Старлінг», «Вайлд Гус», «Врен».
- Джерела
- ↑ Convoy PQ.16. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 30 березня 2019.
- ↑ Arctic Convoys. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 30 березня 2019.
- ↑ CONVOY RA 54A. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 30 березня 2019.
