Карабан Артем Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карабан Артем Олександрович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 5 січня 1993(1993-01-05)
Луцьк
Смерть 7 серпня 2014(2014-08-07) (21 рік)
Савур-могила
Поховання Луцький район
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Арте́м Олекса́ндрович Караба́н (1993—2014) — старший солдат, Збройні сили України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1993 року в місті Луцьк. 2008-го закінчив луцьку ЗОШ № 25; в 2012-му — Луцький педагогічний коледж (за спеціальністю «фізичне виховання»). Брав участь та неодноразово був переможцем змагань міського й обласного рівнів.. Від 2012 року — студент Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. Протягом 2012—2013 років проходив строкову службу в ЗСУ; від січня 2014-го працював у торговому центрі «Епіцентр» — у відділі «служба безпеки».

В квітні 2014 року мобілізований, разом із братом. Стрілець-помічник гарантометника, 51-а окрема механізована бригада.

Після розстрілу блокпоста поблизу Волновахи не повернувся на полігон, а добровільно залишився на Сході — у складі тактично-штурмової групи «Колос».

8 серпня 2014-го загинув в часі напружених довготривалих боїв українських вояків з терористами поблизу висоти Савур-Могила — при зачистці після зайняння приміщень терорист у засідці вистрелив з близької відстані Артему в груди, куля пройшла над захисною пластиною бронежилета. Мі-8 намагався забрати поранених, його підбили терористи. Врешті вдалося вивезти військовим автомобілем, серце Артема зупинилося на під'їзді до Амвросіївки. Тоді ж загинув старший лейтенант Прихід Валентин Миколайович.

Вдома лишилися мама, дружина та донька. Похований 14 серпня 2014 року в селі Гаразджа Луцького району. Мати Артема Любов Михайлівна очолила Громадську організацію «Члени родин загиблих в АТО „НАДІЯ“», у жовтні 2017 нагороджена відзнакою УПЦ КП — медаллю «За жертовність та любов до України».

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни

  • нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (26.2.2015, посмертно)
  • його портрет розмішений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 8, місце 21
  • нагороджений відзнакою 51-ї ОМБр «За мужність та відвагу» (посмертно)
  • на фасаді Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки відкрили меморіальну дошку студентам, які загинули в АТО — серед них і Артем Карабан[1]
  • почесний громадянин міста Луцьк (рішення Луцької міської ради від 25.7.2018 № 44/1; посмертно).

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]