Карамзіна Софія Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карамзіна Софія Миколаївна
Sophia KaramzinOrlov.jpg
Народилася 5 (17) березня 1802
Померла 4 (16) липня 1856 (54 роки)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Поховання Тихвінське кладовищеd
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність фрейліна
Рід Карамзіни
Батько Карамзін Микола Михайлович

Софія Миколаївна Карамзіна (1802, Бортне, Орловська губернія — 1856, Санк-Петербург) — фрейліна двору, власниця популярного у 1840-х роках петербурзького літературного салону.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 5 (17) березня 1802 року в родині російського письменника та історика Миколи Карамзіна від першого шлюбу з Єлизаветою Іванівною Протасовою, в родинному маєтку при селі Покровське Мценського повіту Орловської губернії. Народження дочки вкрай обрадувало Карамзіна, що в листі І. І. Дмітрієву писав: «Дорогий друг, я батько маленької Софії. Лізонька народила благополучно, але ще дуже слабка. <…> Я вже люблю Софію всією душею і радію нею.» Однак незабаром у матері Єлизавети розвинулася «післяпологова гарячка», як в той час називали післяпологовий сепсис, від якого вона померла.[1]

Софія Карамзіна дружила з О. Пушкіним і М. Лермонтовим, в її альбомі залишили записи Є. Боратинський, Петро Вяземський, Олексій Хом'яков, Є. П. Ростопчина[1][2] Як фрейліна двору, Софія Карамзіна мала доступ до царської родини. Цим пояснюється збережений лист, датований весною 1841 року, від бабусі М. Лермонтова Є. Арсеньєвої з проханням поклопотатися про прощення онука, який повертався після короткої відпустки на місце заслання на Кавказі.[3]

Померла 4 (16) липня 1856 року в Петербурзі, похована біля батька на Тихвинському кладовищі Олександро-Невської лаври.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Бельский А. Орловские годы Карамзина // Русская провинция. — 2008. — № 3. (рос.)
  2. Т. Н. Кольян. Женщины-адресаты лирики М. Ю. Лермонтова. Карамзина Софья Николаевна. tarhany.ru (рос.). Государственный Лермонтовский музей-заповедник «Тарханы». Архів оригіналу за 29 лютого 2020. Процитовано 18 березня 2020. 
  3. Арсеньева Е. А. Письмо к Карамзиной С. Н., 18 апреля 1841 г. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // М. Ю. Лермонтов / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. Дом). — М.: Изд-во АН СССР, 1948. — Кн. II. — С. 656—659. (рос.)
  4. Карамзин Н. М. Некрополь мастеров искусств. lavraspb.ru (рос.). Архів оригіналу за 28 квітня 2019. Процитовано 18 березня 2020.